Стаханов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стаханов
Stahanov coa.png Flag of Stahanov.png
Герб Стаханова Прапор Стаханова
Стахановський кінотеатр «Мир»
Стахановський кінотеатр «Мир»
Стаханов
Стаханов на карті Луганської області
Стаханов на карті Луганської області
Стаханов
Стаханов на мапі України
Стаханов на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район/міськрада Стахановська міськрада
Код КОАТУУ 4413100000
Засноване середина XIX ст.
Статус міста з 1932 року
Населення 76 492 (01.01.2015)[1]
Агломерація Алчевсько-Стахановська
Площа 91,8 км²
Густота населення 833 осіб/км²
Поштові індекси 94000
Телефонний код +380-6444
Координати 48°34′05″ пн. ш. 38°39′31″ сх. д. / 48.56806° пн. ш. 38.65861° сх. д. / 48.56806; 38.65861Координати: 48°34′05″ пн. ш. 38°39′31″ сх. д. / 48.56806° пн. ш. 38.65861° сх. д. / 48.56806; 38.65861
Висота над рівнем моря 251,7 м
Водойма р. Комишеваха, права притока Луганки
Міська влада
Веб-сторінка Міський Інтернет-портал (рос.)
Міський голова Борісов Юрій Валерійович

Стаха́нов (до 1937 і в 1943–1978 — Ка́діївка, в 1937–1943 — Серго́) — місто і залізнична станція в Луганській області, назване на честь Олексія Стаханова.

Гірничорудна, машинобудівна, хімічна промисловість (вугільні копальні, заводи феросплавів, технічного вуглецю, машинобудівний, вагонобудівний тощо).

Історія[ред.ред. код]

Місто виникло в кінці XIX століття на місці рудника Шубінка в долині річки Комишувахи, правої притоки Луганки, за 5 кілометрів від найдавнішого в цих місцях населеного пункту — села Лозова Павлівка (батьківщина Володимира Сосюри). Місто розбудовувалося на схилах Красної Могили (251,7 м над рівнем моря).

1894 року цукрозаводчик Шубін закладає капітальну шахту № 1 «Карл» (шахта ім. Ілліча). Восени 1896 шахта № 1 дала вугілля. З 1898 Шубінка стала називатися Кадіїкою. У цьому ж році біля станції Алмазна був закладений Алмазнянський металургійний завод, перша доменна піч якого стала до ладу 1899 року.

Радянські часи[ред.ред. код]

З 1919 місто опинилося під владою більшовицьких загарбників.

1931 року сесія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету прийняла рішення про будівництво нового упорядкованого міста. Ставок у центрі був засипаний, а на його місці розбили сквер, який проіснував до початку 1970-х років. У ніч з 30 на 31 серпня 1935 року на шахті «Центральне Ірміно» Олексій Стаханов встановив світовий рекорд продуктивності праці на відбійні молотки, нарубавши за 5 годин 45 хвилин 102 тонни вугілля, перевиконавши норму в 14 разів. Так зародився Стахановський рух.

1937 року місто перейменоване в Серго на честь Серго Орджонікідзе. З 1940 по 1978 роки місто носило колишню назву — Кадіївка.

12 липня 1942 в ході німецько-радянської війни місто було захоплене німецькими військами.[2][3] 3 вересня 1943 відвойовано військами Південного фронту в ході Донбаської операції[2].

У 1950-х місто включало селища, які пізніше виділилися в окремі міста — Брянка, Первомайськ, Кіровськ. Восени 1954 в Кадіївці відкрито технічне училище, де розпочали навчання 280 випускників середніх шкіл. 15 лютого 1978 з метою увічнення пам'яті О. Г. Стаханова Указом Президії Верховної Ради Української РСР Кадіївка була перейменована в Стаханов.

