Статоцисти
Статоцисти (від дав.-гр. στᾰτός — «той, що стоїть» и κύστις — «міхур») — органи чуття багатьох безхребетних, що забезпечують відчуття рівноваги.
Статоцисти мають вигляд занурених під покрив тіла пухирців, іноді ямок чи колбоподібних випинань покривів (у медуз та морських їжаків). Заповнені рідиною, містять всередині отоліти (статоліти) — мінералізовані утворення, які при зміні положення тіла зміщуються, подразнюючи чутливі війчасті клітини. Від них передається нервовий імпульс до нервової системи.
Розповсюдження в тваринному світі[ред. | ред. код]
Групи тварин, що мають статоцисти, розподілені по філогенетичному дереву дуже «плямисто»: ймовірно, в деяких групах ці органи виникали незалежно, а в багатьох — втрачалися[1]. Статоцисти є у (деяких або всіх) представників таких типів:
- Сцифоїдні та кубомедузи (статоцисти входять до складу ропаліїв),
- Гідроїдні (при основі щупалець),
- Реброплави (статоцист — головний складник їх аборального органу),
- Плоскі черви (ряди Catenulida і Seriata), втім, їх статоцисти не мають чутливих війок;
- Ацеломорфи,
- Немертини (деякі дрібні види ряду Hoplonemertea[1]),
- Кільчасті черви (деякі поліхети, а також олігохета Grania[1]),
- Брахіоподи (деякі),
- Молюски:
- Двостулкові,
- Черевоногі,
- Головоногі (підрахунок «річних кілець» на статолітах — основний спосіб визначення віку гігантських кальмарів),
- Членистоногі — багато представників класу Malacostraca підтипу Ракоподібні (наприклад, річковий рак відомий тим, що спеціально вводить піщинки-статоліти у статоцисти після кожного линяння[2]),
- Голкошкірі — у деяких голотурій (ряд Apodida); зазвичай статоцистами називають і сферидії морських їжаків, що навряд чи гомологічні статоцистам голотурій[1];
- Ксенотурбелліди (статоцист — єдиний чітко оформлений орган цих тварин),
- Хордові (у личинок асцидій).
У хребетних ті ж функції виконує вестибулярний апарат, у складі якого є, серед іншого, й отолітовий апарат.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163. Архівовано з джерела 23 вересня 2012.
- ↑ Павловский Е.Н., Лепнева С.Г. Десятиногие раки (Decapoda) // Очерки из жизни пресноводных животных. — Ленинград : Советская наука, 1948.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jenner R. A. Towards a phylogeny of the Metazoa: evaluating alternative phylogenetic positions of Platyhelminthes, Nemertea, and Gnathostomulida, with a critical reappraisal of cladistic characters // Contributions to Zoology. — 2004. — Т. 73. — С. 3–163. Архівовано з джерела 23 вересня 2012.
- Statocyst Evolution [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Статоцисти у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Рівноваги органи[недоступне посилання з липня 2019] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Отоліти у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Статорецепторы[недоступне посилання з липня 2019] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Висячий статоцист медузи з класу Hydrozoa [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Development, Structure, and Function of Statocysts in Cephalopods на сайті Davidson College.
|
Це незавершена стаття про безхребетних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
