Старонижньонімецька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Старонижньонімецька мова
Sahsisk, Sahsisc
Поширена в: північна Німеччина, Нідерланди
Носії: 0 ( існувала до кінця 12 століття)
Писемність: Латиниця,
Класифікація: Індоєвропейські мови
Германські мови
Західногерманські мови
Коди мови
ISO 639-3 osx

Старонижньонімецька мова або Старосаксонська мова — мова германської групи, індоєвропейської мовної сім'ї. Найбільш рання записана форма нижньонімецької мови. Фіксувалась з 8 до 12 століття півночі сучасної Німеччини та в Нідерландах. Була достатньо близькою до старофризької, староанглійської та старонідерландської. Розвинулась в середньонижньонімецьку в 12 століття.

Поширення[ред.ред. код]

Мапа поширення старонижньонімецької мови

Район, де в 8-12 століттях говорили старонижньонімецькою або старосакською, збігається з територією нинішньої півночі Німеччини, а саме землями Нижньої Саксонії, Вестфалії та Саксонії-Ангальт і голландських провінцій Дренте, Гронінген, Оверейсел і Гелдерланд. На півдні межа між старонижньонімецькою та староверхньонімецькою пролягав лініями між місцевостями Мерзебург і Геттінген та Зауерланд і Рур. На заході межами старонижньонімецької була мілководна затока Зейдерзе. Північний кордон між старофризькою та старонижньонімецькою пролягав лінією Гронінген - Бремерхафен. На сході мова межувала зі слов'янськими діалектами, на півночі з давньоскандинавською.

Характеристика мови[ред.ред. код]

Старонижньонімецька мова не брала участь у другому (верхньонімецькому) пересуванні голосних, і тому зберіг вибухові приголосні звуки p, t, k, які були замінені в давньоверхньонімецькій мові в різними фрикативами та африкатами. Німецькі дифтонги ai, au перетворилися в довгі голосні звуки ē, ō, відповідно, тоді як в давньоверхньонімецькій мові вони перетворювалися або в ei, ou, або в ē, ​​ō залежно від наступного за ним приголосного звуку.Старонижньонімецька, єдина із західногерманських мов, зберегла германський -j- після приголосного звуку, наприклад, hēliand «рятівник» (давньоверхньонімецька — Heilant, староанглійська — Hǣlend, готська — Háiljands). Німецький умляут присутній тільки у вигляді короткого a, і не послідовний, наприклад, hebbean або habbian «мати» (староанглійська — Hebban).

Тексти[ред.ред. код]

Збереглося всього кілька текстів, особливо в молитвах, що відносяться до хрещення, написаних саксами по завіті Карла Великого. Єдиний збережений літературний текст Heliand.

  • Heliand
  • Фрагмент Книги Буття
  • Trierer Blutsegen
  • Wurmsegen
  • Spurihalz
  • Давньосаксонська молитва
  • Комментарі до псалмів
  • Пенітенціарія
  • Гомілія біди високоповажного
  • Credo
  • Essener Heberegister

Література[ред.ред. код]