Стариков Микола Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стариков Микола Вікторович
Nikolai Starikov (MIBF 2010) 2.JPG
Народився 23 серпня 1970(1970-08-23) (52 роки)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність письменник, публіцист, блогер
Сфера роботи Нова історія
Alma mater Санкт-Петербурзький інженерно-економічний університетd
Мова творів російська[1]
Роки активності з 2006 року
Magnum opus Ukraine - Chaos and Revolution - Weapons of US Dollard і Who Forced Hitler to Attack Stalin?d
Членство Ізборський клуб
Партія Партія Велика Вітчизна
Конфесія РПЦ[2]
Сайт: nstarikov.ru

CMNS: Стариков Микола Вікторович у Вікісховищі

Мико́ла Ві́кторович Ста́риков (нар. 23 серпня 1970, Ленінград) — російський політик, публіцист, письменник, суспільний діяч, блогер. Автор численних книг з економіки, нової і новітньої історії, які викликали неоднозначну реакцію в російських наукових колах[3][4]. Один з лідерів руху «Антимайдан», який він заснував у 2015 році разом із російським байкером Олександром "Хірургом" Залдостановим та російським актором Михайлом Порєчєнковим.[5]

Кандидат економічних наук. Комерційний директор ВАТ «Перший канал — Санкт-Петербург».[6] Засновник та ідейний лідер суспільної організації Профспілки громадян Росії[ru]. Співзасновник та голова антиукраїнської російської націоналістичної партії "Партія Велика Вітчизна (ПВВ)". ПВВ було свторено разом із засновником IT-компанії «Ашманов і партнери» Ігорем Ашмановим спочатку як "Нова Велика Росія",[7] а у 2013 році офіційно зареєстровано як "Партія Велика Вітчизна".

У 2015 році внесений МКУ до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 23 серпня 1970 року в місті Санкт-Петербург. В 1992 році закінчив Санкт-Петербурзький інженерно-економічний інститут[ru] (диплом інженера-економіста хімічної промисловості).[8]

2002 року брав участь у виборах до Законодавчих зборів Санкт-Петербурга. За результатами голосування набрав 230 голосів (0,95 % від кількості учасників голосування) і депутатом не став[9]. На момент висування працював заступником комерційного директора ЗАТ «Європа плюс Санкт-Петербург»[10]. На цей час працює комерційним директором петербурзької філії Першого каналу[11]. Одружений, виховує двох доньок.

Знімався в документальних фільмах «ПарВус революції» та «Штурм Зимового. Спростування» як експерт.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Засновник та ідейний лідер суспільної організації Профспілки громадян Росії[ru].

Влітку 2012 року створив соціальну мережу «Інтернет-Ополчення», яка проголосила своєю метою боротьбу з лібералами, зрадниками і збоченцями, які по суті — одне і те ж. Організація закликала керівництво РФ позбавити учасниць группы Pussy Riot громадянства Російської Федерації, вислати їх із країни, з забороною на повернення назад[12]. Також учасники руху надіслали в Твіттер губернатора Санкт-Петербурга Георгія Полтавченко безліч повідомлень з проханням заборонити гей-парад[13].

Виступає в ефірі радіостанцій та на публіці, читаючи лекції з історії в найбільших книгарнях Санкт-Петербурга.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Росія[ред. | ред. код]

Прибічник консервативних поглядів, виступає противником лібералізму[14]. Займає провладну позицію, підтримуючи В. В. Путіна[15][16]. Підтримує інтеграційні процеси на території СНД, різко виступаючи проти будь-яких проявів сепаратизму[17][18]. Виступає за збереження традиційних сімейних цінностей[19]. Вважає, що громадян Російської Федерації не можна судити і тримати під вартою за межами РФ[20].

Підтримує точку зору, що Сталін відіграв значну позитивну роль у розвитку країни[21]. Вважає, що він був отруєний при активній участі західних спецслужб[22].

Виступає проти вступу Росії до СОТ[23], проти введення у Росії ювенальної юстиції, за націоналізацію. Намагався ініціювати судове переслідування М. С. Горбачова за звинуваченням у розпаді СРСР.

