Староакадемічний корпус НаУКМА

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Староакадемічний корпус НаУКМА
Київ - Братський монастир. Корпус академічний старий P1060262.JPG
Південний фасад

50°27′54″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.46500° пн. ш. 30.51917° сх. д. / 50.46500; 30.51917
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Архітектор Й. Старцев, Й. Шедель, А. Меленський, П. Спарро
Клієнт Іван Мазепа, Рафаїл Заборовський
Дата закінчення спорудження 1704; 1740-і
Стиль бароко
Адреса вул. Григорія Сковороди, 2


CMNS: Староакадемічний корпус НаУКМА у Вікісховищі

Староакадемічний корпус (Мазепин корпус, Академічний корпус) — навчальний корпус Києво-Могилянської академії, збудований у першій половині XVIII століття у стилі українського бароко. Належить до комплексу споруд колишнього Братського монастиря, пам'ятка архітектури та історії національного значення, входить до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[1].

Розміщений на вулиці Григорія Сковороди, 2. Займає північну частину подвір'я Національного університету «Києво-Могилянська академія» на розі Контрактової площі й вулиці Григорія Сковороди. Головний фасад звернено у бік подвір'я.

У 1730-х роках став двоповерховим, після перебудов XIX століття набрав нинішнього вигляду.

У стінах Староакадемічного корпусу навчалося багато видатних діячів, зокрема філософ Григорій Сковорода, архітектор Іван Григорович-Барський, композитор Артемій Ведель, письменники Іван Нечуй-Левицький та Петро Гулак-Артемовський, видатний вчений Данило Самойлович.

З 1992 року тут містилася бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія». З 2017 року — на реставрації.

Історія[ред. | ред. код]

Проєктування[ред. | ред. код]

У XVII столітті житлову забудову Подолу становили невеликі одно- і двоповерхові дерев'яні будинки. Забудова Братського монастиря також була переважно дерев'яна. У 1690-х роках гетьман Іван Мазепа розпочинає розбудовувати монастир й Академію при ньому. 1703 року на його замовлення закладено великий кам'яний будинок Академії, який, імовірно, спроєктував Йосип Старцев. У 1693—1696 роках цей архітектор брав участь у спорудженні Богоявленського собору при Братському монастирі[2]. Також він був співавтор проєкту резиденції в Крутицях[ru] у Москві, яка композицією була схожа на академічний корпус[3]. Вважається, що викладач Академії Іван Щирський відобразив проєкт Старцева на гравюрі «Тріумфальне знамено», присвяченій ректору Прокопієві Калачинському[2]. Ймовірно, вирізьбив її під час ректорства Прокопія Калачинського з 1697-го по 1701 рік, відповідно до часу закладення Староакадемічного корпусу. Судячи із зображення на гравюрі, з самого початку заплановано звести двоповерховий корпус, але план не вдалося здійснити через брак коштів і обмеження будівництва кам'яних споруд у всій імперії, крім Санкт-Петербурга[4].

XVIII століття[ред. | ред. код]

Ансамбль Братського Богоявленського монастиря. Літографія початку XIX століття.

Первісно Староакадемічний корпус був одноповерховим, прямокутним, з трьома входами до сіней, які вели до шести навчальних класів. Споруди того часу зображено на гравюрі Івана Мігури, створеної 171З року для київського митрополита Йоасафа Кроковського[5].

Дальшу розбудову провадив митрополит Рафаїл Заборовський. У 1732-му він звернувся до Священного синоду з клопотанням про розширення корпусу та надбудову двох поверхів. За підтримки гетьмана Данила Апостола митрополит санкціонував кампанію збору коштів на будівельні роботи й сам пожертвував велику на той час суму 1640 рублів[6][7]. Коли синод дав згоду, перебудовувати корпус запросили Йоганна-Ґоттфріда Шеделя[8]. Він залишив незайманим перший поверх — монументальну прямокутну споруду з дуже товстими стінами, арками та галереями внизу. На фасаді надбудови з боку подвір'я була відкрита лоджія з дев'яти прогонів напівциркульних арок, які спиралися на класичні здвоєні колони. Північний фасад був простіший, з високими здвоєними пілястрами, між якими розміщено по два вікна, прикрашені наличниками з орнаментом. Усю будівлю перекривав чотирисхилий дах. За планом, у надбудованому поверсі мали розміститися класи філософії, богослов'я, зали для диспутів, а також Конгрегаційна церква. Частину робіт завершено до 1736 року. До корпусу прибудовано Благовіщенську церкву, освячення якої відбулося 1740 року.

