Стебельський Степан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стебельський Степан
Степан Стебельський.JPG
Прізвисько «Хрін»
Народився 18 жовтня 1914(1914-10-18)
с. Голинь, Калуський район, Івано-Франківська область
Помер 9 вересня 1949(1949-09-09) (34 роки)
Чехія
Країна Україна Україна
Приналежність OUN-B-01.svg ОУН
UPA-Zaslugy1.png УПА
Роки служби 1944—1949
Звання УПА погон 09 - Сотник.svg Сотник
Командування командир сотні «Ударники-5» (весна 1945 — червень 1947), командир ТВ-24 «Маківка» (15.08.1947 — 1948).
Війни/битви Ліквідація генерала К. Свєрчевського (28.03.1947).
Нагороди
Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу Золотий Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 25.8.1947

Стебе́льський Степа́н (псевдо: «Хрін»), (* 18 жовтня 1914(19141018), с. Голинь, нині Калуський район, Івано-Франківська область — † 9 вересня 1949, Чехія) — майор УПА, командир сотні «Ударники-5», командир тактичного відтинку ТВ-24 «Маківка» групи УПА-Захід (15.08.1945 — 1948). Один із засновників інженерних підрозділів УПА. Керівник операції з ліквідації заступника міністра оборони Польщі, генерала Кароля Свєрчевського (28.03.1947).

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу (08.1946) та Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу (посмертно)[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Народився Степан Стебельський в селі Голинь, Калуського повіту, на Станіславщині. Його родовід із с. Залужани Самбірського району[2]. Отримав педагогічну освіту в м. Самбір, працював учителем в с. Лещава-Горішня, згодом директором школи в с. Кузьмина, Перемиського повіту (Закерзоння).

Військова кар'єра[ред.ред. код]

Закінчив старшинську школу польської армії. Військова освіта — капрал-інструктор[1].

Член ОУН з 1934. Був арештований поляками (1939, концтабір Береза-Картузька).

Після приходу німецької армії — на нелегальному становищі. В 1942 Гестапо заарештувало Стебельського як підрайонного керівника ОУН (1943—1944, краківська тюрма Монтелюпіх).

З червня 1944 — в УПА, чотовий в сотні «Дружинники». 28 жовтня (? 22 жовтня) того ж року бере участь у найбільшому бою із сталінськими військами на Закерзонні — біля села Лещава-Горішня, район Перемишля (Битва під Лещавою-Горішньою). Уславився у тій битві відвагою, отримав поранення у дві руки — одна назавжди залишилася нерухомою[3].

Тим не менше, відмовився від демобілізації і взимку 1944—1945 — командир самооборонної боївки, весною і літом — вишкільний інструктор боївок, а весною 1945 організував сотню в складі куреня «Рена» (Мізерний Василь), яка діяла на Закерзонні.

У серпні 1946 — Стебельський був підвищений до звання поручника і нагороджений Срібним Хрестом бойової заслуги 1-го класу.[1]

Степан Стебельський у повстанському таборі

Сотня «Ударник-5» — 28 березня 1947 нав'язала бій конвою польського генерала Свєрчевського в селі Яблінки між селами Балигород і Тісна. В ході бою заступника міністра оборони Польщі, генерала Кароля Свєрчевського убито. Понад те, три дні по тому, коли на місце загибелі генерала прибула авторитетна військова комісія під охороною великого прикордонного загону, сотня «Хріна» влаштувала ще одну засідку і повністю погромила загін. Убито понад 30 вояків ворога.

Це одна з найгучніших акцій УПА після Другої Світової війни, яка підштовхнула польську сторону до явно протизаконних дій — депортації всіх українців краю на колишні німецькі території (акція «Вісла»).

Ясно одне: смерть генерала була не причиною, а лиш вигідним приводом і сигналом для початку акції "Вісла". Її ідея визріла ще восени 1946 року. Інспекційна поїздка Свєрчевського саме й здійснювалася в ході підготовки до акції. Отже, смерть усунула генерала від участі в ній і тим самим уберегла від ганьби.
[4]

Майор Стебельський представив вояків куреня до військових нагород. Були відзначені: чотовий Захаренко Іван «Грань», ройовий Дмитро Марусяк-«Зайчик» — Золотим Хрестом бойової заслуги І кл.; кулеметник «Дух» — Золотим Хрестом бойової заслуги ІІ кл.[5]; амуніційний «Водяник» — Срібним Хрестом бойової заслуги І кл.; ройовий Дмитро Ровенчак-«Заяць», ланковий «Шварний», кулеметники «Комар» і «Берест», стрілець «Гріх» — Срібним Хрестом бойової заслуги ІІ кл.

В червні 1947 за наказом «Рена» сотня прорвалася на територію УРСР, де Стебельский з 15 серпня 1947 став командиром 24 Тактичного Відтинку «Маківка» (Дрогобич)[1].

Командував підрозділами УПА в ста боях, в жодному не мав поразки. Більшість боїв майор Стебельський провів проти 2-ої польської армії та Окремого 18-тисячного корпусу армії Чехословаччини, висланої на підмогу Польщі.

За наказом Головного Командування УПА у 1948 повністю демобілізував всі 5 сотень свого ТВ.

