Стаття Алфера – Бете – Гамова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оригінальна стаття в журналі «Фізичний огляд»

Стаття Алфера — Бете — Гамова, αβγ-стаття (англ. Alpher–Bethe–Gamow paper, αβγ paper) — наукова стаття з фізичної космології, за авторством аспіранта Ральфа Алфера і його наукового керівника, Георгія Гамова. Ця робота стане пізніше предметом докторської дисертації Алфера. У статті пояснювалось як великий вибух створив водень, гелій і більш важкі хімічні елементи в пропорції, яка існує у Всесвіті, пояснювлось їхнє співвідношення на початку Всесвіту і впродовж подальшого генезису. Ця теорія нехтувала багатьма важливими процесами нуклеосинтезу важких елементів, проте подальший розвиток астрономічних досліджень показав узгодженість між теорією та спостереженнями.

Уперше стаття була надрукована в квітні 1948 року в журналі «Фізичний огляд» (англ. Physical Review) під назвою «Походження хімічних елементів» (англ. The Origin of Chemical Elements)[1].

Назва[ред.ред. код]

Георгій Гамов умисно додав до авторів свого доброго товариша, відомого американського фізика німецького походження Ганса Бете, щоб створити жартівливо-ексцентричний список авторів, обігруючи прізвища назвами перших літер грецького алфавіту — α, β, і γ (альфа, бета, гама). Бете був зазначений в статті наступним чином: «Г. Бете, Корнелльський університет, Ітака, Нью-Йорк» (англ. H. Bethe, Cornell University, Ithaca, New York). Після чого Бете «прийшлось» зайнятись нуклеосинтезом Великого вибуху. Сам Гамов пояснював появу співавтора Ганса Бете в своїй книзі 1952 року «Створення Всесвіту» (англ. The Creation of the Universe):

« Результати цих розрахунків уперше були опубліковані в журналі «Фізичний огляд» 1 квітня 1948 року. Стаття була підписана Алфером, Бете і Гамовим, через що її часто згадують як «абеткову статтю». Здавалось несправедливим по відношенню до грецького алфавіту підписувати її лише прізвищами Алфера і Гамова, тому Бете був доданий заочно під час підготовки статті до публікації. Доктор Ганс Бете, що отримав примірник рукопису, не заперечував і був дуже корисним у подальших обговореннях предмету статті. Ходили слухи, що пізніше, коли αβγ-теорія тимчасово прямувала як той корабель на прибережні скелі, доктор Бете серйозно розглядав ідею зміни власного ім'я на Захарія. [...] розрахунки проведені на електронній обчислювальній машині Національного бюро стандартів Ральфом Альфером і Р. К. Германом (який уперто відмовляється змінити своє ім'я на Дельтер). »

Молодий аспірант Алфер був стурбований включенням імені Бете як автора його праці, він відчував, що включення видатного фізика затьмарить його особистий внесок, стане на заваді належного визнання такого важливого відкриття. 1999 року він висловлював обурення з приводу тієї примхи Гамова[2][3][4].

Недоліки теорії[ред.ред. код]

Оригінальна теорія стверджує, що синтез ядер атомів усіх хімічних елементів відбувався послідовним захопленням нейтронів, одного за раз. Проте пізніше дослідження поставили під сумнів універсальність послідовної теорії захоплення. Так не було знайдено жодного хімічного елемента, що мав би стабільний ізотоп з атомною масою 5 або 8. Фізики помітили що саме ці масові розриви перешкоджають такому утворенню хімічних елементів, що важчі за гелій 42He. Пізніше було визнано, що більшість важких елементів, що спостерігаються в сучасному Всесвіті є результатом зоряного нуклеосинтезу. Цю теорію вперше запропонував Артур Стенлі Еддінгтон, вона була підтримана Гансом Бете і розрахована Фредом Хойлом та іншими.

Головний внесок теорії Алфера — Бете — Гамова в розвиток науки в тому, що вона правильно пояснила відносний вміст ізотопів водню і гелію в сучасному Всесвіті (99 % баріонної маси) і стала основою не тільки для пояснення першого етапу нуклеосинтезу у Всесвіті, але й підштовхнула наукову спільноту в правильному напрямку пошуків відповідей на питання подальшого генезису важких ядер хімічних елементів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. (англ.) Alpher, R. A.; Bethe, H.; Gamow, G. (1 April 1948). «The Origin of Chemical Elements». Physical Review 73 (7): 803—804. Bibcode:1948PhRv…73..803A. doi:10.1103/PhysRev.73.803.
  2. (англ.) D'Agnese, Joseph The Last Big Bang Man Left Standing — physicist Ralph Alpher devised Big Bang Theory of universe. — Discover, July 1999. p. 60.
  3. (англ.) Scott Simon Back to the Beginning with Singh's 'Big Bang' — NPR Books, 19 лютого 2005 року.
  4. (англ.) The forgotten father of the Big Bang. — The Daily Telegraph, 22 вересня 2004 року.

Література[ред.ред. код]

  • (англ.) Alpher, R. A. & R. Herman (2001). Genesis of the Big Bang (1st ed.). Oxford University Press.
  • (англ.) Bethe, H. A. (1939). «Energy production in stars». Physical Review 55 (5): 434. Bibcode:1939PhRv…55..434B. doi:10.1103/PhysRev.55.434.
  • (англ.) Burbidge, E. M.; G. R. Burbidge; W. A. Fowler & F. Hoyle (1957). «Synthesis of the Elements in Stars». Reviews of Modern Physics 29 (2): 547. Bibcode:1957RvMP…29..547B. doi:10.1103/RevModPhys.29.547. This paper is known by the initials of the authors' surnames, B2FH.
  • (англ.) Cameron, A. G. W. (1957). «Stellar Evolution, Nuclear Astrophysics and Nucleogenesis». Chalk River Report CRL-41
  • (англ.) Clayton, D. D. (2003). Handbook of Isotopes in the Cosmos: Hydrogen to Gallium. Cambridge University Press.
  • (англ.) Gamow, G. (2004) [1952]. The Creation of The Universe. Reprint: Dover Publications, Original: Viking Press. As quoted in Quark Soup.
  • Livio, M. (2014). Brilliant Blunders: From Darwin to Einstein — Colossal Mistakes by Great Scientists That Changed Our Understanding of Life and the Universe (1st ed.). Simon & Schuster.

Посилання[ред.ред. код]