Ствол (зброя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нарізна 105-мм танкова гармата (у розрізі)
240-мм гаубиця

Ствол (також ці́вка, дуло, люфа — у рушниць, жерло, тіло, хобот — у гармат)[1][2] — основна частина вогнепальної зброї, призначена для кидання снаряду (міни, гранати, кулі) з певною початковою швидкістю і надання йому стійкого польоту в бажаному напрямі.

Різновиди[ред.ред. код]

Ствол є трубою, внутрішня порожнина якої називається каналом. Канал ствола складається з камори, де поміщається метальний заряд, і провідної частини. На зовнішній поверхні ствола, розташованій над каморою, раніше ставилося спеціальне клеймо, що вказувало на приналежність гармати державі (казні), тому за цією частиною ствола історично збереглася назва казенної. Протилежна частина ствола отримала назву дульної.

Відповідно торцеві зрізи ствола прийнято називати казенним і дульним. відстань між цими зрізами називається довжиною ствола, вимірюваною зазвичай в калібрах. Канал ствола після заряджання і в час пострілу з казенної частини закривається затвором, який розташований в затворному гнізді казеннику. Для зменшення енергії відкочування стволи деяких гармат мають дульні гальма.

У стволах танкової, самохідної і казематної артилерії є ежектори. Провідна частина ствола служить для надання снаряду поступального ходу з необхідною початковою швидкістю. У нарізної зброї для надавання снаряду обертання, що забезпечує стабільний політ снаряда, в провідній частині каналу робиться наріз. Діаметр каналу ствола по полях нарізу називається калібром зброї.

У гладкоствольній зброї стійкість снаряда у польоті забезпечується за допомогою його стабілізувальних пристроїв. Стволи мінометів і безвідкатних гармат зазвичай гладкостінні, мають порівняно невелику товщину стінок. Стволи безвідкатних гармат у казенній частині з'єднуються з соплом, через яке відводиться частина порохових газів для досягнення безвідкатності.

Стволи стрілецької зброї мають відносно тонкі стінки, що забезпечують міцність і що зменшують нагрів при стрільбі[3]. Стволи автоматичних гармат середніх і малих калібрів у процесі стрільби можуть штучно охолоджуватися водою, що проганяється в перервах між стрільбою через канал ствола або по спеціальних каналах в його стінці.

Конструкція[ред.ред. код]

Основними конструктивними елементами вогнепальної зброї є: ствол, замикальний пристрій і запалювальний пристрій.

Ствол призначений для надання кулі/снаряду направленого руху. Внутрішня порожнина ствола називається каналом ствола. Торець ствола, найближчий до патронника, називається казенним зрізом, протилежний торець — дульним зрізом.

За конструкцією каналу стволи підрозділяються на гладкостінні і нарізні. Канал ствола нарізної зброї має, як правило, три основні частини: патронник, кульний вхід, нарізну частину.

Патронник призначений для розміщення і фіксації патрона. Зазвичай його стінки товщі від стінок ствола, так як у результаті пострілу утворюється надзвичайно високий тиск (до 4000 атмосфер) та температура котрі зменшуються по мірі просування кулі каналом ствола. Його форма і розміри визначаються формою і розмірами гільзи патрона. В більшості випадків форма патронника є трьома-чотирма зв'язаними конусами: у патронниках під гвинтівковий і проміжний патрон — чотири конуси, під патрон з циліндровою гільзою — один.

Патронники магазинної зброї починаються патронним вводом — жолобком, по якому ковзає куля патрона при подачі його з магазина.

Кульовий вхід — ділянка каналу ствола між патронником і нарізною частиною. Кульовий вхід служить для правильної орієнтації кулі в каналі ствола і має форму усіченого конуса з нарізом, поля якого плавно піднімаються від нуля до повної висоти. Довжина кульового входу повинна забезпечувати входження провідної частини кулі в наріз каналу ствола раніше, ніж дно кулі покине дульце гільзи.

Нарізна частина ствола служить для додання кулі не лише поступальної, але і обертальної ходи, що стабілізує її орієнтацію у польоті. Нарізи є смуговидними поглибленнями, що в'ються уздовж стінок каналу ствола. Нижня поверхня нарізу називається дном, бічні стінки — гранями. Грань нарізу, що обернена у бік патронника і сприймає основний тиск кулі, називається бойовою або ведучою, протилежна — холостою. Виступаючі ділянки між нарізами — поля нарізів. Відстань, на якій наріз робить повний оберт, називається кроком нарізу. Для зброї певного калібру крок нарізу однозначно пов'язаний з кутом нахилу нарізів — кутом між гранню і твірною каналу ствола.

Виготовлення[ред.ред. код]

Є декілька способів виготовлення нарізних стволів. Зокрема, це протягування протяжки з обертом різального інструмента, внаслідок чого він здійснює гвинтоподібний рух та залишає в каналі ствола нарізи з заданим кроком та глибиною. Другий спосіб — протягування без зняття шару металу за рахунок тиску профільованої оправки, що має форму необхідних нарізів, крізь канал ствола. Третій спосіб — кування нарізного ствола в холодному стані. Оправка для кування має форму каналу нарізного ствола. Заготовку ствола вдягають на оправку та обстукують молотами. При цьому оправку обертають відповідно до кроку нарізів[4]. Серед найпоширеніших вирізняють методи гарячого та холодного кування (радіального обтиснення). Кування не лише надає форму, але й поліпшує структуру металу з якого він виготовлений.[4]

При гарячому куванні заготовку певного діаметра та довжини свердлять під визначений діаметр, вдягають на поліровану оправку (дорн), що має довжину готового ствола та поміщають в індукційну пічку, де нагрівають до необхідної температури. Після цього розташовані кільцем молоти обстукують заготовку завдяки чому вона набуває внутрішньої форми ствола та розтягується на необхідну довжину. Потім ствол обробляють зовні до необхідних розмірів та шліфують. Канал ствола розгортають начерно, та створюють дульне звуження або розширення. Потім рихтують. Після цього ствол з'єднують та обробляють канал ствола, патронник і чок[4].

