Степанов Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степанов Павло Іванович
рос. Павел Иванович Степанов
Народився 4 (16) червня 1880
Тара, Тобольська губернія, Західно-Сибірське генерал-губернаторство, Російська імперія[1]
Помер 26 серпня 1947(1947-08-26)[1] (67 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність геолог, палеонтолог
Alma mater Санкт-Петербурзький гірничий інститут[d] (1907)
Галузь геологія[2] і палеонтологія[2]
Заклад Геологічний інститут РАНd
Науковий ступінь доктор геолого-мінералогічних наук[d] і академік АН СРСР[d][1][3] (1939)
Вчителі Чернишов Феодосій Миколайович[4] і Фрідріх Карл Шмідт[4]
Відомі учні Peter Timofeevd[5]
Vladimir Yablokovd[5]
Членство Академія наук СРСР
Московське товариство дослідників природиd[5]
Нагороди
орден Леніна орден Леніна
Сталінська премія
Автограф

Павло́ Іва́нович Степа́нов (нар. 1880, Тара, нині Омської області — 1947, Москва) — російський геолог, дійсний член AH СРСР (з 1939).

З життєпису[ред. | ред. код]

Закінчив Гірничий інститут в Петербурзі (1907) і під керівництвом професора Л. І. Лутугіна працював в Геологічному комітеті. У 1919-26 читав курс вугільних і нерудних родовищ в Ленінградському гірничому інституті.

Степанов — один із засновників Геологічного музею ім. академіка Ф. Н. Чернишова та його директор (1926—1947). З 1939 керівник вугільної групи в інституті геологічних наук АН СРСР.

Праці Степанова присвячені серед іншого геології вугільних родовищ Донбасу та проблемам Великого Донбасу.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]