Старослов'янізм
Старослов'яні́зм, у множині старослов'яні́зми — лексичні, фонетичні, фразеологічні запозичення зі старослов'янської мови[1]. Старослов'янізми, головним чином, поширені у слов'янських мовах, які зазнали впливу старослов'янської. Передусім йдеться про такі мови, як російська та болгарська. Щодо української мови, то старослов'янізми були досить поширені в давній українській літературній мові. У сучасній же українській літературній мові вони менш поширені, і вживають їх переважно зі стилістичною метою.
Характерні ознаки старослов'янізмів[ред. | ред. код]
Старослов'янізми мають характерні ознаки, що відрізняють їх від інших слів. Це, як правило, специфічні сполуки звуків, префікси, суфікси тощо.
- Сполуки -ра-, -ре-, -ла-, -ле- між приголосними в коренях слів або у префіксах: благо, блаженство, область, храм;
- Початкові сполуки -ра-, -ла-: раб, рабство;
- Сполука -жд-: страждати, нужда;
- Щ у прикметниках на зразок підходящий, сущий тощо.
Старослов'янізми в українській мові[ред. | ред. код]
В українській мові старослов'янізми поширені менше, ніж, скажімо, у російській . Це пов'язано з тим, що українська мова на відміну від російської розвивалася на народнорозмовній основі. Як приклад можна навести такі старослов'янізми: благодать, священик, страждати, учитель[2]. Старослов'янізми в українській мові найчастіше вживають зі стилістичною метою.
Старослов'янізми в художній літературі[ред. | ред. код]
Старослов'янізми в українській мові найчастіше вживають з певною стилістичною метою в художній літературі.
Порівняйте старослов'янізм, ужитий зачинателем нової української літератури Котляревським, у таких рядках: «Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять».
Використання зі стилістичною метою старослов'янізмів дає змогу увиразнити текст, зробити його урочистим, піднесеним. Вони, зокрема, слугують засобом сатири.
Старослов'янізми досить часто використовував у своїй творчості класик української літератури Тарас Шевченко. Яскравий приклад — початок поеми «Марія»:
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін.] — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.: іл.
- ↑ Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / [уклад. : С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор]; за ред. С. Я. Єрмоленко. — К. : Либідь, 2001. — С. 173.
| ||||||||