Перейти до вмісту

Стартовий комплекс бази ВПС США мису Канаверал LC-39

Координати: 28°35′38″ пн. ш. 80°37′34″ зх. д. / 28.593888888889° пн. ш. 80.626111111111° зх. д. / 28.593888888889; -80.626111111111
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стартовий комплекс бази ВПС США мису Канаверал LC-39
Дата створення / заснування 1963[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Коротка назва LC-39 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  США Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиниця Бревард[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце розташування Космічний центр імені Кеннеді Редагувати інформацію у Вікіданих
У межах природно-географічного об'єкта Merritt Islandd Редагувати інформацію у Вікіданих
Попередник Cape Canaveral Space Launch Complex 37d Редагувати інформацію у Вікіданих
Оператор Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата/час прийняття в експлуатацію 9 листопада 1967 Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщини об'єкт Національного реєстру історичних місць СШАd[3][4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Satellite view Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Стартовий комплекс бази ВПС США мису Канаверал LC-39 у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

28°35′38″ пн. ш. 80°37′34″ зх. д. / 28.593888888889° пн. ш. 80.626111111111° зх. д. / 28.593888888889; -80.626111111111

LC-39 (англ. Launch Complex 39, буквально «Стартовий комплекс-39») — стартовий комплекс, розташований на території космічного центру Кеннеді, який знаходиться на острові Меррітт в окрузі Бревард штату Флорида. Складається із трьох стартових майданчиків — LC-39A, LC-39B і LC-39C, Будівлі вертикальної збірки, дороги, використовуваної гусеничними транспортерами для перевезення мобільних пускових платформ, Центру керування запуском та інших допоміжних будівель.

Комплекс побудований в 1960-ті роки, спеціально для запусків ракети-носія «Сатурн V», найбільшою з тих, що коли-небудь застосовувалися. Будівництво обійшлося у 800 млн доларів США.

Надалі, з 1981 по 2011 рік, комплекс використовувався для запусків Спейс шаттлів. Усі 135 запусків шатлів зроблені зі стартового комплексу LC-39.

Також комплекс використовувався для випробувань ракети-носія «Арес-1», перша ступінь якого створена на основі конструкції ракетних прискорювачів, що використовувалися у програмі «Спейс Шаттл». Єдиний запуск був проведений в 2009 році.

Майданчик LC-39A з 2014 року передано в оренду компанії SpaceX, переобладнаний для запуску ракет-носіїв Falcon 9 і Falcon Heavy. Перший запуск ракети Falcon 9 з майданчика відбувся 19 лютого 2017 року.

Майданчик LC-39B знаходиться в процесі переобладнання для запусків надважкої ракети SLS з пілотованим кораблем «Оріон», перший запуск очікується не раніше 2018 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Сатурн V

[ред. | ред. код]

Після затвердження програми Аполлон по доставці людини на Місяць, виникла необхідність у створенні стартових майданчиків для надважкої ракети-носія «Сатурн V», яка була обрана засобом виведення на орбіту космічного корабля Аполлон. У 1962 році НАСА почало купувати землю на острові Мерріт для їх побудови. Початковий план передбачав створення 4 ідентичних стартових майданчиків, але побудовано було лише два, названі LC-39A і LC-39B. Створення комплексу було завершено у 1966 році[6][7].

«Сатурн V» перед запуском «Аполлон-11» встановлений на мобільній пусковій платформі, ліворуч від ракети — стартова заправна вежа, праворуч — мобільна вежа обслуговування.

