Степанюк Руслан Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Руслан Степанюк
Особисті дані
Повне ім'я Руслан Юрійович Степанюк
Народження 16 січня 1992(1992-01-16)[1] (32 роки)
  Веселе, Нікопольський район, Дніпропетровська область, Україна
Зріст 181 см
Вага 76 кг
Громадянство  Україна
Позиція нападник і півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Ворскла»
Номер 11
Юнацькі клуби
2005–2009 Україна ДВУФК (Дніпро)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2009–2011 Україна «Колос» (Нікополь) 2 (0)
2011 Україна «Таврія» 0 (0)
2012–2014 Україна «Сталь» (Алчевськ) 60 (16)
2014 Україна «Говерла» 16 (0)
2015 Україна «Олександрія» 15 (1)
2016 Україна «Олімпік» (Донецьк) 4 (0)
2016–2018 Україна «Верес» 65 (26)
2018–2020 Казахстан «Жетису» 44 (8)
2020– Україна «Ворскла» 101 (28)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 9 квітня 2024.

Русла́н Ю́рійович Степаню́к (нар. 16 січня 1992, Веселе, Нікопольський район, Дніпропетровська область, Україна) — український футболіст, нападник полтавського клубу «Ворскла».

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Вихованець нікопольського футболу, перший тренер — Віталій Міняйло, який порекомендував його в Дніпропетровський спортінтернат. Після закінчення спортінтернату був на перегляді в дублі Дніпра протягом двох тижнів, але контракту так і не підписав. Пізніше вступив до інституту і почав грати на область за «Колос» з Нікополя. Перший матч на аматорському рівні зіграв 5 травня 2002 року вийшовши на заміну на 61 хвилині проти клубу «Дніпро-2»[2].

У Колосі товаришем по кімнаті в гуртожитку був хлопець, який займався у дніпропетровській команді. Руслан попросився з ним на тренування, позаймався там, і там Олександр Мельников запропонував йому з'їздити в дубль «Таврії» і незабаром він опинився в сімферопольській команді, але в основі клубу так і не заграв і незабаром з Таврії йому запропонували з'їздити на перегляд до «Сталі» з Алчевська. Після двохсторонки Степанюк був прийнятий в команду, після чого він провів збори в Криму, і перед поїздкою в Туреччині йому запропонували підписати контракт.

«Сталь»[ред. | ред. код]

За «Сталь» дебютував у Першій лізі України 29 березня 2012 вийшовши на заміну за 4 хвилини до кінця основного часу, в матчі проти «Севастополя». Закріпитися в основному складі до кінця сезону не вдалося, але вже з нового сезону 14 липня 2013 в першому ж матчі вийшов в основі і забив перший гол за «Сталь» у ворота «Титана» з Армянська, ставши в результаті твердим гравцем основи і срібним призером Першої ліги з футболу сезону 2012/13, завоювавши також право виступати у Вищій ліги України і кілька разів отримував виклик до молодіжної збірної України[3] .

«Говерла»[ред. | ред. код]

Незабаром Степанюка покликали на перегляд в харківський «Металіст», але пройшовши двічі збори так не підписав контракт[4]. 2 березня 2014 року підписав контракт з «Говерлою» з Ужгорода та 29 березня дебютував у Прем'єр-лізі України вийшовши на заміну на 80 хвилині в матчі проти полтавської «Ворскли», а в останній грі сезону проти луганської «Зорі», відіграв за основний склад 90 хвилин, але пізніше був замінений на Максима Фещука[5]. Наступний сезон Степанюк розпочав в основному складі, але через час втратив у ньому місце. В «Говерлі» Степанюку довелося діяти в опорній зоні, на позиції, на якій він раніше ніколи не грав, що послужило причиною відходу з клубу[6].