М. В. Стариков про конспірологію:

Мені часто дорікають за пристрасть до конспірології. Але я завжди говорив і буду повторювати: мої книги мають до конспірології таке ж відношення, як астрономія до астрології.

[24]

Україна[ред. | ред. код]

У 2015 році Стариков внесений МКУ до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України.

У липні 2015 року деякі книги Старікова були заборонені до розповсюдження в Україні. Станом на 13 червня 2016 року, "Список видань антиукраїнського спрямування" складений Державним комітетом телебачення і радіомовлення України налічував 76 книг, з них дві книги Сергія Старікова.[25]

Старіков є одним з лідерів руху «Антимайдан», який він заснував у 2015 році разом із російським байкером Олександром "Хірургом" Залдостановим та російським актором Михайлом Порєчєнковим.[5]

4 жовтня 2022 Стариков у своєму твіттері написав:

Закликаю раз і назавжди знищити всю інфраструктуру нацистської України. Зробивши це, ми врятуємо життя наших солдатів і життя мільйонів людей, які тільки-но стають громадянами нашої країни

[26][27]

Книги[ред. | ред. код]

Назва Рік Видавець Кількість
сторінок
Тираж
1 «Кто убил Российскую империю? Главная тайна ХХ века» 2006 М.: Яуза, Эксмо 512 4 000 экз.
«Февраль 1917: революция или спецоперация?»
(2 издание)
2007 М.: Яуза, Эксмо 320 5 000 экз.
«1917. Не революция, а спецоперация!»
(3 издание)
2007 М.: Яуза, Эксмо 320 4 100 экз.
«1917. Разгадка русской революции»
(4 издание)
2008 М.: Эксмо 416 5 000 экз.
«1917. Разгадка русской революции»
(5 издание)
СПб.: Питер 416 3 000 экз.
2 «Мифы и правда о Гражданской войне. Кто добил Россию?» 2006 М.: Яуза, Эксмо 512 4 000 экз.
«1917. Кто убил Россию»
(2 издание)
2007 М.: Яуза, Эксмо 448 4 000 экз.
«Ликвидация России. Кто помог красным победить в Гражданской войне?»
(3 издание), (+ аудиодиск, читает автор)
2010
2012
СПб.: Питер 384 5 000 экз.
3 000 экз.
(доп. тираж)
3 «Преданная Россия. Наши „союзники“ от Бориса Годунова до Николая II» 2007 М.: Яуза, Эксмо 320 4 000 экз.
«Преданная Россия. Мифы и правда о наших „союзниках“»
(2 издание)
2007 М.: Яуза, Эксмо 352 4 000 экз.
«Главный враг России. Всё зло приходит с Запада»
(3 издание)
2008 М.: Яуза, Эксмо 320 5 000 экз.
«Запад против России. Главный враг России»
(4 издание)
2009 М.: Яуза, Эксмо 320 4 000 экз.
«Как предавали Россию»
(5 издание), (+ аудиодиск, читает автор)
2010 СПб.: Питер 336 3 000 экз.
4 «От декабристов до моджахедов» 2008 СПб.: Питер 288 2 700 экз.
«Кто финансирует развал России? От декабристов до моджахедов»
(+ аудиодиск, читает автор)
2010 СПб.: Питер 288 3 500 экз.
5 «Кто заставил Гитлера напасть на Сталина» 2008 СПб.: Питер 368 4 000 экз.
«Кто заставил Гитлера напасть на Сталина. Роковая ошибка Гитлера»
(+ аудиодиск, читает автор)
2009 СПб.: Питер 368 3 000 экз.
6 «Шерше ля нефть. Почему наш Стабилизационный фонд находится там?» 2008 СПб.: Питер 272 7 000 экз.
7 «Кризи$: Как это делается» 2009 СПб.: Питер 304 7 000 экз.
«Кризи$: Как это делается»
(+ аудиодиск, читает автор)
2011 СПб.: Питер 304 1 000 экз.
5 000 экз. (доп. тираж)
8 «Спасение доллара — война» 2010 СПб.: Питер 256 10 000 экз. (доп. тираж)
9 «Национализация рубля — путь к свободе России»
(+ аудиодиск, читает автор)
2011 СПб.: Питер 336 20 000 экз.
10 «Хаос и революции — оружие доллара» 2011 СПб.: Питер 330 15 000 экз.
11 «Сталин. Вспоминаем вместе»
(+ аудиодиск, читает автор)
2012 СПб.: Питер 416 20 000 экз.
12 «Геополитика: Как это делается» 2013 СПб.: Питер 368 40 000 экз.
13 «Украина. Хаос и революция — оружие доллара» 2014 СПб.: Питер 240 10 000 экз.
14 «Россия. Крым. История»
(+ аудиодиск, читает автор)
2014 СПб.: Питер 252 30 000 экз.
15 «Власть»
(+ аудиодиск, читает автор)
2015 СПб.: Питер 320 5 000 экз.[28]
16 «Лаконизмы. Политика. Власть. Общество» 2016 СПб.: Питер 176 30 000 экз.
17 «Война.Чужими руками» 2017 М.: Яуза, Эксмо 352 25 000 экз.