Збірка «Сатурн V» відбувалася в будівлі вертикальної збірки (англ. Vertical Assembly Building). Перша ступінь ракети-носія встановлювалася на одну з трьох мобільних пускових платформ[en] (англ. Mobile Launcher Platform) розмірами 49 на 41 м, після чого, за допомогою кранів зверху монтувалися друга і третя ступені, а потім корабель «Аполлон». Частиною платформи була 120-метрова стартова кабель-заправна вежа (англ. Launch Umbilical Tower), обладнана двома ліфтами і дев'ятьма рухомими «руками», з допомогою яких здійснювалась подача палива і електроживлення до кожного із ступенів, а також посадка астронавтів в кабіну корабля (верхня рука). Повністю зібраний на пусковій платформі, але не заправлений «Сатурн V» (сумарна вага конструкції становила 5715 т) за допомогою одного з двох гусеничних транспортерів (англ. crawler-transporter по спеціально підготовленій, вимощеній щебенем дорозі переміщали до одного із стартових майданчиків (5,6 км до LC-39A і 6,8 км до LC-39B)[8]. Майданчики розташовані в 2660 м одна від одної в цілях безпеки, на випадок розльоту уламків при аварії ракети-носія. Після розміщення пускової платформи з ракетою на стартовому майданчику, другий гусеничний транспортер подкочував до неї 125-метрову рухому вежу обслуговування (англ. Mobile Service Structure), яка давала доступ технічному персоналу на всі рівні ракети для виконання останніх перевірок і відкочувалася незадовго перед запуском. Для відводу вихлопу ракети під кожним майданчиком був обладнаний рів глибиною 13 метрів, шириною 18 м та довжиною 137 м. Залізобетонний полум'явідображувач вагою 635 т, висотою 12 м, шириною 15 м і довжиною 23 м підкочували до майданчику по рейках, він направляв полум'я вихлопу в рів. Чотириповерхова будівля Центру управління запуском розташована біля будівлі вертикальної збірки[9].

Перший випробувальний безпілотний запуск ракети-носія «Сатурн V» з космічним кораблем «Аполлон-4» і макетом місячного модуля відбувся 9 листопада 1967 року зі стартового майданчика LC-39A. Звідси ж стартував і безпілотний «Аполлон-6». Перший і єдиний запуск «Сатурн V» зі стартового майданчика LC-39B відбувся в рамках місії «Аполлон-10». Усі інші пілотовані запуски, від «Аполлона-8» да «Аполлона-17», виконані з LC-39A. Останнім з 13 запусків «Сатурн V» стало виведення на навколоземну орбіту орбітальної станції «Скайлеб» 14 травня 1973 року.

«Сатурн-1Б»

[ред. | ред. код]
На передньому плані майданчик LC-39A і «Скайлеб» на ракеті-носії «Сатурн V», далі, на майданчику LC-39B, ракета Сатурн-1Б з кораблем «Аполлон» — місія Скайлеб-2.

Оскільки до 1973 року пускові майданчики LC-34 і SLC-37, використовувані для запусків «Сатурн-1Б» були розібрані, то для експедицій відвідування орбітальної станції «Скайлеб» (Скайлеб-2, Скайлеб-3, Скайлеб-4) був використаний стартовий майданчик LC-39B. Для коротших ракет «Сатурн-1Б» була модифікована мобільна пускова платформа № 1. Використання спеціальної ферми-перехідника, що дозволило використовувати стартову вежу і мобільну пускову платформу від ракети-носія «Сатурн V». Останнім, четвертим запуском «Сатурн-1Б» став політ у рамках місії «Союз — Аполлон», 15 липня 1975 року.

Спейс Шаттл

[ред. | ред. код]

Для запусків шатлів споруди стартового комплексу були модифіковані.

З мобільних пускових платформ № 2 і 3 були демонтовані стартові заправні вежі. Частина сегментів цих веж були встановлені на двох стартових майданчиках, як 75-метрова нерухома конструкції обслуговування (англ. Fixed Service Structure)[10]. На ній була встановлена рухлива «рука» для посадки в кабіну екіпажу шатла, і ще одна зі спеціальним ковпаком, що знаходиться над верхівкою зовнішнього паливного бака під час заправки. Через нього відводили випари рідкого кисню, перешкоджаючи утворенню на верху бака льоду, щоб шматки льоду, відпадаючи, не пошкодили човник при запуску[11]. На верхівці вежі була встановлена 25-метрова щогла громовідводу, підвищуючи загальну висоту до 105,7 м[12]. Збоку нерухомої вежі була зібрана рухома конструкція обслуговування (англ. Rotating Service Structure) висотою 57,6 м, яка може повертатися на 120°, яка підводилась до встановленого шатлу, надаючи доступ до його вантажного відсіку і відводилася в бік перед запуском. Самі мобільні пускові платформи теж зазнали зміни, замість одного великого отвору для відведення полум'я були зроблені три менші, один для двигунів самого шаттла і два для бічних твердопаливних прискорювачів. З боків отвори для відводу вогню двигунів шаттла встановлені 2 хвостові щогли обслуговування (англ. Tail Service Mast), через гнучкі відведення яких подавалися паливо, електроенергія і зв'язок. Для захисту людей і вантажу шатла від акустичного удару працюючих двигунів була створена система (англ. Sound suppression water system) для розбризкування великої кількості води під двигунами перед їх запуском. Для забезпечення системи поруч розташовувався бак з 1135 т води[13].

