Перейти до вмісту

Степанов Володимир Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанов.
Степанов Володимир Євгенович
Народився1 (14) грудня 1913[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 серпня 1986(1986-08-26)[1] (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Іркутськ, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКунцевський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастроном Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМеханіко-математичний факультет МДУd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьастрономія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут сонячно-земної фізики Сибірського відділення РАН Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
ЧленствоАкадемія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Війнанімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За відвагу» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
CMNS: Степанов Володимир Євгенович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Володимир Євгенович Степанов (14 грудня 1913(19131214) — 26 серпня 1986) — радянський астроном, спеціаліст з фізики Сонця, член-кореспондент АН СРСР (1968). Директор Астрономічної обсерваторії Львівського університету (1950—1953), співробітник Кримської астрофізичної обсерваторії (1955—1962), директор Інституту земного магнетизму, іоносфери і поширення радіохвиль в Іркутську (1964—1978).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 грудня 1913 року (1 грудня за юліанським календарем) у селі Щогловка в області Війська Донського Російської імперії (тепер у складі міста Макіївки в Донецької області України). У 1928—1931 роках працював на Донбасі слюсарем та вагранником. 1937 року закінчив механіко-математичний факультет Московського державного університету[2]. У 1937—1941 працював у Ташкентській обсерваторії[3]. У 1941—1946 служив у Червоній армії[2]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня[4].

У 1946 став співробітником Астрономічної обсерваторії Львівського університету[4], в якій було багато вакансій відтоді, як всі співробітники польського походження виїхали до Польщі. 1949 року захистив кандидатську дисертацію «До питання електромагнітної теорії сонячних плям». У 1950—1953 роках був директором астрономічної обсерваторії Львівського університету[2]. У 1953—1955 працював у Московському університеті, в 1955—1962 — у Кримській астрофізичній обсерваторії[4]. 1961 року захистив докторську дисертацію «Утворення ліній поглинання в магнітному полі та магнітно-гідродинамічні явища в атмосфері Сонця»[2].

З 1962 — заступник директора, в 1964—1978 — директор Інституту земного магнетизму, іоносфери і поширення радіохвиль в Іркутську[4]. З 1972 — голова президії Східно-Сибірського філіалу Сибірського відділення АН СРСР[3]. 1968 року обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР[3].

Помер 26 серпня 1986 року. Похований у Москві на Кунцевському цвинтарі[2].

Наукові результати

[ред. | ред. код]

Наукові роботи стосуються фізики Сонця. Досліджував утворення спектральних ліній поглинання за наявності магнітного поля. У 1958—1962 роках розв'язав задачу перенесення випромінювання в присутності магнітного поля, тобто з урахуванням поляризації падаючого й розсіяного випромінювання[3].

Брав участь у створенні першого радянського магнітографу для вимірювання слабких магнітних полів Сонця. За допомогою спостереження активних областей Сонця вивчав динаміку плазми й будову магнітного поля на різних висотах над активною областю. Дослідив вихорову структуру магнітного поля, довів тісний зв'язок руху магнітного поля з рухом речовини, створив метод визначення руху магнітного поля, який завдяки зв'язку поля з рухом речовини дозволив досліджувати рух сонячної плями. Висунув ідею механізму нагріву плазми в збуреній хромосфері[3].

У 1979—1981 роках керував роботами за програмою Року сонячного максимуму в СРСР[2]. В останні роки керував дослідженнями обертання й динаміки сонячної корони[3].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
  2. ↑ а б в г д е Степанов Володимир Євгенович, Українська віртуальна обсерваторія
  3. ↑ а б в г д е Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Степанов Владимир Евгеньевич // Астрономы. Биографический справочник. — Киев : Наукова думка, 1977. — С. 232-233. — 30000 прим.(рос.)
  4. ↑ а б в г Степанов Володимир Євгенович в УРЕ
  5. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Степанов_Володимир_Євгенович&oldid=44515622