Старозаславський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Старозаславський замок
Custom house Zaslav 2006.jpg
Замок у Старому Заславі. Вигляд на дитинець. Сучасне фото

50°07′16″ пн. ш. 26°48′37″ сх. д. / 50.12111° пн. ш. 26.81028° сх. д. / 50.12111; 26.81028Координати: 50°07′16″ пн. ш. 26°48′37″ сх. д. / 50.12111° пн. ш. 26.81028° сх. д. / 50.12111; 26.81028
Статус пам'ятка
Країна

Україна Україна

Розташування Ізяслав
Тип будівлі замок
Засновник кн. Василь Федорович Красний - ?
Будівництво XV століття — кін. XVIII століття
Стан у руїні
Старозаславський замок is located in Україна
Старозаславський замок
Старозаславський замок (Україна)

CMNS: Старозаславський замок на Вікісховищі

Старозаславський замок — єдина частково збережена будівля замкового комплексу 15 століття[1], розташована на останці у старій частині міста Ізяслава на Волині при впадінні річки Сошені до річки Горині.

Історія[ред.ред. код]

Спорудження в XV столітті Старозаславського замку пов'язують з ім'ям князя Василя Федоровича Красного (*?—† після 1461)[2].

На існування замку в означений час вказує й та обставина, що заславські замкові книги[3] велися від 1512 року[4]. Книги за 15721575 рр. досі є цінним джерелом з історії Заславської волості, до якої, крім міста Заслава, в другій половині XVI ст. входило ще 70 містечок і сіл.

В подальшому Старозаславський замок згадується у документах від 21 серпня 1533 року[5] і 1535 року[6]. Проте в середовищі науковців, причетних до пам'яткоохоронних досліджень, простежується хибне датування споруди[7], умовно «замку», 1539 роком, ототожнюючи її таким чином із Заславською коморою (митницею), що вперше згадується 15 серпня 1539 року.

Волинський краєзнавець XIX ст. Микола Теодорович так писав про цю споруду:

« Посеред старого города, на високій горі, над рікою Горинем височить кам'яна споруда давньої архітектури. Зі слів Стецького, колись це була княжа скарбниця. Проте, можливо, це була фортеця для ув'язнення злочинців і військовополонених татар, а може – це був арсенал, де зберігалася зброя у мирний час[8].  »

Більш міродайною є думка про цойґгавз, підтвердження якій знаходиться в інвентарному описі замку в Старому Заславі від 15 липня 1622 року. Розділ «Як йти до дитинця» й наступні за ним правдоподібно стосуються згаданої споруди. На той час в двоповерховому будинку переховували зброю та військову амуніцію і, що досить несподівано, частку замкової колекції малярства. Після бурхливого напливу Хмельниччини Старозаславський замок, який й без того знаходився у занепаді, був зовсім спустошений. В описі замку від 1700 року, що зберігається у фондах Державного архівуpl на Вавеліpl в Кракові (Польща), писар занотував, що «… тільки та базиліка чекає руйнації до реченця»[9].

Вид на Старий Заслав із заходу. Поштівка поч. XX століття

Того вигляду, який ми можемо спостерігати на світлинах прецінь іще першої половини XX століття, споруда набула за володарювання князя Павла Карла Санґушка (*1680 — † 1750) та його дружини Барбари Санґушкової (*1718 — † 1791). Було добудовано цегляні другий поверх і вежу перед західним входом. Правдоподібно, що керував роботами придворний архітектор Паоло Фонтана. Хоч, в цьому випадку, добудова, мабуть, не обійшлася без участі Фридерика Опіца (пол. Fryderyk Opitz), ще одного з санґушківських архітекторів, що більше спеціалізувався на зведенні об'єктів господарського призначення[10].

«Замок» у Старому Заславі. Фото 1920 року

В часі російської займанщини східної Волині споруду використовували як склад для потреб окупаційної армії. На другому поверсі зберігали зерно, на що вказує конструкція даху[11].

Не змінив замок свого призначення й у часи СРСР, він залишався складом та поволі втрачав свою подобу. Спочатку знищено дах, а потім й зовсім залишено його без догляду. Протягом XX століття з дитинця кількаразово вибирали ґрунт[12]. Останнього разу наприкінці 1990-х для підсипання сусіднього пагорбу, на якому пришвидшено зводилася православна церква Різдва Христового, дії екскаваторників зупинив депутат міської ради Віталій Климчук разом з кількома молодими заслав'янами, натомість через декілька років, коли техніка Ізяславського житлово-комунального підприємства вщент зруйнувала західну вежу, зупиняти вандалів було нікому[13].

1994 року дослідженнями, проведеними археологом Михайлом Нікітенком безпосередньо на дитинці, починаючи від р. Сошені й майже впритул до Бернардинського монастиря, було локалізовано староруський город (кінець XI–XII — перша половина XIII ст.)[14].