Стартовий майданчик 39A. Обертова і нерухомі конструкції обслуговування

Були побудовані 3 будівлі  для обслуговування човників (англ. Orbiter Processing Facility), куди їх заганяли відразу ж після посадки, зливали решту палива та інші робочі рідини, а потім проводили відновлення і готували до наступного польоту[14].

Будівля вертикальної збірки використовувалася для зберігання і тестування прискорювачів і паливного бака окремо, а також для остаточного складання і підготовки Спейс Шаттлу до запуску. Спочатку на мобільну пускову платформу встановлювалися 2 бічних твердопаливних прискорювача, потім доставлений по воді зовнішній паливний бак монтувався з прискорювачами, після цього підганявся човник, піднімався краном у вертикальне положення і інтегрувався з вже встановленими компонентами. Повністю зібрана конструкція доставлялася транспортером на стартовий майданчик[15].

Для посадки шатлів була створена одна з найдовших посадочних смуг у світі. Вона розташована за 3,2 км на північний захід від будівлі вертикальної збірки, має довжину 4572 м і ширину 91,4 м[джерело?].

Спочатку для запуску шатлів було переобладнано майданчик LC-39A, і запуск експедиції STS-1 на шатлі «Колумбія» відбувся 12 квітня 1981 року. Після останнього запуску «Сатурн-1Б» і скасування подальших запусків корабля «Аполлон», майданчик LC-39B був модифікований під шатли. Першою експедицією, яку запустили з неї, стала STS-51L, яка стартувала 28 січня 1986 року і закінчилася катастрофою шатла «Челленджер» на 73-й секунді польоту. Всього зі стартового майданчика LC-39B було запущено 53 шатла, останнім став запуск місії STS-116 10 грудня 2006 року. З майданчика LC-39A всього стартувало 82 шаттла; останнім шатлом, запущеним з нього і останньою експедицією шаттла стала STS-135, 8 липня 2011 року.

Арес-1

[ред. | ред. код]

Стартовий майданчик LC-39B був переобладнаний для запусків ракети-носія «Арес-1» у рамках програми «Сузір'я». Єдиний тестовий запуск Арес I-Х виконаний 28 жовтня 2009 року. Програма «Сузір'я» була закрита в лютому 2010 року.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

LC-39A

[ред. | ред. код]
Візуалізація майбутнього майданчика

Після завершення програми запусків Спейс Шаттлів зникла необхідність у використанні цього майданчику, оскільки для програми «Сузір'я», а потім для запуску ракети-носія SLS планувалося використовувати сусідній майданчик LC-39B. Через те, що підтримання майданчику обходилося НАСА в суму близько мільйона доларів на рік, було прийнято рішення передати її приватним компаніям для розвитку сектора комерційних запусків[16]. Компанія SpaceX розглядала майданчик як один з варіантів для своєї майбутньої важкої ракети Falcon Heavy[17].

Будівництво ангара

У травні 2013 року був оголошений конкурс на подання заявок по комерційному використанню майданчика. У конкурсі взяли участь компанія SpaceX, яка мала намір взяти майданчик в ексклюзивне користування для запуску ракет-носіїв Falcon 9 і Falcon Heavy, і компанія Blue Origin, яка планувала використовувати майданчик для запусків своєї майбутньої орбітальної ракети-носія, а також пропонувала можливість використання майданчики іншим компаніям для запуску ракет. У зв'язку з тим, що у SpaceX вже були контракти на запуски в найближчі роки і вона готова була інвестувати в комплекс в найближчій перспективі, а ракета-носій Blue Origin перебувала на ранніх стадіях розробки, перевагу було віддано заявці SpaceX. 13 грудня 2013 року було анонсовано угоду НАСА з компанією про оренду майданчика[18][19].

