Перейти до вмісту

Стародубський полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стародубський полк
Герб полку
Герб полкового центру
Утворено1663
Ліквідовано1782
ЦентрСтародуб
Сотністаном на 1782 рік
Мглинська
Новгород-Сіверська
Погарська
Полкова
Топальська
Почепська
Шептаківська
Новоміська
Бакланська
ІІ Стародубська
Полковники
1654
Панас Єремієнко (наказний)
1655
Тиміш Оникієнко (наказний)
1656
Михайло Рубець (наказний)
1657
Іван Гуляницький (наказний)
1657
Яцько Обуйноженко (наказний)
1660—1663
Петро Рославець (наказний)
1663
Петро Рославець (вдруге)
1663—1665
Іван Плотник
1665—1666
Олександр Острянин
1666—1667
Михайло Небаба
1668—1672
Петро Рославець (втретє)
1672
Сава Шумейко
1672—1676
Петро Рославець (вчетверте)
1676—1678
Тиміш Олексіїв
1678
Федір Мовчан
1678—1680
Григорій Коровка-Вольський
1680—1685
Семен Самойлович
1685—1687
Яків Самойлович
1687—1689
Тиміш Олексіїв (вдруге)
1689—1706
Михайло Миклашевський
Стародубський полк у складі Гетьманщини в 50-ті роки XVIII ст. (зліва)
Територія Стародубщини у складі Чернігівської губернії у 1809 році. (справа)

Стародубський полк — адміністративно-територіальна та військова одиниця Гетьманщини, яка існувала у 1663—1782 роках. Полковий центр — місто Стародуб (нині райцентр Брянської області Російської Федерації).

Історія

[ред. | ред. код]

У 1648—1663 Стародуб належав до Ніжинського полку.

У 1654 полковник ніжинський Василь Золотаренко організував Стародубський полк як частину Ніжинського і до 1663 призначені ним наказні полковники стародубські підкорялися йому.

У 1663 новий гетьман Іван Брюховецький свого опонента по Чорній раді (1663) Василя Золотаренка стратив і з метою послаблення його прихильників з Ніжинського полку виділив окремий повноправний Стародубський полк, а наказного полковника Петра Рославця зробив повноважним.[1].

Спочатку складався з 10 сотень:

Прикордонне розташування полку визначало постійну присутність на його території великої кількості козацьких та царських військ, яких утримувало місцеве українське населення. На відміну від близьких до Запорожжя південних полків у Стародубському полку міцні позиції займала українська шляхта і козацька старшина. На території полку знаходилося багато міст, що мали магдебурзьке право: Стародуб, Почеп, Погар, Мглин, Новгород-Сіверський.

Великими земельними угіддями на території полку володіла Києво-Печерська лавра. Після церковної реформи патріарха Никона у Московській державі наприкінці 1660-х років на території Стародубського та сусіднього Чернігівського полків засновано 16 слобід переселенців-старообрядців (розкольників).

Стародубський полк був найбільшим у Гетьманщині постачальником на зовнішній ринок прядива, конопляної олії, меду, воску|у, хутра.

Станом на 1782 рік до складу полку входили: дві полкові Стародубські, дві Почепські, Новоміська, Топальська, Мглинська, Бакланська, Погарська, Новгородська та Шептаківська сотні. На той час на території Стародубського полку існували 4 міста, 3 містечка і 1118 сіл.

У зв'язку з остаточним скасуванням російським урядом полкового устрою у Лівобережній Україні Стародубський полк 1782 року зліквідовано, з козаків утворено полк російської армії, а його територія включена до складу Новгород-Сіверського намісництва (1782).

У 1783 Стародубський козацький полк перетворено на Стародубський 34-й драгунський полк.

у 1919 під час Радянсько-української війни, територія Стародубщини була анексована на користь РРФСР і зараз входить до складу Російської Федерації.

Полковники

[ред. | ред. код]
Наказні полковники стародубські у складі Ніжинського полку (1654—1663)
  • Панас Єремієнко (1654)
  • Тиміш Оникієнко (1655)
  • Михайло Рубець (1656)
  • Іван Гуляницький (1657)
  • Яцько Обуйноженко (1657)
  • Петро Рославець (1660—1663) (вперше)
Стародубські полковники (1663—1782)

У 1728 гетьман Данило Апостол своїм універсалом призначив колегіальне управління полком з трьох осіб: Семена Галецького, Опанаса Єсимонтовського і Степана Максимовича, які керували полком до 1730.