«Олександрія»[ред. | ред. код]

В лютому 2015 року перейшов до клубу Першої ліги «Олександрії»[7]. 21 березня 2015 року Степанюк вийшов на заміну на 53 хвилині, в матчі проти охтирського клубу «Нафтовик-Укрнафта», і дебютував за свій новий клуб[8]. Свій перший гол за новий клуб забив 23 травня 2015 року у ворота «Буковини» з Чернівців. Разом з «Олександрією» вийшов у Прем'єр-лігу і 15 серпня зіграв за команду на новому рівні, проти донецького «Олімпіка», вийшовши на заміну замість Василя Грицука на 78 хвилині[9]. 22 серпня, забив гол у ворота «Авангарду» з Краматорська в матчі на Кубок України[10]. 1 грудня 2015 року Руслан повідомив, що покинув клуб[11].

«Олімпік»[ред. | ред. код]

28 січня 2016 року стало відомо, що Степанюк гратиме за донецький «Олімпік»[12], в якому він дебютував 6 березня 2016 року, вийшовши на заміну на 65 хвилині замість Івана Матяжа, в матчі проти луганської «Зорі»[13]. У травні того ж року, зігравши лише 103 хвилини, за обопільною згодою припинив співпрацю з донецьким клубом[14].

«Верес»[ред. | ред. код]

7 червня 2016 року став гравцем рівненського «Вереса»[15], за який він забив у першому ж матчі переможний гол у ворота «Буковини»[16]. Всього ж в перших 5 матчах за новий клуб з урахуванням Кубка, Степанюк забив 6 м'ячів. 9 листопада 2016 року він зробив перший хет-трик у своїй кар'єрі, і знову забивши у ворота «Буковини», що дозволило випередити Руслана Кисіля, і вийти на перше місце серед бомбардирів Першої ліги України з 14 голами[17], яке він не залишив до кінця сезону, разом з клубом завоювавши бронзові медалі та путівку в Прем'єр-лігу[18].

Перший матч у новому сезоні Прем'єр-ліги України зіграв 16 липня 2017 року в основному складі проти «Маріуполя»[19], а в матчі проти «Олімпіка», 30 липня, міг вперше відзначитися на вищому рівні, але на 92 хвилині матчу його удар з пенальті відбив Артем Кичак.[20]. 10 вересня 2017 року на 53 хвилині після пасу Василя Кобіна забив свій перший гол у Прем'єр-лізі України у ворота львівських «Карпат», зробивши рахунок 3:0 і відігравши весь матч в основі, допоміг клубу виграти 6:1 на виїзді[21]. 26 лютого 2018 року, на 82 хвилині після пасу Дениса Кожанова забив свій перший гол у домашньому матчі у ворота київського «Динамо», зробивши остаточний рахунок 3:1[22].

«Жетису»[ред. | ред. код]

Коли після сезону 2017/18 «Верес» було відправлено до Другої ліги, 30 липня 2018 року Степанюк поповнив склад казахстанського клубу «Жетису»[23], де провів наступні півтора сезони. За цей час зіграв 44 матчі та відзначився 8 голами в чемпіонаті Казахстану.

«Ворскла»[ред. | ред. код]

9 січня 2020 року повернувся на батьківщину, де підписав контракт з «Ворсклою»[24] і того ж року став з командою фіналістом Кубка України 2019/20, забивши гол у фіналі проти «Динамо» (Київ), втім команда поступилась в серії пенальті[25].

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Особисті[ред. | ред. код]

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Статистичні дані наведено станом на 25 червня 2023 року