14 квітня 2014 року був підписаний договір оренди між НАСА і SpaceX, за яким стартовий майданчик LC-39A передається в ексклюзивне користування SpaceX на 20 років. Планувалося будівництво нового ангара горизонтального складання ракет біля стартового майданчика. Компанія мала намір перенести на цей майданчик комерційні запуски космічних кораблів для НАСА, пілотованих і вантажних, після введення його в експлуатацію[20].

Ангар горизонтального складання

SpaceX не планує використання будівлі вертикальної збірки і гусеничних транспортерів для своїх пускових операцій, на початку 2015 року на південь від майданчика розпочалося будівництво ангара горизонтальної збірки (англ. Horizontal Integration Facility), де планують проводити інтеграцію ступенів ракет-носіїв і корисного навантаження. Зібрана, не заправлена ракета буде вивозиться на стартовий майданчик за допомогою транспортера-підйомника (англ. Transporter Erector), потім підніматися ним у вертикальне положення і забезпечувати підтримку та гнучкі відведення для заправки паливом, електроживленням, комунікацією. Компанія планує використовувати ємність для зберігання рідкого кисню, що застосовувалася для запуску Шатлів. Нові баки для гасу змонтовані на північний схід від майданчика[21][22]. Існуючу нерухому конструкцію обслуговування з вежею громовідводу планують додатково структурно посилити, вона буде використовуватися для установки рухомої «руки» для здійснення посадки екіпажу в пілотований корабель. Також на верхівці планують в майбутньому встановити підйомний кран, який буде здійснювати установку на ракету того корисного навантаження, яке не може бути інтегроване при горизонтальному складанні через конструктивні вимоги, що часто буває із військовими супутниками.

Будівництво ангара завершено наприкінці 2015, в листопаді 2016 року проведено випробування транспортера-підйомника, який також забезпечує підтримку ракети на стартовому столі і підведення до неї паливних шлангів, електропостачання і зв'язку[23].

Повернуті ступені в ангарі

Після того, як SpaceX почала успішно садити перші ступені Falcon 9, ангар використовується для їх дослідження і тимчасового зберігання.

12 лютого 2017 року проведено перше статичне вогневе випробування ракети-носія Falcon 9 на стартовому майданчику[24].

Перший запуск Falcon 9 із стартового майданчика LC-39A відбувся 19 лютого 2017 року, в рамках місії постачання SpaceX CRS-10[25]. Використовується друга методика відведення підтримуючої ракету структури-підйомника. На відміну від методу, що використовувався на майданчиках SLC-40 і SLC-4E, коли підйомник відводиться від ракети на кут близько 70° за кілька хвилин до запуску, на майданчику LC-39A підтримуюча структура залишається безпосередньо біля ракети до самого моменту старту і швидко відводиться в сторону відразу після відриву ракети від стартового столу[26].

Ракета Falcon Heavy також вперше запущена звідси, перший запуск запланований на початок 2018 року.

Майданчик буде використовуватися для запуску пілотованого космічного корабля Dragon 2, перший безпілотний запуск якого SpaceX DM-1 намічений на серпень 2018 року, а пілотований SpaceX DM-2 — на грудень 2018 року.

LC-39B

[ред. | ред. код]
Художнє зображення ракети SLS на стартовому майданчику

Стартий майданчик LC-39B модернізується для запусків ракети-носія SLS з пілотованим космічним кораблем «Оріон», перший безпілотний пуск заплановано на кінець 2018 року. Також планується використання майданчика для комерційних пусків.

Нерухома і обертова конструкції обслуговування на стартовому майданчику будуть повністю розібрані, SLS буде збиратися на мобільній стартовій платформі зі стартовою кабель-заправною вежею в будівлі вертикальної збірки подібно ракеті «Сатурн V» і потім вивозиться на майданчик модифікованим гусеничним транспортером[27].

