Стефан Грабець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сте́фан Гра́бець (пол. Stefan Hrabec; 14 січня 1912, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ — 25 грудня 1972, Лодзь) — польський мовознавець.

Біографія[ред.ред. код]

Львівський університет закінчив у 1936 році.

Викладав у 19461952 в університеті м. Торуня, з 1954 — професор Лодзького університету.

Праці[ред.ред. код]

Автор праць:

  • з історії польської літературної мови, в яких досліджував вплив на неї української мови:
    • «Скраїнні елементи в мові деяких польських письменників 16 і 17 ст.» (1949),
    • «Про мову Берната з Любліна» (1960) та ін.;
  • з ономастики, зокрема української:
    • «Географічні назви Гуцульщини» (1950);
    • «Карпатські географічні назви» (1959) та ін.

Брав участь у створенні «Словника мови А. Міцкевича» і «Словника польської мови XVI ст.».

Співредактор «Українсько-польського словника» (1957).

У книзі «Нарис історії української мови» (1956) йому належить розділ «Нарис історії української мови з кінця 18 ст. до новіших часів», де йдеться про мову творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського та інших українських письменників.

Література[ред.ред. код]

  • T. Б. Лукінова. Грабець Стефан // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Taszycki W. Stefan Hrabec. «Jązyk polski», 1973, t. 53, № 5;
  • Taszycki W. Stefan Hrabec jako onomasta. «Onomástica», 1973, ч. 18, z. 1—2;
  • Encyklopedia wiedzy o jązyku polskim. Wroclaw—Warszawa—Kraków—Gdansk, 1978.