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2011–12 Україна «Сталь» (Алчевськ) ПрЛ 11 0 КУ 0 0 12 1
2012–13 ПрЛ 33 11 КУ 1 1 34 12
2013–14 ПрЛ 16 5 КУ 0 0 16 5
Всього за «Сталь» (Алчевськ) 60 16  — 1 1  — 0 0  — 0 0 61 17
2013–14 Україна «Говерла» УПЛ 3 0 КУ 0 0 3 0
2014–15 УПЛ 13 0 КУ 3 0 16 0
Всього за «Говерлу» 16 0  — 3 0  — 0 0  — 0 0 19 0
2014–15 Україна «Олександрія» ПрЛ 12 1 КУ 0 0 12 1
2015–16 УПЛ 3 0 КУ 1 1 4 1
Всього за «Олександрію» 15 1  — 1 1  — 0 0  — 0 0 16 2
2015–16 Україна «Олімпік» УПЛ 4 0 КУ 0 0 4 0
2016–17 Україна «Верес» ПрЛ 33 24 КУ 2 1 35 25
2017–18 УПЛ 32 2 КУ 1 0 33 2
Всього за «Верес» 65 26  — 3 1  — 0 0  — 0 0 68 27
2018 Казахстан «Жетису» ЧК 12 4 КК 0 0 12 4
2019 ЧК 32 4 КК 0 0 32 4
Всього за «Жетису» 44 8  — 0 0  — 0 0  — 0 0 46 8
2019–20 Україна «Ворскла» УПЛ 9 4 КУ 3 1 12 5
2020–21 УПЛ 24 7 КУ 1 0 25 7
2021–22 УПЛ 16 6 КУ 1 0 ЛК 2 0 19 6
2022–23 УПЛ 30 5 ЛК 2 1 32 6
Всього за «Ворсклу» 79 22  — 5 1  — 4 1  — 0 0 88 24
Всього за кар'єру 283 73  — 13 4  — 4 1  — 0 0 302 78

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. Руслан Степанюк — «нападающий в оттяжке». {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1= та |2= (довідка)
  3. «Говерла» дозаявила форвардов из первой лиги. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1= та |2= (довідка)
  4. Степанюк: «Хочется доказать, что я способен играть в Премьер-лиге». {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1= та |2= (довідка)
  5. Заря - Говерла 1:0. Терпение и труд...
  6. Руслан Степанюк: Если бы я остался ещё на год в Говерле – я бы просто забыл, как играть в футбол. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 липня 2020.
  7. Александрия дозаявила Мягкова и Степанюка
  8. Перша ліга. Охтирка-місце сенсацій.
  9. Олимпик обыгрывает Александрию.
  10. Олександрія пройшла Авангард.
  11. ФК «Олександрія» розстався зі Степанюком
  12. Санжар: «Степанюка и Немчанинова подписываем, но больше новичков не будет»(рос.). SportArena.com (28 січня 2016). Перевірено 28 січня 2016.
  13. Олимпик и Заря расходятся миром.
  14. Лебедь, Борзенко, Степанюк та Башлай залишили «Олімпік». Champion.com.ua (21 травня 2016). Перевірено 21 травня 2016.
  15. У «Вересі» новачок з Прем’єр-ліги. Інформаційна служба НК «Верес» (7 червня 2016). Перевірено 9 червня 2016.
  16. Олимпик и Заря расходятся миром. Команды обменялись голами во втором тайме, так и не выявив в итоге сильнейшего (1:1). Football.ua. 6 березня 2016. Процитовано 14 січня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  17. Інтерв'ю з нападником "Вереса" Русланом Степанюком. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 11 листопада 2016.
  18. Десну не пустили в УПЛ, из Первой лиги выйдет Верес.
  19. Мариуполь и Верес сильнейшего не выявили.
  20. Олімпік і Верес переможця не виявили.
  21. 10 сентября 2017 года, воскресенье. 17:00 МСК. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 10 липня 2020.
  22. Динамо проиграло Вересу в матче с тремя удалениями.
  23. Степанюк продовжить кар'єру в Казахстані. «UA-Футбол». 30 липня 2018. Процитовано 30 липня 2018.
  24. Лік трансферам 2020-го року відкрито. ФК Ворскла, Полтава.
  25. «Динамо» — «Ворскла» — 1:1, по пенальті 8:7

Посилання[ред. | ред. код]