Споруду перекрили високим дахом із заломом[3]. Зі східного боку другий ярус вивершили двоярусною церковною банею. Дерев'яні сходи в західній частині відкритої галереї сполучали поверхи.

Уявлення про вигляд споруди Академії після цієї реставрації дає гравюра, яку 1739 року Григорій Левицький вирізьбив на честь Рафаїла Заборовського.

До кінця XVIII століття споруда не зазнавала кардинальних змін. Відомо про ремонтні роботи на даху та куполі церкви[9].

XIX століття[ред. | ред. код]

Староакадемічний корпус. Фото початку ХХ століття.

Велика пожежа 1811 року на Подолі пошкодила й комплекс Братського монастиря. У будівлі Академії вигоріли всі дерев'яні конструкції, — вікна, двері, підлога, залишився тільки кам'яний каркас. У довідці, яку після пожежі, 9 липня 1811 року, уклав київський міський архітектор Андрій Меленський зазначалось: «большой каменной корпус академических классов, состоящей о двух этажах, крытой железом. Верхний этаж и крыша, полы, потолоки, двери и окна и прочая вся деревянная обделка погорела. Нижний этаж со сводами весь цел. При сем корпусе каменная церковь об одном куполе, называемая конгрегацынская, во имя Благовещения. Над оною крыша, купол и внутри иконастас погорел. Стены наружние и внутренные могут быть прочны, а свод сумнительлен, штукатурка вся обгорела»[10]. Меленському доручено відновити будівлю. У процесі роботи змінено форму даху та церковної бані, бароковий вигляд змінився класицистичним[11], аркади нижнього ярусу додатково укріплено пілонами[12]. Зовні корпус пофарбували у зелений колір (гришпан)[13].

У 1820-х роках до корпусу зі східного боку прибудовано одноповерхову цегляну кухню, відремонтовано його перший поверх та інтер'єр Конгрегаційної церкви. У 1860-х рр. — галереї та інше[14].

За проєктом єпархіального архітектора Павла Спарра, наприкінці ХІХ століття замуровано верхню галерею і вікна, що виходили на неї. Завдяки цьому з'явилася додаткова площа у формі коридорів, на якій розмістили музей і бібліотеку, належні вже Київській духовній академії. Щоб замість печей встановити централізовану систему опалення, під корпусом споруджено підвальні приміщення. Також збудовано внутрішні сходи на другий поверх і впроваджено кілька інших змін[15].

XX—XXI століття[ред. | ред. код]

Використання[ред. | ред. код]

Бібліотека Київської духовної академії в замурованій галереї другого поверху. Фото ХІХ — початку ХХ століття.

1819 року внаслідок реформи духовних шкіл Києво-Могилянську академію ліквідовано й на її місці засновано Київську духовну академію. З побудовою нового академічного корпусу староакадемічний став не лише навчальним, а й житловим: на першому поверсі були житлові кімнати викладачів, а також їдальня, кухня, пекарня та комори. У 1860-х роках сюди перенесено бібліотеку та організовано Церковно-археологічний музей, до колекції якого увійшли й артефакти, що лишились від старої академії[12].

У Конгрегаційній залі відбувалися іспити, зокрема публічні, з відкритим доступом городян, урочисті збори, приймання почесних гостей[16].

Під час Української революції у приміщеннях академії розміщалися також військові установи.

З 1923-го по 1991 рік у будівлі розташовувалася філія Всенародної бібліотеки України (згодом Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського), до колекції якої увійшли книжки з бібліотеки Київської духовної академії, а та свого часу успадкувала книгозбір Києво-Могилянської академії. 1879 року музей відкрито для громадськості, він став першим публічним музеєм Києва[17].

