Стариков Микола Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стариков Микола Вікторович
Nikolai Starikov (MIBF 2010) 2.JPG
Дата народження 23 серпня 1970(1970-08-23) (46 років)
Місце народження Санкт-Петербург
Рід діяльності письменник, публіцист, блогер
Роки активності: з 2006 року
nstarikov.ru

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Ві́кторович Ста́риков (нар. 23 серпня 1970, Санкт-Петербург, РРФСР) — російський публіцист, блогер. Автор численних книг з економіки, нової і новітньої історії, які викликали неоднозначну реакцію в наукових колах[1][2]. Кандидат економічних наук.

Засновник та ідейний лідер суспільної організації Профспілки громадян Росії[ru]. Разом із засновником IT-компанії «Ашманов і партнери» Ігорем Ашмановим[ru] створив партію Нова Велика Росія[ru][3]. Комерційний директор ВАТ «Перший канал — Санкт-Петербург»[4].

Біографія[ред.ред. код]

Народився 23 серпня 1970 року в місті Санкт-Петербург. В 1992 році закінчив Санкт-Петербурзький інженерно-економічний інститут[ru] (диплом інженера-економіста хімічної промисловості).

2002 року брав участь у виборах до Законодавчих зборів Санкт-Петербурга. За результатами голосування набрав 230 голосів (0,95 % від кількості учасників голосування) і депутатом не став[5]. На момент висування працював заступником комерційного директора ЗАТ «Європа плюс Санкт-Петербург»[6]. На цей час працює комерційним директором петербурзької філії Першого каналу[7]. Одружений, виховує двох доньок.

Знімався в документальних фільмах «ПарВус революції» та «Штурм Зимового. Спростування»[ru] в якості експерта.

Погляди[ред.ред. код]

Прибічник консервативних поглядів, виступає противником лібералізму[8]. Займає провладну позицію, підтримуючи В. В. Путіна[9][10]. Підтримує інтеграційні процеси на территорії СНД, різко виступаючи проти будь-яких проявів сепаратизму[11][12]. Виступає за збереження традиційних сімейних цінностей[13]. Вважає, що громадян Російської Федерації не можна судити і тримати під вартою за межами РФ[14].

Підтримує точку зору, що Сталін відіграв значну позитивну роль у розвитку країни[15]. Важає, що він був отруєний при активній участі західних спецслужб[16].

Виступає проти вступу Росії до СОТ[17], проти введення у Росії ювенальної юстиції, за націоналізацію. Намагався ініціювати судове переслідування М. С. Горбачова за звинуваченням у розпаді СРСР.

М. В. Стариков про конспірологію:

Мені часто дорікають за пристрасть до конспірології. Але я завжди говорив і буду повторювати: мої книги мають до конспірології таке ж відношення, як астрономія до астрології.

[18]

Реакція[ред.ред. код]

Зрив презентації книги «Сталін. Згадуємо разом» у Києві[ред.ред. код]

14 березня 2013 р. у магазині «Читай-город» (Київ) була запланована презентація книги Миколи Старикова «Сталін. Згадуємо разом». До зали, розрахованої на 50 осіб, зійшлося втричі більше людей. Виявилося, що задні ряди в залі зайняли численні активісти партії «Свобода».

Коли публіці почали представляти автора українською, хтось в залі попросив перейти на російську, враховуючи, що Стариков приїхав з Росії. Після того, як мікрофон передали Старикову, активісти «Свободи» почали заважати, перекрикувати його вигуками «Ганьба!». Далі протест продовжився скандуванням: «Тут господар — українець!», «Бандера прийде — порядок наведе!», «Комуняку — на гілляку!», «Де Сталін, там і смерть!», «Окупанти — до Москви!». При цьому в залі кілька разів виникали короткі сутички.

Продовжити презентацію не вдалося. У підсумку Стариков у супроводі двох охоронців покинув залу[19][20][21].

