Старосольський Ігор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старосольський Ігор Володимирович
Ihor starosolskyj medium.jpg
Народження 3 серпня 1908(1908-08-03)Львів
Смерть 10 лютого 1988(1988-02-10) (79 років)там же
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Навчання Національний університет «Львівська політехніка» і Львівська академічна гімназія
Діяльність реставратор, conservator
Праця в містах Львів
Членство Пласт
Заклад Укрзахідпроектреставрація
Батько Старосольський Володимир

Старосольський Ігор Володимирович (3 серпня 1908, Львів — 10 лютого 1988, там само) — український архітектор, реставратор, політичний в'язень.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Львові в родині адвоката Володимира Старосольського і піаністки Дарії з Шухевичів. Навчався у Львівській академічній гімназії. Член «Пласту». Захоплювався музикою, грав на віолончелі. 1938 року закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. Працював в архітектурному бюро Ярослава Філевича. 1940 року разом із родиною вивезений на поселення у Казахстан. 1946 повернувся до Львова. Працював асистентом професора Івана Багенського на кафедрі архітектурного проектування. Писав дисертацію.

Заарештований 1950 року за «український буржуазний націоналізм», перебував у тюрмах і таборах Сизрані, Усть-Каменогорська, Караганди і Норільська. 1956 року вийшов на волю. Реабілітований, однак поновитись у Політехніці не зміг. Прийнятий до Спілки архітекторів. 1957 організовує у Львові реставраційні майстерні (значно пізніше реорганізовані в Інститут «Укрзахідпроектреставрація»). Очолював науково-дослідний і проектний напрямки роботи майстерень. 1974 року вийшов на пенсію. Проживав у Львові на вулиці Бічній Личаківській, а незадовго до виходу на пенсію оселився у новій квартирі на вулиці Тролейбусній. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 59.[2]

Роботи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вічна Ватра на ЛичаковіЛьвів: 2007. — С. 50. — 76 с.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 334—335. — ISBN 966-8955-00-5.
  3. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — С. 24. — ISBN 966-02-0362-4.
  4. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська… — C. 612.
  5. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська… — C. 576; Бойко О. Давні муровані церкви в дослідженнях і проектах інституту // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2002. — № 12 — С. 202—203.
  6. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — С. 189.
  7. Памятники градостроительства… — С. 174.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ігор Старосольський // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2003. — № 13. — С. 232.
  • Котлярчук А. Ігор Старосольський // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2008. — № 18. — С. 6—9.
  • Дмитрович Л. Пам'яті Вчителя // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2008. — № 18. — С. 10—13.
  • Мельник Л., Сліпченко К., Сняданко Н. Народжені бути іншими // Суботня пошта. — 2 вересня 2008. — № 36 (687). — С. 10.
  • Старосольський Ігор Володимирович // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. — 2-ге вид. — К. : Українська енциклопедія, 1997. — С. 560. — ISBN 588500-042-5.