Степовий Яків Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Яків Степанович Степовий

Yakiv Stepovy.png

Яків Степовий
Основна інформація
Повне ім'я Яків Степанович Якименко
Дата народження 20 жовтня 1883(1883-10-20)
Місце народження Харків
Дата смерті 4 листопада 1921(1921-11-04)
Місце смерті Київ
Країна Україна Україна
Професія композитор, педагог, музичний критик
Файли у Вікісховищі?

Я́ків Степа́нович Степови́й (справжнє прізвище Якименко/Акименко, *20 жовтня 1883, Харків —†4 листопада 1921, Київ) — український композитор, педагог і музичний критик. Молодший брат композитора Федора Якименка.

Життєпис[ред.ред. код]

Яків Степовий

Народився 1883 р. в м. Харків. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу у Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.

Яків також був прийнятий до Петербурзької придворної капели, і за час перебування в капелі (18951902 рр.) оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті.

1909 року завершив Петербурзьку Консерваторію у класі Миколи Римського-Корсакова і Анатолія Лядова.

З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда.

В травні 1917 р. композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії, і у тому ж році він став викладачем Київської консерваторії і керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю.

Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф і в 1921 р. помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Діяльність[ред.ред. код]

Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX ст., один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні.

Твори[ред.ред. код]

  • Солоспіви на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін.;
  • окремі цикли:
    • «Барвінки» на слова різних поетів
    • «Пісні настрою» на слова О. Олеся;
  • для фортепіано:
    • соната,
    • прелюд «Пам'яті Т. Г. Шевченка»
    • рондо,
    • фантазія,
    • цикл мініатюр,
    • три фуги[1];
  • дві сюїти для оркестру на теми українських народних пісень,
  • 50 обробок українських народних пісень для хору,
  • вокальний цикл для дітей «Проліски»,
  • збірка пісень для дітей на слова Шевченка «Кобзар»,
  • опера «Невольник» за Шевченком.

Записи творів Якова Степового[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

Ім'я Степового в 1921 році було присвоєне заснованому ним Державному вокальному ансамблю. В 1969 році на його честь було названо вулицю в Києві. Ім’я Степового має Київська дитяча музична школа № 1 на вул. Сагайдачного, 39.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]