Стаханов Олексій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олексій Григорович Стаханов
рос. Алексей Григорьевич Стаханов
AlexeyStakhanov1936.jpg

Олексій Стаханов, 1936
Народився 21 грудня 1905 (3 січня 1906)(1906-01-03)
Лугова, Лівенський повіт, Орловська губернія, Російська імперія
Помер 5 листопада 1977(1977-11-05) (71 рік)
Торез, Донецька область, УРСР
Громадянство СРСР СРСР
Ім'я при народженні Андрій Григорович Стаханов[1]
Діяльність шахтар, працівник радянської номенклатури
Alma mater Industrial Academy[d]
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1970
Орден Леніна — 1936 Орден Леніна — 1970 Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»

Олексі́й Григо́рович Стаха́нов ( 3 січня 1906, Лугова, тепер Орловської області, Російська Федерація — 5 листопада 1977, місто Торез, тепер Чистякове Донецької області) — засновник стахановського руху (соціалістичне змагання) в промисловості і сільському господарстві, використаний для підвищення норм виробітку на 25–50 %. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селянській родині в Орловській губернії. Трудову діяльність розпочав у 1917 році пастухом. У 1927 році приїхав на Донбас (Кадіївка), де працював на шахті «Центральна-Ірміне». 1935-го йому доручено встановити рекорд видобутку вугілля і створено для цього відповідні умови: в ніч на 31 серпня за 6-годинну зміну він нарубав відбійним молотком 104 т вугілля, виконавши 14,5 норм. У цьому йому допомагала ціла група кріпильників. Член ВКП(б) з 1936 року.

З 1937 року навчався у Промисловій академії. 1939 року отримав власний службовий автомобіль. Після закінчення Промакадемії (1941) на керівній роботі в промисловості: начальник шахти в Караганді, старший інженер і начальник відділу Міністерства вугільної промисловості СРСР. З 1957 року знову в Донбасі: заступник керуючого вугільного тресту, помічник головного інженера шахтоуправління. З 1974 року був на пенсії

Достеменно не відомо, чи було Олексій його справжнім іменем. Є версії, що Стаханов насправді називався Олександр чи Андрій, але після помилки у газеті радянська влада видала новий паспорт і відмовилася визнавати цю помилку.[2][3]

Помер у психіатричній лікарні міста Торез у 71-літньому віці від алкоголізму.[4]

Примітки[ред.ред. код]

Веб-посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]