Стафійчук Іван Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стафійчук Іван Йосипович
Стафійчук Іван Йосипович.jpg
Народився 1912(1912)
село Медівка Подільської губернії, нині Оратівський район Вінницької області
Помер 11 грудня 1982(1982-12-11)
місто Київ
Національність українець
Діяльність державний діяч, політик
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеня

Іван Йосипович Стафійчук (1912(1912), село Медівка Подільської губернії, нині Оратівський район Вінницької області — 11 грудня 1982, Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 3—7-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання. Член ЦК КПУ в 1952—1976 рр.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. У 1931 році закінчив Іллінецький сільськогосподарський технікум на Вінничині.

У 1931—1934 роках — старший агроном Тернівської машинно-тракторної станції (МТС) на Сумщині; старший агроном Веприцької машинно-тракторної станції (МТС) на Полтавщині.

У 1934—1935 роках — служба в Червоній армії.

У 1935—1943 роках — головний агроном Баришівської машинно-тракторної станції (МТС) Київської області; головний агроном, завідувач Христинівського районного земельного відділу Київської області; директор радгоспу у Воронезькій області РРФСР.

Член ВКП(б) з 1940 року.

З 1943 по 1951 рік — голова виконавчого комітету Христинівської районної ради депутатів трудящих Київської області; 1-й секретар Тетіївського районного комітету КП(б)У Київської області; 1-й секретар Звенигородського районного комітету КП(б)У Київської області.

У 1951 році — завідувач сільськогосподарського відділу Київського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1951 — грудні 1962 року — голова виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих.

Освіта вища. Закінчив Українську сільськогосподарську академію.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Київського сільського обласного комітету КПУ.

У грудні 1964 — березні 1967 року — голова виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих.

27 березня 1967 — 7 лютого 1969 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по хлібопродуктах і комбікормовій промисловості.

7 лютого — 30 вересня 1969 року — міністр хлібопродуктів Української РСР.

30 вересня 1969 — 19 квітня 1975 року — міністр заготівель Української РСР.

З квітня 1975 року — на пенсії у місті Києві, де й помер.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Депутаты Верховного Совета СССР 7-го созыва. — М., 1966.

Посилання[ред. | ред. код]