Стародубський повіт (Російська імперія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Стародубський повіт
Coat of Arms of Starodub (Bryansk oblast) (1782).png
Герб повітового центру
Chernigiv gub starodub.png
Губернія Чернігівська губернія
Центр Стародуб
Створений 1781
Площа 3421
Населення 144 833 осіб(1897)
Густота 42.3 осіб / км²
Попередники Польща Польща Стародубський повіт

Стародубський повіт (пол. Powiat starodubowski, рос. Стародубский уезд) — історична адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської губернії Російської імперії. Центр повіту — місто  Стародуб.

Повіт створений в 1781 році в складі Новгород-Сіверського намісництва, в 1797 році перейшов до новоствореної Малоросійської губернії, з 1802 року в Чернігівській губернії.

Знаходився в північно східній частині губернії, межував на півдні з Новгород-Сіверським, заході — Новозибковським, півночі — Суразьким і Мглинським повітами Чернігівської губернії та з Орловською губернією на сході. З півночі на південь мав довжину в 61 версту (65 км), з заходу на схід — 71 версту (76 км). Площа повіту, за Стрельбицьким, становила 2 892 верст², за межуванням — 3006 верст² (3 421 км²). Населених пунктів було 384.

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 144 833 чоловік. Згідно з відверто сфальшованими даними 1-го Всеросійського перепису(по Стародубщині в цілому і повіту зокрема) з них 92,91 % — було зараховані до російськомовного населення, 6,79 %  становили євреї[1]. Про сфальшованість каже перед усім те, що за всіма 10-ма попередніми ревізіями населення українці становили абсолютну більшість населення повіту, зокрема за даними останньої 10-ї ревізії населення 1858 року кількість українців у повіті становила 77,7 тисяч осіб, або 76,6 %, менш спотвореними та все одно вкрай необ'єктивними були дані перепису Всеросійського перепису населення населення 1917 року, коли у повіті було нараховано 40,3 тисяч україномовних громадян, що складало 25,3 %  [2]. Співставними з цими, врахуваючи те, що частина українців були російськомовними, виглядають дані перших двох переписів населення СРСР. Так за даними Всесоюзного перепису 1920 року українці Стародубського повіту становили 40 347, що складало 30,1 % , а за подібним переписом 1926 року у було нараховано 57 726 осіб, або 36%[3], або 16%[4]. Та все одно навіть такі дані видатний український географ та демограф Володимир Кубійович піддавав ці дані істотними сумнівам.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Мапа повіту

Повіт поділявся на 3 стани і 12 волостей:

Волость Волосний центр Кількість
сільських общин[5]
І стан
Понуровська Понуровка 27
Соловська Солова 27
Нижневська Нижне 36
Лищицька Лищичі 27
ІІ стан
Яцковська Яцковичі 47
Стародубська Стародуб 42
Гарцевська Гарцево 23
Юдиновська Юдиново 38
ІІІ стан
Погарська Погар 23
Гриньовська Гриньов 53
Кистерська Кистер 23
Чаусовська Чауси 36

та міста:

  • Стародуб з передмістями Горбатовка, Коростельовка, Рубцовка.
  • заштатне місто Погар з передмістям Кургановка.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]