LC-39С

[ред. | ред. код]

У 2015 році до південного сходу від майданчика LC-39B збудований невеликий стартовий майданчик, який НАСА передбачає використовувати для запуску різних комерційних ракет легкого класу[28].

Список запусків

[ред. | ред. код]
Перший запуск «Сатурн V»
«Аполлон-11». Запуск перших людей, які висадилися на Місяці
Запуск орбітальної станції «Скайлеб»
Перший запуск Космічного Шатла, STS-1
Шаттл «Челленджер», запуск експедиції STS-41C
Експедиція «STS-45», шаттл «Атлантіс»
Шаттл «Індевор», експедиція STS-69
Запуск експедиції STS-120
Експедиція STS-129
Запуск експедиції STS-134
Випробувальний запуск Арес I—X
Останній запуск Космічного Шатла, STS-135
Запуск Falcon 9 c повторно використовуваним першим ступенем, виведення супутника SES-10
№ Дата (UTC) ПУ Ракета-

носій

Місія Орбита Результат
1 09.11.1967 A Сатурн V Аполлон-4 ВЭО Успіх
2 4.04.1968 A Сатурн V Аполлон-6 ВЭО Часткова
невдача
3 21.12.1968 A Сатурн V Аполлон-8 До Місяця Успіх
4 3.03.1969 A Сатурн V Аполлон-9 До Місяця Успіх
5 18.05.1969 B Сатурн V Аполлон-10 До Місяця Успіх
6 16.07.1969 A Сатурн V Аполлон-11 До Місяця Успіх
7 14.11.1969 A Сатурн V Аполлон-12 До Місяця Успіх
8 11.04.1970 A Сатурн V Аполлон-13 До Місяця Успіх
9 31.01.1971 A Сатурн V Аполлон-14 До Місяця Успіх
10 26.07.1971 A Сатурн V Аполлон-15 До Місяця Успіх
11 16.04.1972 A Сатурн V Аполлон-16 До Місяця Успіх
12 7.12.1972 A Сатурн V Аполлон-17 До Місяця Успіх
13 14.05.1973 A Сатурн V Скайлэб ННО Успіх
14 25.05.1973 B Сатурн-1Б Скайлэб-2 ННО Успіх
15 28.07.1973 B Сатурн-1Б Скайлэб-3 ННО Успіх
16 16.11.1973 B Сатурн-1Б Скайлэб-4 ННО Успіх
17 15.07.1975 B Сатурн-1Б Союз — Аполлон ННО Успіх
18 12.04.1981 A Колумбія STS-1 ННО Успіх
19 12.11.1981 A Колумбія STS-2 ННО Успіх
20 22.03.1982 A Колумбія STS-3 ННО Успіх
21 27.06.1982 A Колумбія STS-4 ННО Успіх
22 11.11.1982 A Колумбія STS-5 ННО Успіх
23 4.04.1983 A Челленджер STS-6 ННО Успіх
24 18.06.1983 A Челленджер STS-7 ННО Успіх
25 30.08.1983 A Челленджер STS-8 ННО Успіх
26 28.11.1983 A Колумбія STS-9 ННО Успіх
27 3.02.1984 A Челленджер STS-41B ННО Успіх
28 6.04.1984 A Челленджер STS-41C ННО Успіх
29 30.08.1984 A Дискавері STS-41D ННО Успіх
30 5.10.1984 A Челленджер STS-41G ННО Успіх
31 8.11.1984 A Дискавері STS-51A ННО Успіх
32 24.01.1985 A Дискавері STS-51C ННО Успіх
33 12.04.1985 A Дискавері STS-51D ННО Успіх
34 29.04.1985 A Челленджер STS-51B ННО Успіх
35 17.06.1985 A Дискавері STS-51G ННО Успіх
36 29.07.1985 A Челленджер STS-51F ННО Успіх
37 27.08.1985 A Дискавері STS-51I ННО Успіх
38 3.10.1985 A Атлантіс STS-51J ННО Успіх
39 30.10.1985 A Челленджер STS-61A ННО Успіх
