Сташевський Станіслав Телісфорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав Телісфорович Сташевський
Станіслав Телісфорович Сташевський

Час на посаді:
27 вересня 2005 — 4 серпня 2006
Президент   Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юрій Єхануров
Попередник Анатолій Кінах
Наступник Микола Азаров

Час на посаді:
6 березня 2001 — 19 листопада 2001
Президент Леонід Кучма
Попередник Сергій Єрмілов
Наступник Віталій Гайдук

Народився 10 березня 1943(1943-03-10) (74 роки)
с. Мар'янівка, Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Освіта Київський політехнічний інститут
Київський національний університет будівництва і архітектури
Політична партія Єдність
Народний Союз «Наша Україна»
Професія інженер-електрик
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений будівельник України
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Українська партія «Єдність» (Блок «Єдність») 14 травня 2002 20 жовтня 2005
5-го скликання
Народний Союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 8 червня 2007

Станісла́в Телі́сфорович Сташе́вський (нар. 10 березня 1943, с. Мар'янівка, Васильківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український політичний та державний діяч. Народний депутат України 4-го та 5-го скликань. Кандидат технічних наук1999).

Освіта[ред.ред. код]

З 1966 до 1972 року навчався у Київському політехнічний інститут з фахом інженер-електрик. Кандидатська дисертація «Організація міського будівництва в ринкових умовах (на прикладі житлового будівництва в місті Києві)» (Київський національний університет будівництва і архітектури, 1999).

Кар'єра[ред.ред. код]

З вересня 1960 — учень ТУ № 2 енергетиків СМУ-1 тресту «Київелектромонтаж».

З березня 1962 — електромонтажник СМУ № 1 тресту «Київелектромонтаж» Головкиївміськбуду.

З листопада 1962 — служба в армії.

З жовтня 1965 — електромонтажник, майстер, виконроб, старший виконроб, головний інженер, начальник СМУ № 1 тресту «Київелектромонтаж» Головкиївміськбуду.

З грудня 1979 — заступник керівника, головний інженер тресту «Київелектромонтаж» Головкиївміськбуду.

З березня 1987 — заступник начальника Головкиївміськбуду при Київському міськвиконкомі.

З травня 1992 — перший віце-президент державної будівельної комунальної корпорації «Київміськбуд».

З березня 1996 — перший віце-президент холдингової компанії «Київміськбуд».

З червня 1998 — депутат Київської міської ради.

Жовтень 1996 — березень 2001 — перший заступник голови Київської міської державної адміністрації. Голова комісії з питань інвестиційної діяльності на території міста Києва. Очолював роботу з розробки нового Генплану міста Києва.

6 березня — 19 листопада 2001 — міністр палива та енергетики України.

27 вересня 2005 — 4 серпня 2006 — перший віце-прем'єр-міністр України. Представник України в Економічній раді СНД (з лютого 2006).

Березень 2008 — березень 2010 — радник Прем'єр-міністра України.

Колишній член партії «Єдність» та Народний Союз «Наша Україна».

Дійсний член Академії будівництва України.

Особисте[ред.ред. код]

Захоплюється тенісом та верховою їздою.

Сім'я[ред.ред. код]

Українець. Дружина Інна Олександрівна (1941) — фізик-науковець. Дочка Ірина (1966) — директор середньої школи № 177 міста Києва.

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 4-го скликання з травня 2002 до жовтня 2005 за виборчім округом № 217 міста Києва, висунутий Виборчім блоком політичних партій «Єдність». «За» 16.24 %, 20 суперників. На час виборів: перший заступник голови Київської міської державної адміністрації, член Української партії «Єдність». Член фракції партії ППУ та «Трудова Україна» (квітень 2003 — квітень 2004), позафракційний (квітень — липень 2004), член групи «Центр» (липень 2004 — травень 2005), позафракційний (з жовтня 2005). Член Комітету з питань бюджету (червень 2002 — березень 2003), голова Комітету у закордонних справах (з березня 2003). Голосував за згоду на призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром України 21 листопада 2002 року.[1] Співголова Міжпарламентської комісії із співробітництва Верховної Ради України та Федеральних Зборів РФ, керівник Постійної делегації ВР України у Парламентській асамблеї ГУАМ, голова Комітету з політичних і правових питань Парламентської асамблеї ГУАМ, член Української частини Комітету з парламентського співробітництва між Україною та ЄС, заступник голови виконкому Національної парламентської групи України у Міжпарламентському Союзі. Склав депутатські повноваження 20 жовтня 2005.

Народний депутат України 5-го скликання з травня 2006 до червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 82 в списку. На час виборів: перший віце-прем'єр-міністр України, член партії Народний Союз «Наша Україна». Член фракції Блоку «Наша Україна» (з травня 2006). Голова підкомітету з питань контролю за здійсненням зовнішніх зносин Комітету у закордонних справах (з вересня 2006). 8 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради.

Вересень 2007 — кандидат в народні депутати України від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 106 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член партії Народний Союз «Наша Україна».

Нагороди та державні ранги[ред.ред. код]

Заслужений будівельник України (серпень 1990). Ордени «За заслуги» III (жовтень 1995), II (грудень 1997), I ступенів (серпень 1999). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (березень 2001, серпень 2004). Ордени Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III, II ступенів, Архістратига Михаїла.

Державний службовець 1-го рангу (з лютого 2002).

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_arh_golos?g_id=197604&n_skl=4