Статус збереження екорегіону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Статус збереження — це критерій, що використовується в природоохоронній біології для оцінки ступеня зміни екологічного середовища та ступеня збереження середовища існування в межах екорегіону. Він використовується для встановлення природоохоронних пріоритетів.

Статус збереження та біологічні відмінності були двома шкалами, які Всесвітній фонд дикої природи (WWF) використав для розробки переліку високопріоритетних екорегіонів для збереження Global 200[1] та для оцінки природоохоронного фонду WWF в масштабі континентів (або біогеографічних областей)[2] [3]

Екорегіони віднесені до однієї з трьох широких категорій: "критично уражені/загрожені" (CE), "вразливі" (V) або "відносно стабільні/відносно збережені" (RS)[1] Індекс статусу збереженості Всесвітнього фонду природи визначається шляхом аналізу чотирьох факторів: [4].

  • Втрата середовища існування - це відсоток природного середовища екорегіону, перетвореного на сільськогосподарські угіддя або міські території;
  • Розмір природних блоків - виміри неперервних природних територій.у яких збережене середовище існування дикої природи;
  • Фрагментація середовища існування - це ступінь фрагментації залишків природного середовища, виміряна як пропорція загального периметра залишків природних блоків до їх загальної площі;
  • Природоохоронний статус середовища існування вимірює територію залишків природного середовища в заповідних зонах та ступінь захисту (категорії природоохоронних територій МСОП).

Додаткові фактори, які враховуються програмою Global 200, включають ступінь деградації природного середовища, який ступінь захисту необхідний, ступінь терміновості природоохоронних заходів та який саме тип захисту вже наявний, а який вимагається.

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б Olson DM, Dinerstein E. 1998. "The Global 200: A representation approach to conserving the Earth's most biologically valuable ecoregions." Conservation Biology 12: 502–515.
  2. Burgess, Neil, Jennifer D'Amico Hales, Emma Underwood (2004). Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar: A Conservation Assessment. Island Press, Washington DC.
  3. Wikramanayake, Eric; Eric Dinerstein; Colby J. Loucks; et al. (2002). Terrestrial Ecoregions of the Indo-Pacific: a Conservation Assessment. Island Press; Washington, DC.
  4. Burgess, Neil, Jennifer D'Amico Hales, Emma Underwood (2004). Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar: A Conservation Assessment. Island Press, Washington DC.