40 26.11.1985 A Атлантіс STS-61B ННО Успіх
41 12.01.1986 A Колумбія STS-61C ННО Успіх
42 28.01.1986 B Челленджер STS-51L ННО Невдача
43 29.09.1988 B Дискавері STS-26 ННО Успіх
44 2.12.1988 B Атлантіс STS-27 ННО Успіх
45 13.03.1989 B Дискавері STS-29 ННО Успіх
46 4.05.1989 B Атлантіс STS-30 ННО Успіх
47 8.08.1989 B Колумбія STS-28 ННО Успіх
48 18.10.1989 B Атлантіс STS-34 ННО Успіх
49 22.11.1989 B Дискавері STS-33 ННО Успіх
50 9.01.1990 A Колумбія STS-32 ННО Успіх
51 28.02.1990 A Атлантіс STS-36 ННО Успіх
52 24.04.1990 B Дискавері STS-31 ННО Успіх
53 6.10.1990 B Дискавері STS-41 ННО Успіх
54 15.11.1990 A Атлантіс STS-38 ННО Успіх
55 2.12.1990 B Колумбія STS-35 ННО Успіх
56 5.04.1991 B Атлантіс STS-37 ННО Успіх
57 28.04.1991 A Дискавері STS-39 ННО Успіх
58 5.06.1991 B Колумбія STS-40 ННО Успіх
59 2.08.1991 A Атлантіс STS-43 ННО Успіх
60 12.09.1991 A Дискавері STS-48 ННО Успіх
61 24.11.1991 A Атлантіс STS-44 ННО Успіх
62 22.01.1992 A Дискавері STS-42 ННО Успіх
63 24.03.1992 A Атлантіс STS-45 ННО Успіх
64 7.05.1992 B Індевор STS-49 ННО Успіх
65 25.06.1992 A Колумбія STS-50 ННО Успіх
66 31.07.1992 B Атлантіс STS-46 ННО Успіх
67 12.09.1992 B Індевор STS-47 ННО Успіх
68 22.10.1992 B Колумбія STS-52 ННО Успіх
69 2.12.1992 A Дискавері STS-53 ННО Успіх
70 13.01.1993 B Індевор STS-54 ННО Успіх
71 8.04.1993 B Дискавері STS-56 ННО Успіх
72 26.04.1993 A Колумбія STS-55 ННО Успіх
73 21.06.1993 B Індевор STS-57 ННО Успіх
74 12.09.1993 B Дискавері STS-51 ННО Успіх
57 18.10.1993 B Колумбія STS-58 ННО Успіх
76 2.12.1993 B Індевор STS-61 ННО Успіх
77 3.02.1994 A Дискавері STS-60 ННО Успіх
78 4.03.1994 B Колумбія STS-62 ННО Успіх
79 9.04.1994 A Індевор STS-59 ННО Успіх
80 8.07.1994 A Колумбія STS-65 ННО Успіх
81 9.09.1994 B Дискавері STS-64 ННО Успіх
82 30.09.1994 A Індевор STS-68 ННО Успіх
83 3.11.1994 B Атлантіс STS-66 ННО Успіх
84 3.02.1995 B Дискавері STS-63 ННО Успіх
85 2.03.1995 A Індевор STS-67 ННО Успіх
86 27.06.1995 A Атлантіс STS-71 ННО Успіх
87 13.07.1995 B Дискавері STS-70 ННО Успіх
88 7.09.1995 A Індевор STS-69 ННО Успіх
89 20.10.1995 B Колумбія STS-73 ННО Успіх
90 12.11.1995 A Атлантіс STS-74 ННО Успіх
91 11.01.1996 B Індевор STS-72 ННО Успіх
92 22.02.1996 B Колумбія STS-75 ННО Успіх
93 22.03.1996 B Атлантіс STS-76 ННО Успіх
94 19.05.1996 B Індевор STS-77 ННО Успіх
95 20.06.1996 B Колумбія STS-78 ННО Успіх
96 16.09.1996 A Атлантіс STS-79 ННО Успіх
97 19.11.1996 B Колумбія STS-80 ННО Успіх
98 12.01.1997 B Атлантіс STS-81 ННО Успіх
99 11.02.1997 A Дискавері STS-82 ННО Успіх
100 4.04.1997 A Колумбія STS-83 ННО Успіх
101 15.05.1997 A Атлантіс STS-84 ННО Успіх
