Старшинов В'ячеслав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В'ячеслав Старшинов
Starshinov 2011.JPG
Народився 6 травня 1940(1940-05-06) (80 років)
Москва, СРСР
Зріст 173 см
Вага 82 кг
Позиція центральний нападник
Кидок правий
Проф. клуби «Спартак» (Москва)
«Одзі Сейсі»
Ігрова кар'єра 1957 — 1979

CMNS: Старшинов В'ячеслав Іванович у Вікісховищі

В'ячеслав Іванович Старшинов (6 травня 1940, Москва, СРСР) — радянський хокеїст, центральний нападник. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту (1963).

Біографія[ред. | ред. код]

Вихованець московського «Спартака». За основний склад клубу виступав з сезону 1957/1958. У 60-х роках його партнерами були брати Борис і Євген Майорови[1]. Триразовий чемпіон СРСР, дворазовий володар національного кубка. На момент завершення виступів — найрезультативніший гравець в історії чемпіонатів СРСР (405 голів у 540 матчах)[2]. Це досягнення вдалося перевершити лише Борису Михайлову[3]. До списку кращих хокеїстів країни входив тринадцять разів (1959—1971).

У 1972—1974 роках — старший тренер «Спартак», срібного призера чемпіонату 1973. Три сезони працював граючим тренером в японській команді «Одзі Сейсі».

Дворазовий олімпійський чемпіон. Переможець д'евяти чемпіонатів світу і восьми чемпіонатів Європи. У 1969—1971 роках — капітан націоналної команди. Кращий нападник чемпіонату світу-1965. На Олімпіадах і світових першостях провів 78 матчів (64 закинуті шайби), а всього у складі збірної СРСР — 182 (149). Учасник першої суперсерії з канадськими професіоналами з Національної хокейної ліги у 1972 році. На лід виходив у другій грі.

Закінчив Московський авіаційно--технологічний інститут (1964). 1975 року здобув науковий ступінь — кандидата педагогічний наук. 1979 року очолив кафедру фізичного виховання Московського інженерно-фізичного інституту.

У 1987—1990 — голова Федерації хокею РРФСР. У 1999—2003 роках — віце-президент «Спартак» (Москва). У 2002 році — президент «Спартака». З 2004 року — президент Асоціації підприємств спортивний індустрії.

Автор книг «Я — центрфорвард» (1971), «Хокейна школа» (1974).

Член Клубу Всеволода Боброва (588 шайб, 3 місце)[4]. Обраний до Зали слави Міжнародної федерації хокею (2007).

Досягнення[ред. | ред. код]

RIAN archive 710770 16th Congress of YCL.jpg
  • Олімпійський чемпіон (2): (1964, 1968)
  • Чемпіон світу (9): 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971
  • Бронзовий призер (1): 1961
  • Чемпіон Європи (8): 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970
  • Срібний призер (1): 1971
  • Чемпіон СРСР (3): 1962, 1967, 1969
  • Срібний призер (4): 1965, 1966, 1968, 1970
  • Бронзовий призер (5): 1963, 1964, 1972, 1975, 1979
  • Володар Кубка СРСР (2): 1970, 1971
  • Фіналіст (1): 1967
  • Чемпіон Японії (1): 1977

Нагороди[ред. | ред. код]

Статистика[ред. | ред. код]

Рік Команда Турнір   І Г П О ШХ
1961 СРСР ЧС 7 6 3 9 11
1963 СРСР ЧС 7 8 3 11 10
1964 СРСР 8 8 3 11 6
1965 СРСР ЧС 7 6 2 8 12
1966 СРСР ЧС 7 11 1 12 8
1967 СРСР ЧС 7 4 2 6 2
1968 СРСР 7 6 6 12 2
1969 СРСР ЧС 10 6 1 7 6
1970 СРСР ЧС 9 5 3 8 6
1971 СРСР ЧС 9 4 5 9 6
1972 СРСР СС 1 0 0 0 0
Разом 79 64 29 93 69

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тридцать три тройки. Часть третья — Хоккей — Sports.ru (рос.)
  2. У різних джерелах зазначають різку кількість закинутих шайб: від 405 до 408.
  3. 100 бомбардирів (рос.)
  4. Клуб Всеволада Боброва (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]