У 1723—1741 полковниками призначалися росіяни: Іван Кокошкін, Ілля Пашков, Олександр Дуров, Афанасій Радищев.

У 1759—1761 керівництво полком знову було колегіальним: Дублянський Олександр та Миклашевський Петро керували ним разом.[2]

Джерела

[ред. | ред. код]
Джерела історії Стародубського полку:
  • Центральний державний історичний архів України в м. Києві (ЦДІАУК), Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. — Фонд 57, Опис 1, Справа 118.
  • ЦДІАУК, фонд 51, опис 3, далі — № справ: 19348 — Ревізія Стародубського полку. 1764 р. і 19349 — Ревізія Стародубського полку. 1764 р.; Фонд 80, Опис 1, справа 55 — Частина відомості про жителів Топальської сотні; Фонд 80, Опис 2, далі — № справ: 314 — Ревізії Стародубського полку. 1740 р., 315 — Ревізії Стародубського полку. 1735 р., 1737 р., 317 — Ревізії Стародубського полку. 1741 р., 318 — Ревізії Стародубського полку. 1743 р., 319 — Ревізії Стародубського полку. 1748 р., 320 — Ревізії Стародубського полкь. 1755 р. Мглинська сотня, 321 — Ревізії Стародубського полку. 1737 р., 325 — Ревізії Стародубського полку. 1764 р. Новгородська сотня, 330 — Ревізії Стародубського полку. 1764 р., 387 — Реєстр с. Рудні Унеча в Стародубському полку. XVIII ст.
  • Российский государственный архив древних актов — Номер фонда 124, з 1563 по 1768 рр., Справочный аппарат Оп. 1 — 6. Переписные книги Погара, Почепа и Стародуба 1665; Фонд 140, опись 1, дело 34 — Присяга 1718 года; Фонд 229, оп.1, д. 5918-107-1, 1784 р. — Приезд в Москву Стародубского полковника Петра Рославца и товарищей, о даче им жалования и поденного корму, и такого ж корма для лошадей. Именной список приезжавших с ним сотников, есаулов, казаков; Фонд 124 оп.1 — 1665 р. — № 73 Переписные книги, учиненные столником Кирилом Хлоповым жителям Стародуба, Погара и Почепа, о зборе с них государственных податях, по учиненным в Москве гетманом Брюховецким статьях; Фонд 248, оп.29, д.1813; ф.248 Сенат и его учреждения, оп.103, д.8250 Книга присяг Малороссийских войск, 1731г.
  • Державний архів Чернігівської області (ДАЧО) — ф. 679, оп. 1., спр. 485 — Сповідальні книги церков Новгород-Сіверського повіта в 1782 р.; Ф.679, оп. 1, спр.306 — Сповідальні книги церков Стародубського полку в 1742 р.; ф.712 оп. 1. спр. 227 — Сповідальні книги церков Стародубського повіту в 1793 р., справа 341 — Сповідальна книга церковей Новгород-Сіверського повіту в 1745 р., справа 347 — Сповідальна книга церков Новгород-Сіверської сотні, Стародубського полку в 1764 р.; ф. 679, оп. 1, спр. 358 — Сповідальна книга церков Погарської сотні Стародубського полку 1768 р.; Ф. 679, о. 1, спр. 357 — Сповідальні відомості Погарської протопопії за 1766 р.; Ф. 679, о. 1, спр. 390 — Сповідальні відомості Стародубської протопопії за 1771 р.; Ф. 679, оп. 1, спр. 255 — Метричні книги Стародубської протопопії за 1789 р.
  • Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку / Український архів. — Т. І. — Київ, 1929.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Горобець В. М. «„Чорна рада“ 1663 року. Передумови, результати, наслідки» НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2013. — 200 с. (129 с.) К., 2013 ISBN 978-966-02-6884-5
  2. ↑ Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — С. 320.

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стародубський_полк&oldid=48276685