Стейнґрімюр Йоунссон
| Стейнґрімюр Йоунссон | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| — 1845 | ||
| Обрання: | 1824 | |
| Попередник: | Гейр Відалін | |
| Наступник: | Гельґі Тордерсен | |
| Науковий ступінь: | Доктор богослів'я | |
| Народження: | 14 травня 1769 Рейк'явік, Ісландія | |
| Смерть: | 14 червня 1845 (76 років) Рейк'явік, Ісландія | |
| Священство: | 1803 | |
| Єп. хіротонія: | 1824 | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Стейнґрімюр Йоунссон (ісл. Steingrímur Jónsson; 14 травня 1769, Рейк'явік — 14 червня 1845, Рейк'явік) — ісландський прелат і політик, єпископ Ісландії з 1824 до 1845 рік[2][3].
Біографія[ред. | ред. код]
Стейнґрімюр Йоунссон народився 14 травня 1769 року на півдні Ісландії. Закінчив школу при єпархії в Скальгольті, а потім навчався в Рейк'явіку до 1788 року, після цього служив у Рейк'явіку секретарем при єпископі Скальгольта Ганнесі Фінссоні до 1796 року. У 1800 році вступив на богословський факультет Копенгагенського університету, який закінчив у 1803 році з чудовою оцінкою. Висвячений влітку 1803 року та призначений парафіяльним священником на південь Ісландії[4].
У 1806 році Стейнґрімюр одружився з Вальґердюр Йоунсдоуттір (ісл. Valgerður Jónsdóttir), вдовою єпископа Ганнеса, з якою він познайомився під час роботи у нього секретарем. Вальґердюр була молодшою за свого першого чоловіка на 32 роки та після його смерті у 1796 році вона стала однією з найбагатших, якщо не найбагатшою, жінкою в країні. Їй належали землі на півдні та заході Ісландії, включно з землями єпархії Скаульгольта, маєток Утглід у Біскуптунгюр, острів Ейнгей у Кодла-фьорді та маєток на Лейґарнес, який на той час знаходилися значно за межами Рейк'явіка. Вона володіла безліччю суден і двома корабельнями у Гріндавіку та Торлаксгьопні. Вальґердюр колекціонувала старі книги та рукописи, які згодом лягли в основу колекції її другого чоловіка, єпископа Стейнґрімюра[4].
У лютому 1810 року Стейнґрімюр став пробстом у церковному окрузі в Одді, у 1812 році пробстом в окрузі Раунґауртінг. Після того, як перший єпископ Ісландії Гейр Відалін помер 20 вересня 1823 року, король Данії вибрав Стейнґрімюра новим єпископом 12 травня 1824 року, а 26 грудня 1824 року єпископ Фрідріх Мюнтер висвятив його в сан єпископа. У травні 1825 року єпископ Стейнґрімюр повернувся до Ісландії та розпочав виконання своїх обов'язків. Насамперед він переніс резиденцію єпископа в маєток його дружини Вальґердюр на Лейґарнес і збудував там кам'яний будинок, так звану Лейґарнесстову (букв. «Канцелярія на Лейґарнесі»). Згодом король викупив у нього цей маєток, щоб зробити постійну резиденцію ісландських єпископів[4].
Стейнґрімюр багато писав про історію Ісландії та генеалогії (вважався найкращим фахівцем з ісландської генеалогії на той час), займався пошуками старовинних рукописів і книг, значно поповнивши та розширивши колекцію своєї дружини. Після його смерті зібрання рукописів, загалом 393 томи, його вдова та нащадки виставили на продаж. Король підписав офіційний дозвіл на покупку колекції 5 червня 1846 року, і цей день вважається датою заснування Зібрання рукописів Національної бібліотеки Ісландії[5]. Відомо, що у 1837 році він попросив у короля повернути з данських архівів всі ісландські рукописи або їхні копії, які Адні Магнуссон запозичив на два століття в Ісландії, але не повернув. Попри прохання єпископа, документи так і не повернули[6].
Він помер 14 червня 1845 року. Після церемонії прощання у будинку Стейнґрімюр його тіло перевезли з Лейґарнеса в Рейк'явік на катері французького військового корабля, який пришвартувався у гавані Рейк'явіка. Франція надала Стейнґрімюру таку честь, тому що роком раніше він став кавалером Великого хреста французького ордена Почесного легіону. Похорон Стейнґрімюра вважається одним із найпрекрасніших, коли-небудь бачених у Рейк'явіку у той час[4].
Після його смерті, 25 вересня 1845 року новим єпископом Ісландії обрали Гельґі Тордерсена[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ Jón Helgason. Kristnihald þjóðar vorrar fyrir siðaskifti // Kristnisaga Íslands frá öndverðu til vorra tíma. — Reykjavík : Félagsprentsmiðjan, 1927. — Т. II. — С. 278—282. — 384 p.
- ↑ Björn Þorsteinsson, Bergsteinn Jónsson. Skrár yfir biskupa, lögsögumenn, konunga, ríkisstjóra, forseta, stiftamtmenn, landshöfðingja, ráðherra og ráðuneyti Islands // Íslandssaga til okkar daga / Helgi Skúli Kjartansson o.s.f.v. — Reykjavík : Sögufélag, 1991. — С. 474. — 572 p. — ISBN 9979906448.
- ↑ а б в г д Hannes Þorsteinsson. Guðfræðingatal : stutt æfiágrip þeirra guðfræðinga íslenzkra, er tekid hafa embættispróf við Kaupmannahafnarháskóla 1707-1907 : Með stuttri skýrslu um hina upphaflegu tilhögun og síðari breytingar á nokkrum prófum við háskólann. — Reykjavík : Sögufélag (Prentsmiðjan Gutenberg), 1907—1910. — С. 263—264. — 324 p.
- ↑ Landsbókasafn. landsbokasafn.is. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Danska sendingin 1928 – Heimildir. heimildir.is. Процитовано 26 жовтня 2021.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
|
