Стефан Урош V

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан Урош V
Стефан Урош V
Стефан Урош V
Цар сербів і греків
1355 рік — 1371 рік
Попередник: Стефан Урош IV Душан
Спадкоємець: Титул скасований
 
Віросповідання: Православ'я
Народження: 1336 рік
Смерть: 1371 рік
Похований: монастир Нові-Язак , Сербія
Династія: Неманичі
Батько: Стефан Урош IV Душан
Мати: Олена Болгарська
Дружина: Анна Волошка, дочка Ніколає Александру

Стефан Урош V Слабкий (серб. Стефан Урош V Нејаки,(1336 - 1371) — син і спадкоємець царя Стефана Душана. Останній цар Сербії (1355 до 1371 року) з династії Неманичів.

Життєпис[ред.ред. код]

Молодий Урош V, Монастир Високі Дечани.
Сербське царство у 1360 році, під час царювання Уроша V, з територіями удільних володарів

Був сином Стефана Душана та Олени Шишман. З 1346 до 1355 року він був співволодарем свого батька Душана. У 1355 році, після смерті Стефана Душана, Стефан Урош V став новим імператором Сербії.

Проте він був недосвідченим юнаком, виявився нездатним стримувати руйнівні амбіції могутніх магнатів. Царство перетворилося на конфедерацію дрібних володарів, які утвердилися у різних провінціях і правили на власний розсуд, не рахуючись з центральною владою царя Стефана Уроша V. Дядько Уроша Сімеон отаборився в Епірі й Фессалії, Вукашин Мрнявчевич — у Македонії, Лазар Хребелянович — у Рудніку, рід Балша — у Зеті, а сам Стефан Урош V мав задовольнитися старою провінцією Рашкою.

Першою серйозною політичною проблемою Стефана Уроша V стали претензії на самостійність його дядька, Симеона Синіши , на володіння якого цар Урош напав у 1356 році. Однак Симеон Сініша розбив війська Уроша, і він був змушений відмовитися від Фессалії і Епіра .

Сепаратизм місцевих правителів підтримала і мати короля, Олена Болгарська , яка фактично почала правити самостійно, спираючись на підтримку аристократа Йована Углеша. Її приклад наслідували й інші сербські вельможі - Дейянкович, Балшич, Нікола Алтоманович і Углеша , брат Вукашина Мрнявчевича. Останній у 1365 році був коронований співправителем короля, і до його нащадків переходив престол у разі бездітності Уроша. До кінця свого царювання Стефан Урош контролював тільки територію між Шар-Планиною і Дунаєм.

Наприкінці 60-х років османська потуга зламала опір союзників Стефана Уроша — болгарських царів Івана Александра та Івана Шишмана. У 1371 році Вукашин зазнав поразки від османів на чолі із Лалой Сахін-пашою при річці Мариці. Внаслідок чого більша частина Македонії, Фессалії, частина Албанії була захоплена Османською імперією.

4 грудня 1371 року Стефан Урош V помер. З ним завершилася не лише династія Неманичів, а й історія Сербського царства. Стефан Урош V помер бездітним в грудні 1371 року, незабаром після того, як сербські лицарі були розгромлені турками в битві на Маріці. Владу на півночі країни придбав Лазар Хребелянович , який, однак, не прийняв титул царя. Фактично Сербія перестала існувати як єдина держава. У 1377 році Твртко I Боснійський (онук Стефана Драгутина по жіночій лінії) коронувався як король Сербії, Боснії і приморських земель. Однак реальною владою в Сербії він не володів.

Стефан Урош V заснував монастир Матейча. Він був канонізований Сербською православною церквою через 211 років після кончини. Його мощі знаходяться в монастирі Нові-Язак на гірській гряді Фрушка гора.


Джерела[ред.ред. код]

  • John V.A. Fine, Jr., The Late Medieval Balkans, Ann Arbor, 1987.