1993 року Кабінет Міністрів України постановив передати Староакадемічний корпус Національному університету «Києво-Могилянська академія», щоб створити належні умови діяльності цього закладу як навчального, наукового та просвітницького центру України[18].

До 2017 року у корпусі розміщалися бібліотека, архів, а також докторська школа НаУКМА. У 1994—2008 роках тут також містився Центр сучасного мистецтва[19][20], а у 2008—2011 роках — Центр візуальної культури при НаУКМА[21]. У Конгрегаційній залі відбувалися наукові форуми, презентації, концерти, зустрічі з відомими науковцями та діячами України і світу.

Ремонти і реставрації[ред. | ред. код]

Конгрегаційна зала Староакадемічного корпусу НаУКМА, 2017 рік. На стелі натягнута сітка через аварійний стан.

Під час Другої світової війни снаряди пошкодили баню Благовіщенської церкви, частину даху, декоративне вбрання фасадів. 1947 року виконано ремонт під керівництвом архітектора Н. С. Озерової. Споруду реставровано в тому вигляді, який був перед війною.

Наприкінці 1960-х років виконано ремонтні й реставраційні роботи за проєктом архітекторки-реставраторки Раїси Бикової[12].

1992 року укріплено фундаменти[22]. У 1994—1995 роках «Укрпроектреставрація» провела ремонтно-реставраційні роботи. У 1998—1999 роках відновлено купол Благовіщенської церкви у бароковому стилі, в її інтер'єрі виконано консерваційні роботи для збереженню живопису.

Крім поточних ремонтних робіт, будівля потребувала масштабної реставрації. 2011 року у НаУКМА започатковано благодійний проєкт «Реставрація», коштом якого виконано технічні експертизи та розроблено частину проєктної документації[23]. Згідно з концепцією, у первісному вигляді залишаться закриті галереї та класицистичний дах. Реставрація будівлі розпочалась у 2017-му, коли держава вже виділила кошти. Зокрема, зміцнено фундаменти та стіни, зроблено гідроізоляцію, 2019 року замінено дах. Загальна вартість реставрації будівлі становила 199 мільйонів гривень. Під час реставраційних робіт та демонтажу триярусних книжкових шаф XIX століття в Конгрегаційній залі та фондосховищах виявлено фрагменти друкованих видань, архівні матеріали та різноманітні предмети[24][25].

2019 року Проєкт реставраційних робіт зі збереження фасаду Староакадемічного корпусу переміг у конкурсі Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини (AFCP) й отримав грант 400 000 доларів США. Коштом гранту реставрують фасади Староакадемічного корпусу[26][27].

До пандемії коронавірусу планувалося, що за умови стабільного фінансування роботи мали б закінчитися 2023 року[28][29].

Планування і оздоблення[ред. | ред. код]

Конгрегаційна зала, увішана портретами.
Клейовий розпис «Благовіщення».

Нижній поверх з товстими стінами (1,3 м) складається з трьох частин, у кожній з яких є дві класні кімнати, розділені вузькими сіньми. Розміщення навчальних «шкіл» обумовлювала чітка ієрархія. На нижньому поверсі були класи нижніх та середніх ступенів навчання: інфіми та фари, граматики та синтаксими, поетики та риторики; найближче до церкви — богослов'я, далі — філософський клас з вікнами на Контрактову площу. ???Окремі частини??? поєднувала відкрита галерея (???її закладено??? 1864 року). Верхній поверх має різні за висотою приміщення: об'єми Благовіщенської церкви та філософського класу — понижені; у центрі — підвищені двосвітні об'єми з вікнами у два яруси великої шестивіконної зали для диспутів та зборів (конгрегацій), театральних вистав і класу богослов'я з сіньми, які прилягають до Благовіщенської церкви[30][12].