Очільник протесту, народний депутат України Андрій Іллєнко, коментуючи пізніше подію журналістам, заявив: «В столиці незалежної України неприпустимо проводити антиукраїнські презентації і рекламувати книги, що прославляють Сталіна, винного в загибелі мільйонів українців»[22].

Стариков прокоментував цю подію у блозі: «Партія „Свобода“ привернула до моєї книги „Сталін. Згадуємо разом“ таку увагу, яка абсолютно точно приведе до діаметрально протилежних результатів, ніж ті, які планували члени „Свободи“»[23].

Суспільна діяльність[ред.ред. код]

Засновник та ідейний лідер суспільної організації Профспілки громадян Росії[ru].

Влітку 2012 року створив соціальну мережу «Інтернет-Ополчення», яка проголосила своєю метою боротьбу з лібералами, зрадниками і збоченцями, які по суті — одне і те ж. Організація закликала керівництво РФ позбавити учасниць группы Pussy Riot громадянства Російскої Федерації, вислати їх із країни, з забороною на повернення назад[24]. Також учасники руху надіслали в Твіттер губернатора Санкт-Петербурга Георгія Полтавченко безліч повідомлень з проханням заборонити гей-парад[25].

Виступає в ефірі радіостанцій та на публіці, читаючи лекції з історії в найбільших книгарнях Санкт-Петербурга.

Книги[ред.ред. код]

  • Кто убил Российскую империю? Главная тайна ХХ века. — М.: Яуза, Эксмо, 2006. — 512 с. — 4000 экз. 2 изд. — Февраль 1917: революция или спецоперация?. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 320 с. — 5000 экз. 3 изд. — 1917. Не революция, а спецоперация!. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 320 с. — 4100 экз.4 изд. — 1917. Разгадка русской революции. — М.: Эксмо, 2008. — 416 с. — 5000 экз.
  • Мифы и правда о Гражданской войне. Кто добил Россию? — М.: Яуза, Эксмо, 2006. — 512 с. — 4000 экз. 2 изд. — 1917. Кто убил Россию. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 448 с. — 4000 экз. 3 изд. — Ликвидация России. Кто помог красным победить в Гражданской войне? — СПб.: Питер, 2010. — 384 с. — 5000 экз. 2012. — 3000 экз. доп. тираж
  • Преданная Россия. Наши «союзники» от Бориса Годунова до Николая II. — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 320 с. — 4000 экз. 2 изд. — Преданная Россия. Мифы и правда о наших «союзниках» . — М.: Яуза, Эксмо, 2007. — 352 с. — 4000 экз. 3 изд. — Главный враг России. Все зло приходит с Запада. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 320 с. — 5000 экз. 4 изд. — Запад против России. Главный враг России. — М.: Яуза, Эксмо, 2009. — 320 с. — 4000 экз. 5 изд. — Как предавали Россию. — СПб.: Питер, 2010. — 336 с.
  • От декабристов до моджахедов. — СПб.: Питер, 2008. — 288 с. — 2700 экз. 2 изд. — Кто финансирует развал России? От декабристов до моджахедов. — СПб.: Питер, 2010. — 288 с. — 3500 экз.
  • Кто заставил Гитлера напасть на Сталина. — СПб.: Питер, 2008. — 368 с. — 4000 экз. 2 изд. — Кто заставил Гитлера напасть на Сталина. Роковая ошибка Гитлера. — СПб.: Питер, 2009. — 368 с. — 3000 экз.
  • Шерше ля нефть. Почему наш Стабилизационный фонд находится там? — СПб.: Питер, 2008. — 272 с. — 7000 экз.
  • Кризи$: Как это делается. — СПб.: Питер, 2009. — 304 с. — 7000 экз.
  • Спасение доллара — война. — СПб.: Питер, 2010. Рейтинг за продажами за місяць: 1-ше місце серед книг видавництва Питер
  • Национализация рубля — путь к свободе России. — СПб.: Питер, 2011. — 336 с. — 20 000 экз.
  • Кризис: Как это делается (+ аудиодиск, читает автор). — СПб.: Питер, 2011. — 304 с. — 1000 экз.
  • Хаос и революции — оружие доллара. — СПб.: Питер, 2011. — 330 с. — 15 000 экз.
  • Сталин. Вспоминаем вместе. — СПб.: Питер, 2012. — 416 с. — 20 000 экз.

