Стаханов Олексій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Григорович Стаханов
рос. Алексей Григорьевич Стаханов
AlexeyStakhanov1936.jpg
Олексій Стаханов, 1936
Ім'я при народженні Андрій Григорович Стаханов[1]
Народився 21 грудня 1905 (3 січня 1906)
Лівенський повіт[d], Орловська губернія, Російська імперія
Помер 5 листопада 1977(1977-11-05) (71 рік)
Торез, Донецька область, Українська РСР, СРСР
·Розсіяний склероз
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність шахтар, працівник радянської номенклатури
Alma mater Всесоюзна промислова академія[d]
Володіє мовами російська
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1970
Орден Леніна — 1936Орден Леніна — 1970Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»

Олексі́й Григо́рович Стаха́нов (21 грудня 1905 (3 січня 1906), Лівенський повіт[d], Російська імперія — 5 листопада 1977(1977-11-05), Торез, Українська РСР, СРСР) — засновник стахановського руху (соціалістичне змагання) в промисловості і сільському господарстві, використаний для підвищення норм виробітку на 25–50 %. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 грудня 1905 (3 січня 1906)(19060103) року в селянській родині в селі Лугова, тепер Орловська область, Росія. Трудову діяльність розпочав у 1917 році пастухом.

У 1927 році приїхав на Донбас (Кадіївка), де працював на шахті «Центральна-Ірміне». 1935 року йому доручено встановити рекорд видобутку вугілля і створено для цього відповідні умови: в ніч на 31 серпня за 6-годинну зміну він нарубав відбійним молотком 104 т вугілля, виконавши 14,5 норм. У цьому йому допомагала ціла група кріпильників.

Член ВКП(б) з 1936 року.

З 1937 року навчався у Промисловій академії. 1939 року отримав власний службовий автомобіль. Після закінчення Промакадемії (1941) на керівній роботі в промисловості: начальник шахти в Караганді, старший інженер і начальник відділу Міністерства вугільної промисловості СРСР.

З 1957 року знову в Донбасі: заступник керуючого вугільного тресту, помічник головного інженера шахтоуправління.

З 1974 року був на пенсії

Достеменно не відомо, чи було Олексій його справжнім іменем. Є версії, що Стаханов насправді називався Олександр чи Андрій, але після помилки у газеті радянська влада видала новий паспорт і відмовилася визнавати цю помилку.[2][3]

Помер у психіатричній лікарні міста Торез у 71-літньому віці від алкоголізму.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]