Старосельський Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старосельський Володимир Олександрович
Ім'я при народженні рос. Владимир Александрович Старосельский
Народився 15 листопада 1860(1860-11-15)
Чернігів, Російська імперія[1]
Помер 26 серпня 1916(1916-08-26) (55 років)
Париж, Франція[1]
Поховання Пер-Лашез
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність євреї
Місце проживання Париж[2]
Діяльність агроном, губернатор, письменник-документаліст
Галузь виноградарство
Alma mater Петровська сільськогосподарська академія (1885)
Знання мов російська
Жанр нехудожня книгаd
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія[2]
Рід Staroselskid

Володимир Олександрович Старосе́льський (нар. 3 (15) листопада 1860(18601115), Чернігів — пом. 26 серпня 1916, Париж) — агроном. Деякий час виконував обов'язки губернатора Кутаїської губернії. Займався революційною діяльністю.

Коротка біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї судді. Закінчив в 1885 році Петровську сільськогосподарську академію. Працював агрономом в Чорноморському окрузі, з 1888 року — в Грузії. Був одним з організаторів боротьби з філлоксерою.

Старосельський був особистим другом Кавказького намісника графа Іларіона Воронцова-Дашкова. Завдяки йому в липні 1905 року був призначений виконуючим обов'язки губернатора Кутаїської губернії. Старосельський використовував службове становище для сприяння революційного руху і був прозваний «червоним губернатором». Микола II, довідавшись про його діяльності, написав: «Ось про кого вважаю за потрібне сказати міцне слово — це про кутаїського губернатора Старосельського. За всіма отриманими мною даними, він справжній революціонер…». У січні 1906 року Старосельський був зміщений з посади і висланий із Закавказзя на Кубань.

У 1907 році він вступив до РСДРП. Вів партійну роботу на Північному Кавказі; був секретарем Кубанського обласного комітету РСДРП, потім головою Північно-Кавказького союзного комітету РСДРП. Делегат 4-й конференції РСДРП («Третьої загальноросійської», 1907).

Після обшуку його квартири в Катеринодарі 7 лютого 1908 року жандарми отримали докази, за допомогою яких могли б заарештувати Старосельського, але не зробили цього, оскільки в числі інших паперів виявили лист Воронцова-Дашкова, що починався словами: «Дорогий і вельмишановний Володимире Олександровичу!». Розгублені жандарми послали запити в Тифліс і Петербург. Поки йшло переписування, Старосельський емігрував до Франції.

Він жив в Парижі, заробляючи на життя фотографією. Брав участь в роботі паризької секції більшовиків. У 1916 році Старосельський помер і був похований на кладовищі Пер-Лашез.

Старосельський був автором низки робіт з виноградарства та історії революційного руху в Грузії.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Р. К. Акчурин. Старосельский Владимир Александрович // Энциклопедия виноградарства / главный редактор А. И. Тимуш. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. (рос.);
  • Демурова (Старосельская) Е. Ю. Губернатор-революционер: (О В. А. Старосельском). — Тб. : Мерани, 1981. — 120 с.
  • Лебанидзе Г. И. Красный губернатор // Правда. — 1970. — № 216 (18994); 217 (18995) (августа). — С. 6; 6.
  • Маглакелидзе С. В. Владимир Александрович Старосельский: (Документы и материалы). — Тб., 1969.
  • Старосельский Владимир Александрович // Собаки — Струна. — М. : Советская энциклопедия, 1976. — С. 430. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 24, кн. I).

Посилання[ред. | ред. код]