Степом, степом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Степом, степом»
Пісня Ольга Павловська, Софія Ротару, Раїса Кириченко, Степан Гіга, Таїсія Повалій, Анастасія Приходько, Черкаський народний хор, хор імені Григорія Верьовки
Записано 1966
Мова українська
Автор слів Микола Негода
Композитор Анатолій Пашкевич

«Степом, степом» — українська пісня-реквієм за загиблими в Другій світовій війні, написана в 1966 році. Її автори — поет Микола Негода та композитор Анатолій Пашкевич.

Історія створення[ред. | ред. код]

Перебуваючи в готелі в м. Золотоноша, Микола Негода почув, як хтось віртуозно грає на акордеоні. То був молодий композитор Анатолій Пашкевич.

Увечері Негода зачитав новому знайомому рядки з нового ще не дописаного вірша:

«Степом, степом падають солдати, а кругом шумлять жита…»

У музиканта з'явилася ідея створити пісню, слова виявилися саме тими, які він шукав. Пашкевич запропонував поетові ввести до вірша слова про матір, яка щодня чекає сина з війни, хоч той давно загинув. Нова пісня мала вповні передати материнську скорботу. Протягом ночі йшов творчий пошук. Вранці текст був переданий композиторові, і вже через тиждень пісня була створена.

Текст пісні[ред. | ред. код]

Степом, степом йшли у бій солдати.
Степом, степом - обрій затягло.
Мати, мати стала коло хати,
А навкруг в диму село.

Степом, степом розгулись гармати,
Степом, степом - клекiт нароста...
Степом, степом падають солдати,
А навкруг шумлять жита.

Степом, степом поросли берізки,
Степом, степом сонце розлилось...
Степом, степом - встали обеліски,
А навкруг розлив колось.

Степом, степом - людям жито жати,
Степом, степом даль махне крилом...
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат спить вічним сном!

Відомі виконавці[ред. | ред. код]

Вперше зазвучала вона у виконанні солістки Черкаського хору Ольги Павловської[1]. Її виконували багато співаків. Серед них Софія Ротару[2], Раїса Кириченко[3], Степан Гіга[4], Таїсія Повалій[5], Анастасія Приходько[6], Черкаський народний хор[7], хор імені Григорія Верьовки[8] та ін.

Висловлювання про пісню[ред. | ред. код]

«Степом, степом…» – нині цих двох слів достатньо, аби уявити вкритий димом простір… За всієї скорботи пісня сприймається як життєствердний гімн, за всієї величавості – як особиста печаль…

Дмитро Павличко, «Літературна Україна», 1980 рік

Чули пiсню «Степом, степом» у виконаннi черкасцiв? Поет i композитор обезсмертили нею себе…

Олесь Гончар, 1970 рік

Пісню Вашу «Степом, степом» вважаю таким же гімном, що і гімн Кобзаря — «Реве та стогне Днiпр широкий. Жити їм у віках, а я буду ще писати і писати, користуючись її прекрасною, душу рве правдою, віщим звуком».

Віктор Астаф'єв, 1984 рік

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]