102 1.07.1997 A Колумбія STS-94 ННО Успіх
103 7.08.1997 A Дискавері STS-85 ННО Успіх
104 25.09.1997 A Атлантіс STS-86 ННО Успіх
105 19.11.1997 B Колумбія STS-87 ННО Успіх
106 22.01.1998 A Індевор STS-89 ННО Успіх
107 17.04.1998 B Колумбія STS-90 ННО Успіх
108 2.06.1998 A Дискавері STS-91 ННО Успіх
109 29.10.1998 B Дискавері STS-95 ННО Успіх
110 4.12.1998 A Індевор STS-88 ННО Успіх
111 27.05.1999 B Дискавері STS-96 ННО Успіх
112 23.07.1999 B Колумбія STS-93 ННО Успіх
113 19.12.1999 B Дискавері STS-103 ННО Успіх
114 11.02.2000 A Індевор STS-99 ННО Успіх
115 19.05.2000 A Атлантіс STS-101 ННО Успіх
116 8.09.2000 B Атлантіс STS-106 ННО Успіх
117 11.10.2000 A Дискавері STS-92 ННО Успіх
118 30.11.2000 B Індевор STS-97 ННО Успіх
119 7.02.2001 A Атлантіс STS-98 ННО Успіх
120 8.03.2001 B Дискавері STS-102 ННО Успіх
121 19.04.2001 A Індевор STS-100 ННО Успіх
122 12.07.2001 B Атлантіс STS-104 ННО Успіх
123 10.08.2001 A Дискавері STS-105 ННО Успіх
124 5.12.2001 B Індевор STS-108 ННО Успіх
125 1.03.2002 A Колумбія STS-109 ННО Успіх
126 8.04.2002 B Атлантіс STS-110 ННО Успіх
127 5.06.2002 A Індевор STS-111 ННО Успіх
128 7.10.2002 B Атлантіс STS-112 ННО Успіх
129 23.11.2002 A Індевор STS-113 ННО Успіх
130 16.01.2003 A Колумбія STS-107 ННО Успіх
131 26.07.2005 B Дискавері STS-114 ННО Успіх
132 4.07.2006 B Дискавері STS-121 ННО Успіх
133 9.09.2006 B Атлантіс STS-115 ННО Успіх
134 9.12.2006 B Дискавері STS-116 ННО Успіх
135 8.06.2007 A Атлантіс STS-117 ННО Успіх
136 8.08.2007 A Індевор STS-118 ННО Успіх
137 3.10.2007 A Дискавері STS-120 ННО Успіх
138 7.02.2008 A Атлантіс STS-122 ННО Успіх
139 11.03.2008 A Індевор STS-123 ННО Успіх
140 31.05.2008 A Дискавері STS-124 ННО Успіх
141 14.11.2008 A Індевор STS-126 ННО Успіх
142 15.03.2009 A Дискавері STS-119 ННО Успіх
143 11.05.2009 A Атлантіс STS-125 ННО Успіх
144 15.07.2009 A Індевор STS-127 ННО Успіх
145 28.08.2009 A Дискавері STS-128 ННО Успіх
146 28.10.2009 B Арес-1 Арес I-Х Суборбитальный
147 16.11.2009 A Атлантіс STS-129 ННО Успіх
148 8.02.2010 A Індевор STS-130 ННО Успіх
149 5.04.2010 A Дискавері STS-131 ННО Успіх
150 14.05.2010 A Атлантіс STS-132 ННО Успіх
151 24.02.2011 A Дискавері STS-133 ННО Успіх
152 16.05.2011 A Індевор STS-134 ННО Успіх
153 8.07.2011 A Атлантіс STS-135 ННО Успіх
154 19.02.2017 A Falcon 9 Full Thrust SpaceX CRS-10 ННО Успіх
155 16.03.2017 A Falcon 9 Full Thrust EchoStar 23 ГПО Успіх
156 30.03.2017 A Falcon 9 Full Thrust SES-10 ГПО Успіх
157 1.05.2017 A Falcon 9 Full Thrust NROL-76 ННО Успіх
158 15.05.2017 A Falcon 9 Full Thrust Inmarsat-5 F4 ГПО Успіх
159 3.06.2017 A Falcon 9 Full Thrust SpaceX CRS-11 ННО Успіх