Переклади українською[ред. | ред. код]

Презентація книги «Шукайте нафту» у Києві (2011)[ред. | ред. код]

Наприкінці березня 2011 року відбулася презентація українського перекладу книги "Шукайте нафту" у Міжрегіональній Академії Управління персоналом. Наприкінці зустрічі Старіков подарував Бібліотечно-інформаційному центру МАУП десять примірників книги з власним підписом.[29]

Презентація книги «Сталін. Згадуємо разом» у Києві (2013)[ред. | ред. код]

У березні 2013 року, Старіков представив український переклад книги "Сталін. Згадуємо разом" у Києві.

14 березня 2013 році у одному з київських книгарень «Читай-город» була запланована презентація книги Миколи Старикова «Сталін. Згадуємо разом». Звинувативши Старікова в антиукраїнській діяльності, презентацію зірвали активісти партії «Свобода» під керівництвом нардепа Андрія Іллєнка; відповідно, майже відразу після початку Старіков у супроводі двох охоронців покинув залу де планувалася презентація книги.[30]. Старіков прокоментував зрив презентації 14 березня 2013 року у своєму блозі, зазначивши що «Партія „Свобода“ привернула до моєї книги „Сталін. Згадуємо разом“ таку увагу, яка абсолютно точно приведе до діаметрально протилежних результатів, ніж ті, які планували члени „Свободи“»[31].

15 березні 2013 року відбулася презентація книги та зустріч з письменником у прес-центрі партії Віктора Медведчук «Український вибір».[32]

Список українських видань[ред. | ред. код]

  • Ніколай Старіков. «Криза. Як це робиться». Переклад з російської: ?.Київ: Саммит-книга, 2009. 312 стор. ISBN 978-966-7889-37-1[33][34][35][36]
  • Ніколай Старіков. «Шукайте нафту». Переклад з російської: ?. Київ: Самміт-книга. 2011. 285 стор. ISBN 978-966-7889-70-8[37][38]
  • Ніколай Старіков. "Хто змусив Гітлера нападати на Сталіна?". Переклад з російської: ?. Київ: Самміт-книга. 2012. 368 стор. ISBN 978-966-7889-99-9[39]
  • Ніколай Старіков. "Сталін. Згадуємо разом". Переклад з російської: ?. Київ: Самміт-книга. 2013. 424 стор. ISBN 978-617-661-043-4

Інтерв'ю ЗМІ[ред. | ред. код]