При холодному куванні ствола береться заготовка певного діаметра та довжини. В ній свердлять отвір та вдягають її на поліровану оправку (дорн), що має розміри каналу ствола, патронника і чока. Після цього заготовку обстукують молотками дещо довший час. В результаті отримують готову внутрішню поверхню, яка не потребує додаткової розгортки. Канал ствола шліфують. Зовнішню форму стволу надають ковкою начерно, а потім його обточують та полірують[4].

Ствол можуть піддавати додатковій обробці:[4]

  • Оксидування: для захисту від впливів зовнішнього середовища. Оксидована поверхня вважається не дуже надійним захисником і з часом може стиратись.
  • Хромування: наносять шляхом електрохімічного осадження. Канал ствола покривають білим хромом для захисту від корозії та ерозії.

Дія[ред.ред. код]

Під час горіння заряду порохові гази у стволі зброї розвивають високий тиск. Навіть найменший тиск у дуловій частині ствола в момент вильоту кулі дорівнює декільком сотням атмосфер. Природно, щоб витримувати таке напруження, ствол зброї повинен мати велику міцність. Вона залежить від товщини стінок ствола і якості металу.

Звичайно міцність ствола розраховується так, щоб ствол зазнавав тільки пружних деформацій розширення, тобто під впливом тиску розширювався, а з припиненням дії тиску набирав початкових розмірів. Якщо тиск у стволі перевищить величину, на яку розрахована міцність ствола, то ствол може зазнати залишкової деформації, яка спостерігається у вигляді роздуття ствола, а іноді і його розриву.

Роздуття ствола відбувається тоді, коли в стволі зброї на шляху руху кулі знаходиться стороннє тіло (пакля, що залишилася після чищення, ганчірка, мастило, зібране в краплю, пісок, бруд і т. ін.). Стороннє тіло є перешкодою, натикаючись на яку, куля сповільнює свій рух[5].

Гази, що виходять услід за кулею, відштовхуються від її дна і дають зворотну хвилю, але основна маса газів продовжує рухатися до дулової частини. Відбувається зіткнення двох хвиль газів, які рухаються в протилежних напрямах. Внаслідок цього позаду кулі виникає дуже сильний тиск газів радіального напряму, що перевищує міцність стінок ствола. Він і викликає роздуття або розрив ствола[5].

У процесі стрільб ствол зазнає зносу. Причини, що викликають знос ствола, можна розділити на три основні групи: хімічного, механічного і термічного характеру[5].

У результаті дій хімічного характеру в каналі ствола утворюється нагар. Якщо після стрільби не вичистити весь пороховий нагар, то канал ствола за короткий час в місцях сколювання хрому покриється іржею, після видалення якої залишаються сліди. У разі повторення таких випадків ступінь ушкодження ствола буде збільшуватись і може призвести до виникнення раковин, тобто значних поглиблень у стінках каналу ствола. Негайне чищення і змащування каналу ствола після стрільби запобігають його ураженню іржею[5].

Ушкодження механічного характеру — удари і тертя кулі об нарізи, неправильне чищення — призводять до стирання полів нарізів чи округлення кутів полів нарізів, особливо їх лівої грані, викришування і сколювання хрому в місцях сітки розпалу[5].

Причини термічного характеру (висока температура порохових газів, періодичне розширення каналу ствола і повернення його в початковий стан) призводять до утворення сітки розгару і оплавлення поверхні стінок ствола в місцях сколювання хрому[5].

Під дією всіх цих явищ канал ствола розширюється, змінюється його поверхня, внаслідок чого збільшується прорив порохових газів між кулею та стінками каналу ствола, зменшується початкова швидкість кулі і збільшується розкидання куль[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник синонімів slovopedia.org.ua
  2. Всесвітній словник української мови uk.worldwidedictionary.org
  3. Стволи снайперських гвинтівок роблять важкими для підвищення точності стрільби.
  4. а б в г д Блюм М., Шишкин И. Б. (1983). Охотничье Ружье. Лесная промышленность. 
  5. а б в г д е ж М.М. Ляпа, В.М. Петренко, О.І. Судніков, та ін. (2011). 1.2 Початкова швидкість кулі та її практичне значення. Вогнева підготовка. Суми: Сумський державний університет. 

Література[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 535-536. — ISBN 00101-150. (рос.)
  • Л. Т. Крекнин (1998). Производство автоматического оружия. Часть 1. Производство стволов. Ижевск: Ижевская республиканская типография. ISBN 5-89806-003-0. 
  • Саукум Станислав (2009). Суть оружия. Книга 1. Ствол. Одесса: Печатный дом. ISBN 978-966-389-245-0. 

Див. також[ред.ред. код]


АК47 Це незавершена стаття про вогнепальну зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.