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.nasa.gov/centers/kennedy/pdf/631310main_Pad%2039.pdf
  2. ↑ Національний реєстр історичних місць США — 1966.
  3. ↑ Launch Complex 39 — 1973.
  4. ↑ Heritage Conservation and Recreation Service Department of the Interior: Heritage Conservation and Recreation Service: National Register of Historic Places; Annual Listing of Historic Properties // Fed. Regist. — Washington, D.C.: Office of the Federal Register, 1979. — Vol. 44, Iss. 26. — P. 7448. — ISSN 0097-6326; 2167-2520; 1065-5042; 1551-1413
  5. ↑ National Park Service Weekly List of Actions Taken on Properties: 1/31/00 through 2/04/00 — 2000.
  6. ↑ The History Of Cape Canaveral. Chapter 3. Spaceline (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 13 червня 2017.
  7. ↑ Аполлон-Expeditions to the Moon. Chapter 6.1. NASA (англ.). Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  8. ↑ Crawlerway to the Pad. NASA (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Appendix B. Launch Complex 39 (PDF). NASA (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  10. ↑ KSC Facilities. Mobile Launch Platforms (MLP). NASA (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]
  11. ↑ External Tank (ET) Gaseous Oxygen Vent Arm. NASA (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2017-05-24 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Space Shuttle overview. Mission preparation and prelaunch-operations. NASA (англ.). Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2016-12-31 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Launch Complex 39-A & 39-B. NASA (англ.). Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2017-06-15 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Orbiter Processing Facility. NASA (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Vehicle Assembly Building. NASA (англ.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2017-04-22 у Wayback Machine.]
  16. ↑ SpaceX takes over KSC pad 39A. Florida Today (англ.). 15 квітня 2014. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  17. ↑ SpaceX eyes shuttle launch pad for heavy-lift rocket. Spaceflight Now (англ.). 11 березня 2012. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 13 червня 2017.
  18. ↑ Selection Statement for Lease of Launch Complex 39A (PDF). NASA (англ.). 12 грудня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2015. Процитовано 13 червня 2017.
  19. ↑ SpaceX to begin negotiations for shuttle launch pad. Spaceflight Now (англ.). 13 грудня 2013. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  20. ↑ AO decision opens door for commercial lease of pad 39A. Spaceflight Now (англ.). 12 грудня 2013. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 13 червня 2017.
  21. ↑ Falcon Heavy rocket hangar rises at launch pad 39A. Spaceflight Now (англ.). 25 лютого 2015. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 13 червня 2017.
  22. ↑ Falcon Heavy into production as Pad 39A HIF rises out of the ground. NASA Spaceflight (англ.). 18 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  23. ↑ SpaceX conducts test rollout for 39A Transporter/Erector. NASA Spaceflight (англ.). 9 листопада 2015. Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  24. ↑ Falcon 9 fires up for milestone Engine Test on historic Launch Pad 39A. Spaceflight101 (англ.). 12 лютого 2017. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  25. ↑ Falcon 9 lifts off on Debut Mission from Kennedy Space Center, 1st Stage Masters On-Shore Landing. Spaceflight101 (англ.). 19 лютого 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2017-02-20 у Wayback Machine.]
  26. ↑ CRS-10 Hosted Webcast (видео). SpaceX (англ.). YouTube. 19 лютого 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  27. ↑ Mobile Launcher major modifications to begin for SLS. NASA Spaceflight (англ.). 1 жовтня 2013. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  28. ↑ New Launch Pad will Enable Smaller Companies to Develop and Launch Rockets from Kennedy. NASA (англ.). 17 липня 2015. Архів оригіналу за 30 листопада 2015. Процитовано 13 червня 2017. [Архівовано 2015-11-30 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стартовий_комплекс_бази_ВПС_США_мису_Канаверал_LC-39&oldid=45312220