Стародавня Германія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Територія Германії
Історія Німеччини
Coat of arms of Germany.svg
Стародавня Німеччина
Германці
Стародавня Германія
Велике переселення народів
Середньовічна Німеччина
Франкське королівство
Східне Франкське королівство
Королівство Німеччина
Ганзейська унія
Священна Римська імперія
Об'єднання Німеччини
Рейнський союз
Німецький союз
Революція 1848—1849 років у Німеччині
Північнонімецький союз
Німецька імперія
Новітня історія
Німеччина у Першій світовій війні
Веймарська республіка
Третій Рейх
Німеччина у Другій світовій війні
Окупація союзниками Німеччини
Розділення країни: ФРН, НДР та Західний Берлін
Возз'єднання Німеччини
Сучасна Німеччина

Портал «Німеччина»

Стародавня Германія (лат. Germania) — цивілізація стародавніх германців, яка займала територію між Маасом і Німаном.

Перші спроби романізації зробив Юлій Цезар, який просунувся в долину річки Мези, а пізніше, форсувавши Рейн, — до Рура. До 16 до н. е. Німеччина була частиною провінції Кошлата Галлія (Gallia Comata). В 12 до н. е. була розпочата масштабна німецька кампанія Нерона Клавдія Друза, який отримав титул Германіка. Кордони імперії були розширені до Альбіса (Ельби) і до 9 до н. е. більшість племен були скорені. Його справу продовжив Тиберій. Август, натхнений цією діяльністю, хотів створити Велику Германію (Germania Magna) між Альбісом і Реном (Рейном), проте ряд племен продовжували боротися проти присвоєння їх території статусу провінції.

У 16 — 13 до н. е. в Бельгійській Галлії (Gallia Belgica) були створені військові зони Нижня (Inferior) і Верхня (Superior) Германія. До 83/84 р., коли Доміціан перетворив зони в самостійні провінції, формально командири армій на Нижньому і Середньому Рейні підпорядковувалися прокуратору Бельгійської Галлії. Природною межею між двома областями став Рейн, що перетворився на добре укріплений кордон (лімес). Рейнська межа була однією з найбільш нестабільних в імперії, тому Рим тримав там сильні гарнізони. Однак приблизно з 103 р. і до кінця IV в. її стали захищати всього 2 легіони — I Minervia в Бонні та VI Victrix в Кастро Ветері, які пізніше стали відомі як «exercitus Germanicus Inferior» (EXEGERINF) — "нижньогерманське військо ". Близько 400 р. Стиліхон перевів майже весь гарнізон до Італії і в Германії залишилися лише невеликі підрозділи.

Управління[ред. | ред. код]

Обидві провінції були імператорськими і керувалися пропреторським ​​легатом. Адміністративними центрами Верхньої Германії були столиця, Колонія Агріпіни (Кельн), Форум Адріана, Новіомаг і Колонія Ульпія Траяна, а також головне місто союзних Риму фрізіавонів Гануента. Головним містом Нижньої Германії був Могонціак (Майнц).

Економіка[ред. | ред. код]

Більшість корінних германців були землеробами, але були також і скотарі-пастухи, головним чином на узбережжі Північного моря. Уздовж узбережжя були селища рибалок. Основними сільськогосподарськими культурами були пшениця, ячмінь, овес та жито, на експорт в Рим йшли зокрема бурштин, дублена шкіра і раби. Самими римлянами була введена нова технологія з видобутку цинку, в рейнській долині добувалася якісна гончарна глина.

Посилання[ред. | ред. код]