Війна на сході України[ред.ред. код]

Перші виступи сепаратистів у місті зафіксовані 17 квітня 2014, коли терористи намагалися захопити управління міліції[4]. В ніч на 27 квітня, у переддень проголошення Луганської народної республіки, до міста прибула озброєна група бойовиків[5] . 1 травня міськрада Стаханова планувала розглянути питання щодо статусу регіону, проте засідання не відбулося через відсутність кворуму[6]. 2 травня було захоплено міськраду[7].

11 травня мешканці Стаханова брали участь у псевдореферендумі, забезпечивши заповнення 98% бюлетенів в підтримку терористичної організації.[8].

З часом місто потрапило до сфери впливу донських казаків, очолюваних громадянином Росії М. Козіциним, намісником Козіцина в Стаханові було призначено Павла Дремова[9][10]. 14 вересня стахановське угруповання заявило про вихід з-під юрисдикції «Луганської народної республіки»[11]

28 вересня 2014 року з'явилася інформація, що в окупованому Стаханові бойовики проводять обшуки в місцевих школах, — повідомив керівник групи «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук: «Знищується вся українська символіка. Керівництво терористів обіцяє, що буде вилучена вся українська навчальна література, а замість неї будуть завезені російські підручники»[12].

30 вересня 2014 «Інформаційний спротив» повідомив, що зафіксовано перекидання до міста підрозділів 76-ї десантно-штурмової дивізії ПС РФ та діяльність російської станції РЕБ, що глушила мобільний зв'язок[13]. 5 листопада журналіст Роман Бочкала з посиланням на власні джерела повідомив, що в Стаханові підірвані з усім боєкомплектом 2 чи 3 системи залпового вогню окупантів[14].

14 листопада Стаханов було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[15]

До кінця року 2014 року конфлікт між Стаханівськими казаками і керівництвом ЛНР поглибився. Так, Павло Дремов публічно звинуватив ватажка «ЛНР» Ігоря Плотницкого у крадіжці вугілля, фальсифікації виборів та співпраці з членами Партії регіонів[16]. Натомість на боці ЛНР виступили російські спецслужби, які викрали Козіцина, а деяких його поплічників — розстріляли[17].

21 січня 2015 року терористи обстрілюють Стаханов, 3 людини загинуло, 12 поранено[18].

Населення[ред.ред. код]

Населення — близько 90 152 осіб (перепис 2001), разом з Алмазною та Ірміном — бл. 100 000. За 10 років (на 1 січня 2011) чисельність жителів міста зменшилася на 11 тисяч, до 79 000, і цей процес триває.

Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений наступним чином:

Особистості[ред.ред. код]

В місті народилися:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2015
  2. а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941–1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  3. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
  4. В Стаханові на Луганщині сепаратисти оточили міськвідділ МВС
  5. Сепаратисти вночі увірвалися в Стаханов — Тимчук
  6. У Стаханові депутати міськради зірвали спробу призначити референдум про статус регіону
  7. Горсовет Стаханова захватила банда сепаратистов
  8. Результаты референдума в Стаханове 11 мая
  9. Стаханівська народна республіка
  10. Атаман Дремов против «ЛНР»: «Мы построим Казацкую народную республику Стаханова!»
  11. Стаханов проголосив незалежність від ЛНР і обрав «народного мера»-регіонала
  12. Бойовики у Стаханові розпочали обшуки у школах і нищать українську символіку — Д.Тимчук
  13. Росія висадила на Донбас дивізію десанту
  14. Партизани підірвали кілька російських «Градів» — журналіст
  15. [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1085-2014-%D1%80 Кабінет міністрів України. Розпорядження від 7 листопада 2014 р. № 1085-р]
  16. [ Журналист Иванов: Руководство «ЛНР» послало против взбунтовавшегося Стаханова войска]
  17. Intelligence services Russian Federation took out the ataman — the terrorist Kozitsin to Moscow and killed his colleagues
  18. Внаслідок обстрілу Стаханова на Луганщині 3 осіб загинуло, 12 госпіталізовано
  19. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.

Посилання[ред.ред. код]