Виступи по радіо і ТБ[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. http://www.youtube.com/watch?v=rb04xRiWfE4
  3. Андрій Соловйов. Рецензія на книгу Н. Старикова «Криза: як це робиться?» (рос.). Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 11 липня 2012. 
  4. Балацький, Євгеній (14 квітня 2009). Ще одна абсурдна трактовка фінансової кризи (рос.). Капитал страны. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  5. а б Ідеолог "русского мира" зізнався, що крав гроші, які збирав "для вдов Донбасу" - Depo.ua, 13 вересня 2017
  6. Перший канал. Санкт-Петербург. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 26 березня 2013. 
  7. Ашманов будує «Нову Велику Росію (рос.). Дни.ру. 17 квітня 2012. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  8. Стариков Микола Вікторович - Платформа
  9. Результати виборів в депутати Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга третього скликання по ОВК № 10 (рос.). Процитовано 11 липня 2012. 
  10. Відомості про висунутих і зареєстрованих кандидатів у депутати в Законодавчі збори Санкт-Петербурга(рос.)
  11. Перший канал. Контакти. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 26 березня 2013. 
  12. В інтернеті збирають підписи: лишити членів Pussy Riot громадянства і вислати із Росії (рос.). baltija.eu. 6 липня 2012. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  13. Клочкова, Ксения (6 липня 2012). Як твітер-тролі гей-прайд відмінили (рос.). Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  14. Н. Стариков в студії РБК(рос.)
  15. Микола Стариков: Руки геть від Путіна!(рос.)
  16. Микола Стариков: Що зробив Путін? (рос.). iRepeater. 4 липня 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  17. Стариков, Миколай (15 червня 2012). Головна задача Європи – не дати Україні інтегруватися з Росією (рос.). Maxpark. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  18. Федорович, Віктор (29 листопада 2011). Чи стане Білорусь новою російською губернією? (рос.). Naviny.by. 
  19. Мітинг проти ювенальної юстиції[недоступне посилання з липня 2019]
  20. «Комсомольская правда». Про суд над Віктором Бутом (рос.). YouTube. 6 квітня 2012. 
  21. Зуев, Иван (23 грудня 2011). «Після 20 років брехні про Сталіна наші ліберали вважають, що набрехали недостатньо» (рос.). Накануне. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  22. Нільс Йогансен (1 березня 2013). Інсульт чи вбивство? (рос.). Газета «Культура». Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 6 березня 2013. 
  23. Стариков, Миколай (23 листопада 2011). СОТ і Митний союз (рос.). Око Планеты. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  24. Барешева, Єлена (15 червня 2009). Льодоколи і правдоруби (рос.). Огоньок. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 26 березня 2013. 
  25. Список видань антиукраїнського спрямування (станом на 13.06.2016) - Управління видавничої справи і преси Державного комітету телебачення і радіомовлення України, 13 червня 2016
  26. Допис Миколи Старикова у його твіттері від 4 жовтня 2022
  27. Знімок екрана в Imgur допису Старикова від 4 жовтня 2022
  28. Торговый Дом Библио-Глобус | Ваш Главный книжный
  29. У МАУП пройшла презентація книги Ніколая Старікова „Шукайте нафту” - МАУП, 31 Березня 2011
  30. «Свободівці у Києві зірвали презентацію книги про Сталіна» - ТСН.ua, 15 березня 2013
  31. М. В. Стариков Горячий прием в Киеве («Гарячий прийом у Києві») (рос.)
  32. У прес-центрі «Українського вибору» відбулася зустріч з письменником Ніколаєм Старіковим - Український вибір, 15.03.2013
  33. Видавничій Дім «Саміт-книга» вперше в Україні презентує україномовне видання книги «Криза. Як це робиться» - журнал «Експерт Україна», 16.12.2009
  34. Криза. Як це робиться - Офіційний сайт Ніколая Старікова, 31 грудня 2009 (рос.)
  35. Російський письменник Стариков презентував свою книгу «Криза. Як це робиться» українською мовою - Уніан, 17 грудня 2009
  36. Видавничій Дім «Саміт-книга» вперше в Україні презентує україномовне видання книги «Криза. Як це робиться - uabooks.info, 04.12.2009
  37. Шукайте нафту на сайті книгарні "Буква"
  38. «Самміт-книга» презентує україномовне видання кращої книги Ніколая Старікова - Obozrevatel, 21 березня 2011
  39. Видавництво «Самміт книга» презентує українську версію скандальної книги видатного російського політолога, публіциста Ніколая Старікова «Хто змусив Гітлера нападати на Сталіна» - uabooks.info, 15.05.2012

Посилання[ред. | ред. код]