Стела Головченко
| Стела Головченко | |
|---|---|
| Народилася |
16 березня 1963[1] (61 рік) San Javierd, Ріо-Неґро |
| Країна |
 Уругвай[1] |
| Діяльність | драматургиня, акторка театру, театральна режисерка, письменниця, акторка, викладачка університету |
| Галузь | драма[2] і театр[2] |
| Знання мов | іспанська[2] |
Стелла Головченко (ісп. Estela Golovchenko; 16 березня 1963. Сан-Хав'єр, Ріо-Негро) — уругвайська драматургиня, акторка і театральна режисерка.
Біографія[ред. | ред. код]
Стелла Головченко народилась у 1963 році в Сан-Хав'єрі, департамент Ріо-Негро. З 1986 року проживає у місті Фрай Бентос, столиці департаменту. У 1986 році вона приєдналась до театральної групи Фрейбентино Teatro sin Fogón.[3]
Стелла пройшла курси акторської майстерності у Серхіо Лаццо та Енріке Пермуя; театральної режисури з Рубеном Яньєсом та Хорхе Курі; постановки з Рубеном Шухмахером; театральної анімації з Антоніо Бальдоміром і Енріке Лайньотом та інші.[3]
У 2004 році Стелла Головченко закінчила майстерню MEC для викладачів сценічного мистецтва, де її вчителями були Карлос Агілера, Грасіела Ескудер, Міріам Глейер, Роберто Джонс, Ізабель Перес, Мері Васкес та Олена Зуасті.[3]
Кар'єра[ред. | ред. код]
З 1997 року вона викладала уроки театру в мерії Ріо-Негро, де керувала муніципальною майстернею театру. З 2015 року Стелла Головченко є директором департаменту освіти і культури департаменту Ріо-Негро.[4][5]
Нагороди[ред. | ред. код]
Як автор, у 2004 році Стелла отримала премію Флоренсіо Санчеса в категорії «Найкращий текст національного автора».[6] У цій категорії вона також була номінована в 2006 році за «Постріл», а в 2014 році — за «Пісню слів» Есдруюласа. Як акторка, вона отримала премію Флоренсіо Санчеса в 1991 році за виступ у фільмі Pa 'lo grande que es Fray Bentos, режисера Ектора Мануеля Відаля та в 1995 році за «Парад дивних фігур» Карлоса Пайса, режисера Роберто Бускіаццо. Як режисер Стелла Головченко отримала перемогу в 1993 році за режисуру Інодоро Перейра, ель Ренегау, з лібрето Фонтанаррозі.[7]
Стелла Головченко нагороджена першою премією у першому театральному конкурсі Національного театрального фонду (COFONTE) у 2002 році за «Товсті корови». Вона отримала першу премію в номінації «Драматургія» від муніципального уряду Монтевідео у 2005 році за «El Shot». У 2011 році мала нагороду як найкраща акторка від Асоціації театрів інтер'єру (ATI) за її гру у фільмі Аріель Фарасе « Луїза» режисера Роберто Бускіаццо. У 2007 році вона отримала нагороду Моросолі.[3][7]
Театральні вистави[ред. | ред. код]
- Товсті корови (2002)
- Крапка з комою (2003)
- Прощання (2003)
- Reach With You (2004)
- Постріл (2005)
- Хліб наш щоденний (2007)
- Пісня слів есдружуласа (2014)
Література[ред. | ред. код]
- ↑ а б Національна бібліотека Уругваю — 1815.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б в г Estela Golovchenko. dramaturgiauruguaya.gub.uy. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 13 de abril de 2017.
- ↑ Frigorífico Anglo debuta como Patrimonio de la Humanidad. El País. 10 de octubre de 2015. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 13 de abril de 2017.
- ↑ Crecemos Juntos. Talleres Municipales 2016. Intendencia de Río Negro. 2016. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 13 de abril de 2017.
- ↑ Vacas gordas, de Estela Golovchenko. enlacejudio.com. 16 de noviembre de 2011. Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано 13 de abril de 2017.
- ↑ а б Sobre Estela Golovchenko (PDF). centrosmec.org.uy. Архів оригіналу (pdf) за 14 de abril de 2017. Процитовано 13 de abril de 2017.
|
