Старі Санжари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Старі Санжари
Stari sangary gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Новосанжарський район
Рада/громада Старосанжарська сільська рада
Код КОАТУУ 5323485001
Облікова картка Старі Санжари // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. 
Основні дані
Населення 1283
Площа 15,65 км²
Густота населення 81.99 осіб/км²
Поштовий індекс 39313
Телефонний код +380 5344
Географічні дані
Географічні координати 49°26′00″ пн. ш. 34°27′31″ сх. д. / 49.43333° пн. ш. 34.45861° сх. д. / 49.43333; 34.45861Координати: 49°26′00″ пн. ш. 34°27′31″ сх. д. / 49.43333° пн. ш. 34.45861° сх. д. / 49.43333; 34.45861
Водойми р. Ворскла
Місцева влада
Адреса ради 39313, с.Старі Санжари, вул.Старосанжарська, 70
Карта
Старі Санжари. Карта розташування: Україна
Старі Санжари
Старі Санжари
Старі Санжари. Карта розташування: Полтавська область
Старі Санжари
Старі Санжари
Старі Санжари. Карта розташування: Новосанжарський район
Старі Санжари
Старі Санжари

Старі́ Санжа́ри — село Новосанжарського району Полтавської області, центр Старосанжарської сільської ради.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Старі Санжари знаходиться на правому березі річки Ворскла, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Ганжі, на протилежному березі — село Пристанційне. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці (Стара Ворскла) і заболочені озера.

Походження назви[ред. | ред. код]

Санжари на початку 1800-х років

Назві приписують тюркське «урочище, брід», чи турецьке (від санджак (тур. Sancak)) «знамено, штандарт, адміністративна одиниця» походження. Згідно історичних джерел 1243 року на Ворсклі зимувала орда Батия котра й найменували місцевість. Урочище Сан-Чар, Сан-Чарів згадується в одній зі скарг, переданих кримським ханом Івану Грозному, стосовно пограбування тут перекопських купців[1][2].

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Про давню історію цього сіверського поселення свідчать залишки слов’янського городища VIII – X ст. н. л., які збереглись поблизу Старих Санжар в урочищі Городок[3].

Очевидно осіле життя на території поселення на деякий час зникало. Поновлення колонізації поселення відбулось на початку XVII ст. і пов’язується з польським шляхтичем Казаковським (можливо Казановським)[4].

Перша літописна згадка про Старі Санжари як сотенне містечко датована 1659 роком[5].

За доби Гетьманщини Старі Санжари мали статус сотенного містечка Полтавського козацького полку. Мало свою символіку — печатку з зображенням козацької порохівниці під короною. Пролягало на торговельному шляху з Криму до Москви. Позначене на карті Боплана. 1574-го ці землі були надані та закріплені за козаком Омеляном Івановичем. Його онуки у 1636-му продали маєтність Немиричу. Згідно ревізії 1735 року в реєстр сотні занесено 274 козацькі двори, 1762 зафіксовано 3515 мешканці[6].

За даними на 1859 рік у власницькому та козачому містечку Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 4636 осіб (2211 чоловічої статі та 2425 — жіночої), налічувалось 693 дворових господарства, існували 6 православних церквов, козаче приходське училище, завод та сільська управа, відбувалось 3 ярмарки на рік[7].

Станом на 1900 рік село було центром Старосенжарівської волості[8]. Під час голодомору 32-33 загинуло принаймні 136 мешканці поселення[9].

Зміна назви[ред. | ред. код]

1946—1992 — назву змінено на Решетники. 20 квітня 1992 Верховна Рада України відновила історичне найменування — Старі Санжари.

Відомі люди що народилися у Старих Санжарах[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с. (див. Нові Санжари)
  2. Полтава. Історичний нарис.— Полтава: Полтавський літератор, 1999.— С. 26.
  3. Історія міст і сіл УРСР. Полтавська область. – К.: УРЕ ім. М.П. Бажана, 1967. – 1028 с.
  4. Полтавщина. Енциклопедичний довідник.. – К.: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. – 1024 с.
  5. Полтавщина. Енциклопедичний довідник.. – К.: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. – 1024 с.
  6. Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том ІI — Ч.: «Десна Поліграф», 2014 — С.3
  7. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 275)
  8. рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
  9. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні: Полтавська область / Упоряд. О. Білоусько, Ю. Варченко, В. Мокляк, Т. Пустовіт. — Полтава: Оріяна, 2008. — 1200 с. (с. 543—544)