Перекладені видання[ред.ред. код]

  • 2009 року книга «Кризис. Как это делается» була видана українською мовою[26].
  • 2011 року книга «Шерше ля Нефть» була видана українською мовою.
  • 2012 року книга «Национализация рубля. Путь к свободе России» була видана англійською мовою.

Інтерв'ю ЗМІ[ред.ред. код]

Виступи по радіо і ТБ[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Андрій Соловйов. Рецензія на книгу Н. Старикова «Криза: як це робиться?» (рос.). Архів оригіналу за 2012-08-08. Процитовано 2012-07-11. 
  2. Балацький, Євгеній (2009-04-14). Ще одна абсурдна трактовка фінансової кризи (рос.). Капитал страны. Архів оригіналу за 2012-10-25. 
  3. Ашманов будує «Нову Велику Росію (рос.). Дни.ру. 2012-04-17. Архів оригіналу за 2012-12-10. 
  4. Перший канал. Санкт-Петербург. Офіційний сайт
  5. Результати виборів в депутати Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга третього скликання по ОВК № 10 (рос.). Процитовано 2012-07-11. 
  6. Відомості про висунутих і зареєстрованих кандидатів у депутати в Законодавчі збори Санкт-Петербурга (рос.)
  7. Перший канал. Контакти
  8. Н. Стариков в студії РБК (рос.)
  9. Микола Стариков: Руки геть від Путіна! (рос.)
  10. Микола Стариков: Що зробив Путін? (рос.). iRepeater. 2012-07-04. Архів оригіналу за 2012-12-20last=. 
  11. Стариков, Миколай (2012-06-15). Головна задача Європи – не дати Україні інтегруватися з Росією (рос.). Maxpark. Архів оригіналу за 2012-12-17. 
  12. Федорович, Віктор (2011-11-29). Чи стане Білорусь новою російською губернією? (рос.). Naviny.by. 
  13. Мітинг проти ювенальної юстиції
  14. «Комсомольская правда». Про суд над Віктором Бутом (рос.). YouTube. 2012-04-06. 
  15. Зуев, Иван (2011-12-23). «Після 20 років брехні про Сталіна наші ліберали вважають, що набрехали недостатньо» (рос.). Накануне. Архів оригіналу за 2012-12-08. 
  16. Нільс Йогансен (2013-03-01). Інсульт чи вбивство? (рос.). Газета «Культура». Архів оригіналу за 2013-03-12. Процитовано 2013-03-06. 
  17. Стариков, Миколай (2011-11-23). СОТ і Митний союз (рос.). Око Планеты. Архів оригіналу за 2012-12-08. 
  18. Барешева, Єлена (2009-06-15). Льодоколи і правдоруби (рос.). Огоньок. Архів оригіналу за 2012-12-08. 
  19. Відео події на YouTube]
  20. http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=P_-WvGiCL5I
  21. «Свободівці у Києві зірвали презентацію книги про Сталіна», ТСН.ua
  22. Відео-інтерв'ю на YouTube
  23. М. В. Стариков «Гарячий прийом у Києві»
  24. В інтернеті збирають підписи: лишити членів Pussy Riot громадянства і вислати із Росії (рос.). baltija.eu. 2012-07-06. Архів оригіналу за 2012-12-10. 
  25. Клочкова, Ксения (2012-07-06). Як твітер-тролі гей-прайд відмінили (рос.). Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 2012-12-08. 
  26. Микола Стариков: вихід із кризи там же, де і вхід

Посилання[ред.ред. код]