Загинув Степан Стебельський 9 вересня 1949 в околиці біля села Погорільце (Pohořelice), у Злінському окрузі Чехії. Був на чолі охорони групи кур'єрів УГВР, які прямували до американської зони окупації. Існують припущення, що не загинув у Чехії, а був переданий полякам, як і командир Щигельський[6][7].

Нагороджений Золотим Хрестом Заслуги 1 кл.

Мемуаристика[ред.ред. код]

Автор споминів «Зимою в бункрі», «Крізь сміх заліза». Завдяки цим матеріалам дослідники історії УПА розкрили індустрію побудови славетних бандерівських бункерів — криївок. Змальовано досконалу роботу інженерних військ УПА, унікальні технології безпеки, постачання харчів, повітря, комунікації із поверхнею.

Водночас, майор Стебельський переслідує практичну мету пропаганди української визвольної війни, підтримку військового духу в окупованих територіях:

Ми є свідками героїчної постави відділів УПА-Захід. За лінією Керзона сотні зводять безчисленні бої. Серед голоду, холоду, з малими запасами амуніції — ставлять вони чоло багатократним переважаючим силам ворога. Прориваються з оточення ворожих дивізій і промощують та продовжують свої пробої зброєю і амуніцією, здобутою на ворогові. Проти відділів УПА Лемківщини і Перемищини йдуть 2-а польська армія під командуванням віцеміністра оборони ген. Свєрчевського, 18-тисячна армія чеських комуністів та ряд большевицьких найкращих спецвідділів. «Закерзоння» довжиною 700 км — замінилося в один пустир. Ворог у варварський спосіб викинув усе населення, спалив села. Відділи УПА на Лемківщині не їдять нераз по декілька днів, але далі ставлять чоло в кривавих боях, застелюють відвічні західні українські землі ворожими трупами. Б'ються за кожне село, містечко, за кожний ліс, гору і поле. Спеціяльні чужоземні коресподенти приїздять на поле бою, а ворог це називає "полудньово-всходні фронт". Могили наших воїнів, що впали на західніх рубежах України, стали незмінними граничними стовпами українських прадідівських земель...
Окремі видання:
  • Хрін С. Зимою в бункері. Спогади — хроніка 1947/ 1948. — Авгсбург: До зброї, 1950. — 65 с.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

14 жовтня 2012 року з нагоди 70-річчя створення Української Повстанської Армії на «Площі пам'яті» у Самборі було відкрито погруддя Степана Стебельського «Хріна»[2][8][9].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Станіслав Конечні, вчений секретар Інституту суспільних наук Словацької академії наук, «Українські національно-визвольні змагання та Словаччина у новітніх дослідженнях»;
  • «Польська авіація в акціях проти УПА (1946—1947) — документи і спогади». Андрій Олейко, науковий співробітник Інституту історії Ржешовського університету (Польща);
  • «Бандерівці на Словаччині — реальна загроза чи провокація?». Міхал Шміґель, доцент факультету гуманітарних наук університету Матея Бела в Банській Бистриці (Словаччина);
  • «Бандерівці на південній Моравії». Ян Кукс, науковий співробітник університету ім. Масарика (Брно, Чехія);
  • «Командир групи УПА Степан Стебельський і його смерть у 1949 році» . Професор Микола Мушинка (Пряшів);
  • Grzegorz Motyka — «W kręgu Łun w Bieszczadach», Warszawa 2009, ISBN 978-83-7399-340-2;
  • Содоль П. Стебельський Степан (Хрін) // Українська Повстанча Армія. Довідник. — Нью-Йорк: Пролог, 1994. — С. 123—124.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Микола Когут. Герої не вмирають. Книга 2 — Калуш: ПП «Артекс», 2002. — 72 с. — стор. 28-44
  • Микола Когут. Герої не вмирають. Книга 4 — стор. 47-48. Книга 5 — стор. 59-60.
  • Микола Когут. Герої не вмирають. Книга 8 — Калуш: ПП Копіцентр, 2007. — 56 с. — стор. 11

Посилання[ред.ред. код]


Бої з німецькими військами Боротьба УПА проти німецьких окупантів
Шепетівська операція УПА (19.08.1942) • Бій під Костополем (28.03.1943) • Бій біля Великої Любаші (14.05.1943) •
Наступ УПА на Янову Долину (22.06.1943) • Бій біля села Новий Загорів (8-11.09.1943) • Бій на горі Лопата (6-16.07.1944)
Reichsadler der Deutsches Reich (1933–1945).svg

Бої з польськими військами Атака на ГаначівБої в Бірчі та околицях (22.10.1945 • 30.11.1945 • 7.01.1946) • Грубешівська операція (28.05.1946) • Ліквідація генерала Сверчевського (28.03.1947)
Coat of arms of Poland-official3.png

Бої з радянськими військами Бій під Гурбами (21-25.04.1944) • Бій під Стриганами (13.05.1944) • Бій під Уневом (30.09.1944) • Битва під Лещавою-Горішньою (28.10.1944) • Бій під Жовквою (22.03.1945) •
Бій під Радеховом (27.04.1945) • Останній бій УПА на Житомирщині (9.07.1955)
Coat of arms of the Soviet Union.svg