Тарантюк Стефанія Львівна
| Слуга Божа Стефанія Тарантюк | |
|---|---|
| Народилася | 18 листопада 1906 Фитьків, Надвірнянський повіт, Станиславівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Померла | 25 жовтня 1945 (38 років) Негівці, Войнилівський район, Станиславська область, УРСР ·Кульове поранення |
| Поховання | Надвірна |
| Громадянство | |
| Національність | Українка |
| Батько | о. Лев Левицький (21.05.1863—18.02.1929) |
| Мати | Теодора Макаревич (1873—1940) |
| У шлюбі з | о. Юліан Тарантюк (19.10.1901—19.12. 1984) |
| Діти | Мирослава (1930—2022) Любомира (1934—2013) Дарія (1932—2024) Богдан (1936-2014) |
Стефанія Львівна Тарантюк (18 листопада 1906 Фитьків, Надвірнянський повіт, Станиславівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 25 жовтня 1945, Негівці, Войнилівський район, Станиславівська область, УРСР) — Слуга Божа греко-католицької церкви.
Народилася 18 листопада 1906 року в с. Фитьків на Надвірнянщині, у сім'ї греко-католицького священника о. Лева Левицького (1863—1929) та Теодори Макаревич (1873—1940)[1].
7 листопада 1928 року вийшла заміж за о. Юліана Тарантюка. Починають спільне життя на парохії с. Лукавиця Нижня біля Стрия, де народила трьох доньок: Мирославу (1930—2022), Дарію (1932—2024) та Любомиру (1934—2013)[1]. У 1936 році о. Юліан отримує парохію в с. Негівці Станиславівського воєводства, де народився син Богдан (193—2014)[2].
25 жовтня 1945 року невідомий у формі радянського солдата смертельно поранив п. Стефанію. Куля, призначена о. Юліанові, забрала життя матері 4-х дітей. Невідомий утік, а поранена, стікаючи кров'ю, прожила ще 4 години[3]. Похована була в с. Негівцях, згодом перепохована в м. Надвірна на новому цвинтарі. Могила належить до пам'ятки історії та мистецтва Івано-Франківської області під номером 2083.
Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення Стефанії Тарантюк до лику блаженних[4].
-
Родина
-
Могила о. Юліана Тарантюка
- ↑ а б Особова справа Юліана Тарантюка 1924-1928рр. ЦДІАЛ (Центральний державний архів м. Львова) Ф. 201, о.16. Спр. 918.
- ↑ Особова справа Юліана Тарантюка № 4585 СБУ (Служба Безпеки України).
- ↑ Біографії. www.missiopc.org.ua. Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ Лабінська, К. «Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру» // Risy. — 2010. — 23 вересня.
