Стефан Вуль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан Вуль
Stefan Wul
Стефан Вуль.jpg
При народженні П'єр Пейро
Народження 27 березня 1922
  Париж
Смерть 26 листопада 2003
  Нормандія
Громадянство Франція Франція
Мова творів французька
Рід діяльності прозаїк
Напрямок наукова фантастика
Жанр фантастика
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Стефа́н Вуль (фр. Stefan Wul, справжнє ім'я — П'єр Пейро́ (фр. Pierre Pairault); 27 березня 1922, Париж — 26 листопада 2003) — французький письменник-фантаст.

Біографія[ред.ред. код]

Стефан Вуль, справжнє ім'я якого П'єр Перо, народився в 1922 році в Парижі, в наполовину пуат'єрській, наполовину бретонській родині. Він отримав класичну освіту в коледжі «Рокруа Сен-Леон», який успішно закінчив в 1940 році, отримавши диплом бакалавра філології. З дитинства П'єр мріяв стати професійним письменником і заробляти на життя своїми книжками. У десятирічному віці він взявся за роман про таємничу Сахару, у якому герої билися з дикими племенами войовничих туарегів і блукали по пустелі в пошуках загублених у пісках легендарних міст. Після коледжа вступив до Університету, отримав вищу медицинську освіту (1941—1945 р.р.), і все життя до пенсії в 1989 році, працював дантистом. У 1948 році він одружився, і в 1952 році переїхав у сільську місцевість, в Нормандію.

Творчість[ред.ред. код]

З 1956-го по 1959 рік він написав і опублікував під псевдонімом «Стефан Вуль» 11 фантастичних романів, найпопулярнішими з яких вважаються «Храм Минулого», «Омс дюжинами», «Нюрк», «Пасинок Пердиди». Останній роман Вуля — «Ноо» — вийшов у 1977 році.

У своєму найвідомішому романі «Нюрк» (Niourk, 1957) Вуль описав, як світ після ядерної війни скотився до варварства. Головний герой-підліток шукає в цьому світі руїни легендарного міста Нюрка (Нью-Йорка). В романі автор описує затонулий світ.

Багатоплановий сюжет роману «Храм Минулого» (Le Temple du pass) (1958) побудований навколо робінзонади земної експедиції, потерпілої аварію на далекій планеті.

Тематика[ред.ред. код]

Більшість романів Вуля — це єдина класична космічна тема, батьком якої у Франції з тих пір офіційно визнається їх автор. У присвяченому Вулю нарисі в одному з номерів журналу «Фантастика» («Fiction») критик Дені Філіп таким чином характеризує улюблені теми письменника: у книгах у Вуля «постійно присутні чудовиська, герої-одинаки борються проти всього світу, на одній і тій же сторінці карлики зустрічаються з велетнями, постійно розігруються всепланетні катаклізми…»[1]. Філіп підкреслює, що Вуль, незважаючи на досить просту манеру письма, уміє вразити читача яскравими, незабутніми образами. Погоджуючись з критиком, Вуль якось сказав в одному з інтерв'ю, що фарби, декорації захоплюють його набагато сильніше, ніж сам сюжет. Можна сказати, що Вуль зумів перемогти американських фантастів, граючи на їх полі, так як не стільки надихався їх ідеями (в протилежність Жерару Клейну і Мішелю Демюту), скільки заново винайти їх. Твори Стефана Вуля, написані в пригодницькому ключі настільки читабельні, що і донині неодноразово перевидаються у Франції та інших країнах.

Успіх[ред.ред. код]

В кінці 1950-х Стефан Вуль став культовим письменником у франкомовних читачів. Деякі з його робіт використовуються як приклад для наслідування (шаблон) для багатьох сучасних популярних науково-фантастичних фільмів. Перша ж його книга «Повернення до нуля» («Retour a zero») була відзначена Великою премією французької наукової фантастики. Інші романи, такі, як «Нюрк» («Niourk»), «Промені для Сидара» («Rayon pour Sidar»), «Храм минулого» («Le temple du passe») та інші з тих пір неодноразово перевидавалися, а за книгами «Омі серією» («Oms en series») і «Пасинок Пердиди» («L» orphelin de Perdide") були поставлені стали культовими повнометражні фільми і мультфільми («Дика планета» і «Володарі часу»).

Твори[ред.ред. код]

  • Inferno Mond («Retour à zéro»). Pabel Verlag, Rastatt 1960 (Utopia Zukunftsromane; 242).
  • Niourk. Roman Gallimard, Paris 2001, ISBN 2-07-041953-3 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1957).
  • Rayons pour Sidar. Roman. Gallimard, Paris 2007, ISBN 978-2-07-034547-2 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1957).
  • La Peur Géante. Roman. Denoël, Paris 1997, ISBN 2-207-24735-X (Nachdr. d. Ausg. Paris 1957).
  • Oms en Série. Roman. Gallimard, Paris 2000, ISBN 2-07-041560-0 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1957).
  • Le Temple du passé. Roman. Denoël, Paris 1996, ISBN 2-207-50577-4 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1957).
  • L'Orphelin de Perdide. Denoël, Paris 1993, ISBN 2-207-50536-7 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1958).
  • La Mort vivante. Presses Pocket, Paris 1979, ISBN 2-266-00628-2 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1958).
  • Piège sur Zarkass. Denoël, Paris 1996, ISBN 2-207-50576-6 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1958).
  • Terminus 1. Denoël, Paris 1994, ISBN 2-207-50570-7 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1959).
  • Odyssée sous contrôle. Denoël, Paris 1993, ISBN 2-207-50561-8 (Nachdr. d. Ausg. Paris 1959).
  • Noô. Gallimard, Paris 2002, ISBN 2-07-042278-X (Nachdr. d. Ausg. Paris 1977).

Екранізації[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://tarranova.lib.ru/FR_SF/journals/fiction.htm
  2. https://www.kinopoisk.ru/film/134741/
  3. https://www.kinopoisk.ru/film/54080/