Степанов Микола Петрович
| Микола Петрович Степанов | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народження |
21 листопада 1925 село Хорошеборка Топкинського району, Кемеровська область, РФ. | ||||
| Смерть |
18 квітня 1997 (71 рік) м. Кемерово, РФ | ||||
| Країна |
 СРСР | ||||
| Рід військ | піхота | ||||
| Роки служби | 1943—1945 | ||||
| Звання | гвардії сержант | ||||
| Командування | стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецбкого батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | ||||
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Степанов Микола Петрович (21.11.1925 — 18.04.1997) — учасник Радянсько-німецької війни, стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць[1], пізніше — гвардії сержант.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 21 листопада 1925 року в селі Хорошеборка Топкінського району, Кемеровська область, РФ. Закінчив семирічну школу, працював у колгоспі.
В армію був призваний у лютому 1943 року Топкінським райвійськкоматом і направлений в Кемеровське піхотне училище. У серпні 1943 року курсантів без присвоєння офіцерського звання передали до Діючої армії. З 4 вересня 1943 року стрілець 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії.
Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро та утриманні плацдарму на північ від Києва у вересні 1943 року. 23 вересня 1943 року у складі взводу молодшого лейтенанта Г. Г. Яржина форсував Дніпро в районі села Ясногородка Вишгородського району Київської області. Брав участь у захопленні пароплава «Миколаїв» і баржі з військово-інженерним вантажем. У бою за село Ясногородка знищив 16 фашистів[2].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Степанову Миколі Петровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[3].
В 1945 році Степанов М. П. демобілізувався і повернувся у Кемерово. Працював на заводі «Кузбассэлектромотор» майстром, начальником відділу, був парторгом заводу, обирався депутатом міської Ради. Помер 18 квітня 1997 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
- медаль «Золота Зірка» № 4381 (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
- Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
- Медалі
Пам'ять[ред. | ред. код]
- В м. Кемерово, де жив Герой, його ім'ям названо вулицю, а на будинку, в якому він жив, установлено меморіальну дошку.
- В навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України «Десна» встановлено бюст Героя.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- ↑ ЦАМО — Фонд 33. — Оп.793756, д.45, запись 150040001, стр. 333 [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ ЦАМО — Фонд 33. — Опись 682525, ед. хран 48 запись 12057300 [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Степанов, Николай Петрович(рос.)
- В.Гроссман. Первый день на Днепре. (рос.)
- Степанов Н. П. (рос.)
- Степанов Николай Петрович[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988 — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
- О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996. — 208 с. с илл. — 950 экз.(рос.)
| |||||||
