Степано-Кринка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Степано-Кринка
S krynka gerb.png
Герб Степано-Кринки
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Амвросіївський
Рада/громада Степано-Кринська сільська рада
Код КОАТУУ 1420687101
Облікова картка Степано-Кринка 
Основні дані
Населення 951
Поштовий індекс 87320
Телефонний код +380 6259
Географічні дані
Географічні координати 47°55′09″ пн. ш. 38°20′38″ сх. д. / 47.91917° пн. ш. 38.34389° сх. д. / 47.91917; 38.34389Координати: 47°55′09″ пн. ш. 38°20′38″ сх. д. / 47.91917° пн. ш. 38.34389° сх. д. / 47.91917; 38.34389
Середня висота
над рівнем моря
86 м
Водойми р. Кринка, Орлівка
Відстань до
обласного центру
52,9 км
Відстань до
районного центру
22,3 км
Найближча залізнична станція Іловайськ
Відстань до
залізничної станції
13,7 км
Місцева влада
Адреса ради 87320, Донецька область, Амвросіївський район, с. Степано-Кринка, вул. Советська, 37-2-25
Сільський голова Власенко Костянтин Порфирович
Карта
Степано-Кринка. Карта розташування: Україна
Степано-Кринка
Степано-Кринка
Степано-Кринка. Карта розташування: Донецька область
Степано-Кринка
Степано-Кринка

Степа́но-Кри́нка — село в Україні, Амвросіївському районі Донецької області.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Знаходиться на березі річки Кринка, в місці впадіння в неї річки Орлівка. Відстань до райцентру становить близько 22 км та проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують із територією смт Покровка та Троїцько-Харцизьк Харцизької міської ради Донецької області.

Неподалік від села розташований лісовий заказник загальнодержавного значення «Бердянський»

Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Степано-Кринка перебуває на тимчасово окупованій території.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 52 людей[1].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 951 особу, з них 92,95 % зазначили рідною мову українську, 6,62 % — російську та 0,11 % — білоруську мову[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]