2006 року українська держава вперше виділила кошти на збереження та реставрацію замку. Кошти швидко «освоїли». Було виготовлено частину документації, прибрано завали на другому поверсі, встановлено ґрати і паркан довкола споруди[15]. Нині частини ґрат вже немає, ворота навстіж, містяни продовжують собі спокійно садити на дитинці картоплю, топінамбур і кукурудзу, фінансування було припинено. Останнім часом замок неодноразово піддавався нападам мисливців за будівельними матеріалами і чорних археологів. Основні ушкодження припали на північний фасад споруди.

Опис[ред.ред. код]

Двоповерхова прямокутна (майже квадратна) споруда. Автентичними є тільки перший поверх і пивниці, муровані з каменю, майже тотожні у плануванні. Другий поверх цегляний, вимуруваний у XVIII столітті. Перший поверх ділиться на дві рівнозначні частини завдяки широкому проїзду, орієнтованому за віссю північ-південь, на обидві сторони від якого розташовано по три кімнати. Перекриття склепінчате, хрестове, на другому поверсі було по балках. Пивниці освітлені продухами. Вікна першого поверху неодноразово перемуровувалися. Пивниці і обидва поверхи з'єднуються між собою внутрішньостінними каналами, функціональне призначення яких досі не вивчено[16]. Припускають, що вони могли використовуватися для підйомників. Хоча також можливий варіант як витяжки для порохового диму. Унікальність споруди полягає у так званій ізоляції рівнів. Потрапивши на перший поверх з нього неможливо піднятися на другий.

Замок було занесено до Державного реєстру національного культурного надбання, охоронний номер 757/0[17].

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перший поверх збудовано у XV столітті; другий (цегляний) поверх у XVIII столітті. Існує думка, що спочатку другий поверх був із дубових колод, які могли витримати артобстріл.
  2. Kardaszewicz St. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. Materiały do historyi Wołynia. Kraków, 1913. s. 17.
  3. Ігор Тесленко. Заславська замкова книга XVI століття Процитовано 26.03.2009
  4. Андрій Заяць. Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст. Львів, 2003. с. 20
  5. Торгівля на Україні XIV — середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / Упор. В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко. Київ, 1990. c. 61
  6. Андрій Заяць. Урбанізаційний процес на Волині… Згад. вид. с. 130
  7. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР / Ред. колегия Г. Н. Логвин, М. М. Говденко, И. М. Кравец. Киев, 1986. Т. 4. с. 205.рос. ; Державний реєстр національного культурного надбання Процитовано 26.03.2009; Див. з цього приводу: Олексій Збруцький. Дірки в історії // «Зоря Надгориння» 2. 11. 2006
  8. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Почаев, 1893. Т. 3. с. 417. рос. ; Пор. як у самого Т. Є. Стецького: «Біля самісінького Гориня посеред міста височить гора, а на ній старосвітський мурований лямус - колишня князівська скарбниця, нині перетворена на якийсь склад.» Тадеуш Єжи Стецький. Волинь. Статистичний, історичний і археологічний огляд. Львів, 1864. Т. 1пол. Процитовано 26.03.2009
  9. Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття Процитовано 26.03.2009
  10. Józef Skrabski. Artyści na dworze Pawła i Barbary Sanguszków // Studia nad sztuką renesansu i baroku. T. 5 / Red. J. Lileyko, I. Rolska-Boruch. Lublin, 2004. s. 287–304.
  11. Пам'ятка архітектури 1539 р. (охор. № 757) Замок Заславських у місті Ізяславі Хмельницької області. Передпроектні пропозиції. Київ, УкрНДІпроектреставрація, 2006.
  12. Нікітенко М. Ізяслав: де, ким, коли? // «Зоря Надгориння» 20. 10. 1999
  13. Шукати цій діяльності документальне підтвердження серед розпоряджень тодішнього міського голови Ігоря Дженджери, слід розуміти, марна справа.
  14. Михайло Нікітенко. Ізяслав… Згад. публ.; Його ж: Знайдено давньоруський город на Волині // «Золоті ворота» № 3, 1994, с. 6-14; Його ж: До питання про літописний Ізяславль: нові археологічні дані. // Велика Волинь: минуле й сучасне. Хмельницький — Ізяслав — Шепетівка, 1994. с. 237–239.
  15. Володимир Федотов. Справа на мільйон // «Подільські новини» 22.11.2006
  16. Памятники градостроительства… Згад. видання. Т. 4. с. 205.рос. ; Пам'ятка архітектури 1539 року Згад. матеріали.
  17. Державний реєстр національного культурного надбання Процитовано 26.03.2009

Мережні ресурси[ред.ред. код]


  1. Ігор Тесленко. Заславська замкова книга XVI століття
  2. Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття
  3. Староміський замок (світлини)