Не збереглося первісне оздоблення інтер'єрів — розписи на стінах та бані церкви[5], оформлення Конгрегаційної зали, у якій були картини західноєвропейського живопису на міфологічну тематику, портрети видатних діячів академії — Петра Могили, Феофана Прокоповича, Рафаїла Заборовського, Стефана Яворського. Частина цих творів опинилась у київських музеях, зокрема у Національному Києво-Печерському заповіднику.

В окремих приміщеннях та на сходах будинку вціліло майстерне ліплення ХІХ століття. Збереглися також високі триярусні книжкові шафи ХІХ століття і меблі, встановлені по периметру стін Конгрегаційної зали та ???верхніх поверхів для бібліотеки??? Київської духовної академії, а також гвинтові чавунні сходи між другим і третім поверхами.

Збереглися фрагменти фреско-клейового розпису XVII—XVIII століть у приміщеннях на першому поверсі. У 1990-х знято вапняні нашарування на композиціях «Розп'яття», «Преображення», «Богоматір», «Благовіщення», «Богоявлення», «Знамення», «Хрещення Господнє», які збереглися здебільшого фрагментарно[31][32].

Символіка[ред. | ред. код]

На печатці Києво-Могилянської академії. XVIII століття.

Зображення Староакадемічного корпусу слугує символом вітчизняної освіти і на­уки. Його використовують у наукових, популярних та інформаційно-презентаційних виданнях, у логотипах українських і зарубіжних науково-освітніх осередків, як-от Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України і Український науковий інститут Гарвардського університету. 2006 року введено в обіг купюру 500 гривень, на реверсі якої зображено Староакадемічний корпус на тлі печатки Києво-Могилянської академії XVIII століття[33]. Історичне зображення корпусу також наявне як фоновий малюнок на 26-й сторінці біометричного паспорта для виїзду за кордон.

