Старосельський Володимир Олександрович
| Старосельський Володимир Олександрович | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. Владимир Александрович Старосельский |
| Народився |
15 листопада 1860 Чернігів, Російська імперія[1] |
| Помер |
26 серпня 1916 (55 років) Париж[1] |
| Поховання | Пер-Лашез |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | євреї |
| Місце проживання | Париж[2] |
| Діяльність | агроном, губернатор, письменник-документаліст |
| Галузь | виноградарство |
| Alma mater | Петровська сільськогосподарська академія (1885) |
| Знання мов | російська |
| Жанр | нехудожня книгаd |
| Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія[2] |
| Рід | Staroselskid |
Володимир Олександрович Старосе́льський (нар. 3 (15) листопада 1860, Чернігів — пом. 26 серпня 1916, Париж) — агроном. Деякий час виконував обов'язки губернатора Кутаїської губернії. Займався революційною діяльністю.
Коротка біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї судді. Закінчив в 1885 році Петровську сільськогосподарську академію. Працював агрономом в Чорноморському окрузі, з 1888 року — в Грузії. Був одним з організаторів боротьби з філлоксерою.
Старосельський був особистим другом Кавказького намісника графа Іларіона Воронцова-Дашкова. Завдяки йому в липні 1905 року був призначений виконуючим обов'язки губернатора Кутаїської губернії. Старосельський використовував службове становище для сприяння революційного руху і був прозваний «червоним губернатором». Микола II, довідавшись про його діяльності, написав: «Ось про кого вважаю за потрібне сказати міцне слово — це про кутаїського губернатора Старосельського. За всіма отриманими мною даними, він справжній революціонер…». У січні 1906 року Старосельський був зміщений з посади і висланий із Закавказзя на Кубань.
У 1907 році він вступив до РСДРП. Вів партійну роботу на Північному Кавказі; був секретарем Кубанського обласного комітету РСДРП, потім головою Північно-Кавказького союзного комітету РСДРП. Делегат 4-й конференції РСДРП («Третьої загальноросійської», 1907).
Після обшуку його квартири в Катеринодарі 7 лютого 1908 року жандарми отримали докази, за допомогою яких могли б заарештувати Старосельського, але не зробили цього, оскільки в числі інших паперів виявили лист Воронцова-Дашкова, що починався словами: «Дорогий і вельмишановний Володимире Олександровичу!». Розгублені жандарми послали запити в Тифліс і Петербург. Поки йшло переписування, Старосельський емігрував до Франції.
Він жив в Парижі, заробляючи на життя фотографією. Брав участь в роботі паризької секції більшовиків. У 1916 році Старосельський помер і був похований на кладовищі Пер-Лашез.
Старосельський був автором низки робіт з виноградарства та історії революційного руху в Грузії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Старосельский Владимир Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б https://books.google.fr/books?id=uPXzdDK32RgC&pg=PA276&lpg=PA276
Література[ред. | ред. код]
- Р. К. Акчурин. Старосельский Владимир Александрович // Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.);
- Демурова (Старосельская) Е. Ю. Губернатор-революционер: (О В. А. Старосельском). — Тб. : Мерани, 1981. — 120 с.
- Лебанидзе Г. И. Красный губернатор // Правда. — 1970. — № 216 (18994); 217 (18995). — Число 4, 5 (августа). — С. 6; 6.
- Маглакелидзе С. В. Владимир Александрович Старосельский: (Документы и материалы). — Тб., 1969.
- Старосельский Владимир Александрович // Собаки — Струна. — М. : Советская энциклопедия, 1976. — С. 430. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 24, кн. I).