На будівлі розміщено меморіальні дошки благодійникам університету Галшці Гулевичівні та Петру Могилі, а також студентам академії Михайлові Ломоносову та Артемові Веделю.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Анотований каталог об'єктів культурної спадщини Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ. 2018 рік.
  2. а б Горбенко, 1995, с. 19
  3. а б Селюк Р. До історії проєктування та будівництва староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. — Вип. 7. — Київ, 2000. — С. 169—175.
  4. Горбенко, 1995, с. 21
  5. а б Шероцький К. В. Київ: путівник: репринтне відтворення видання 1917 року. — Київ: Кобза, 1994. — С. 166—176.
  6. Універсал гетьмана Данила Апостола про збір пожертв на ремонт будівлі Києво-Могилянської академії та Богоявленського собору Київського Братського монастиря. 1732 р., 19 травня, Глухів // Київська академія в колекції Національного музею історії України: альбом-каталог / упоряд.: Максим Яременко, Ярослав Затилюк; Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія», Нац. музей історії України. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2020. — 177 с.; ілюстрація на сайті Національного історичного музею
  7. Світильник, який горів і світив. Життя й праці Рафаїла Заборовського - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (uk). Процитовано 2021-04-12. 
  8. Шедаль Йоганн-Готфрід. Енциклопедія історії України. Процитовано 2021-03-22. 
  9. Горбенко, 1995, с. 33
  10. Повсякденна, 2005, с. 342
  11. Горбенко, 1995, с. 34-35
  12. а б в г Старий академічний корпус з Благовіщенською церквою // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Київ. — Кн. 1. — Ч.1. — К., 1999. — С. 200—201.
  13. Повсякденна, 2005, с. 379
  14. Профессор протоиерей Федор Титов. Императорская Киевская духовная академия в ее трехвековой жизни и деятельности (1615—1915 гг.): Историческая записка. — К.: Гопак, 2003.— С. 414—415
  15. Горбенко, 1995, с. 38
  16. Певницкий В. Ф. Мои воспоминания. ІІ. Студенческие годы. 1851—1855 г. — К., 1911
  17. Ткачук М. Київська духовна академія (1819—1924): сторінками історії //Київська духовна академія (1819—1924) в іменах: енциклопедія : — Т. 1. — К. : Видавничий дім «КМ-Академія», 2015. –С. 34.
  18. Декрет Кабінету міністрів України. zakon.rada.gov.ua. 1993-03-17. Процитовано 2021-03-30. 
  19. Інституції. www.mediaartarchive.org.ua. Процитовано 2021-03-10. 
  20. Онух, Єжи (28 грудня 2018). Музей доброго смаку. Український тиждень. Процитовано 10 березня 2021. 
  21. Науково-дослідний центр візуальної культури. www.vcrc.org.ua. Процитовано 2021-03-10. 
  22. Онищенко Є. І. Воскресіння академії: спогади про відродження Києво-Могилянської академії та його учасників. — К. : Видавничий дім «КМ Академія», 2004. — С. 31.
  23. У Староакадемічному корпусі Могилянки розпочато реставрацію (фото). Club-tourist (en-US). 2017-08-11. Процитовано 2021-03-30. 
  24. Реставраційний рік 2017 – Староакадемічний корпус | Проект Реставрація. restoration.ukma.edu.ua. Процитовано 2021-03-30. 
  25. У Могилянці знайшли старовинний любовний лист. Що в ньому?. BBC News Україна (uk). Процитовано 2021-03-30. 
  26. Тимчасовий повірений у справах США В. Тейлор передав грант зі збереження культурної спадщини Національному університетові Києво-Могилянська Академія. Посольство США в Україні (uk). 2019-09-04. Процитовано 2021-03-30. 
  27. Проєкт реставрації Староакадемічного корпусу: підсумки 2020. Національний університет «Києво-Могилянська академія» (uk). 2020-12-30. Процитовано 2021-04-08. 
  28. Ірина, Автор: Стасюк (2020-10-22). Реставрація Мазепиного корпусу Могилянки під загрозою через нерегулярне фінансування (фото). Хмарочос (uk). Процитовано 2021-03-10. 
  29. Гетьман би радів: як відновлюють Мазепин корпус Києво-Могилянської академії. Вечірній Київ (uk). 2020-21-10. Процитовано 2021-03-10. 
  30. Староакадемічний корпус — WWW Енциклопедія Києва. wek.kiev.ua. Процитовано 2021-03-25. 
  31. Дорофієнко І. П. Реставрація автентичного розпису Старо Академічного корпусу Києво-Могилянської Академії / І. П. Дорофієнко // Наукові записки НаУКМА. — 2000. — Т. 18 : Ювілейний випуск, присвячений 385-річчю КМА. — С. 119—120.
  32. Клейові фрески Староакадемічного корпусу | Проект Реставрація. restoration.ukma.edu.ua. Процитовано 2021-03-29. 
  33. Сидорчук Т. М. Староакадемічний (Мазепин) корпус Національного університету «Києво-Могилянська академія»: до історії відродження пам'ятки // Жовківські читання 2013 : зб. ст. другої міжнар. наук. конф. «Музей в сучасному світі», [27-28 серп. 2013 р., м. Жовква Львів. обл.] / [упоряд. С. Каськун] ; Львів. галерея мистецтв. — Л. : РАСТР-7, 2013. — С. 59-63.публікація знаходиться у відкритому доступі

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Аскоченский В. Кіевъ съ древнейшимъ его училищемъ Академіею / В. Аскоченский. — К.: Въ университетской типографіи, 1856. — 566 с.
  • Вечерський В. Архітектурні фундації гетьмана Івана Мазепи / В. Вечерський  // Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища. — Київ: АртЕк, 2003. — С. 36–44.
  • Голубев С. Т.  Старый корпус Киевской академии (Мазепин) и его «репарация» при архиепископе Рафаиле Заборовском / С. Голубев // Труды Киевской духовной академии. — 1913. — № 6. — С. 275—324.
  • Горбенко Є. В. (1995). Києво-Могилянська академія: архітектурний нарис. 
  • Дорофієнко І. П. Доля автентичного розпису Староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії /  І. П. Дорофієнко // Наша віра. — Серпень, 2001. — № 8 (160).
  • Києво-Могилянська Академія кін. XVII — поч. XIX ст.: повсякденна історія. Збірник документів. 2005.