Стефан Цвейг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан Цвейг
нім. Stefan Zweig
Stefan Zweig2.png
Народження 28 листопада 1881(1881-11-28)
  Відень, Австро-Угорщина
Смерть 22 лютого 1942(1942-02-22) (60 років)
  Петрополіс, Бразилія
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Мова творів німецька
Рід діяльності письменник
критик
Дружина Friderike Maria Zweig[d]
Автограф: Автограф
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Стефан Цвейг на Вікісховищі

Стефан Цвейг (нім. Stefan Zweig; 28 листопада 1881, Відень — 22 лютого 1942, Петрополіс поблизу Ріо-де-Жанейро) — австрійський письменник, критик, автор численних белетризованних біографій.

Початок життя і творчість[ред.ред. код]

Цвейг народився у Відні в родині багатого єврейського підприємця, власника текстильної мануфактури. У книзі спогадів «Учорашній світ» Цвейг підкреслено скупо розповідає про своє дитинство і юність. Коли заходить мова про батьківський дім, гімназію, а потім університет, письменник свідомо не дає волю почуттям, підкреслюючи, що на початку його життя все було так само, як у багатьох інших європейських інтелігентів рубежу століть.

Навчання і перші подорожі[ред.ред. код]

Закінчивши Віденський університет, Цвейг вирушає до Лондона, Парижа (1905), подорожує Італією та Іспанією (1906), відвідує Індію, Індокитай, США, Кубу, Панаму (1912). Останні роки Першої світової війни Цвейг мешкав у Швейцарії (1917—1918), а після війни оселився поблизу Зальцбурга.

Стефан Цвейг біля 1900 року

Подорожуючи, Цвейг з рідкісним завзяттям і наполегливістю задовольняв свою допитливість. Відчуття власної обдарованості спонукає його до писання віршів, а солідний матеріальний стан батьків дозволяє без труднощів видати першу книгу. Так з'явилися на світ «Срібні струни» (Silberne Saiten, 1901), видані на власні кошти автора. Цвейг ризикнув послати перший збірник віршів своєму кумиру — великому австрійському поетові Райнеру Марії Рільке. Той надіслав у відповідь свою книжку. Так зав'язалася дружба, яка тривала до самої смерті Рільке.

Цвейг товаришував з такими відомими особистостями, як Е. Верхарн, Р. Роллан, Ф. Мазерель, Огюст Роден , Томас Манн, З. Фрейд, Дж. Джойс, Г. Гессе, Г. Веллс, П. Валері.

У роки Першої світової війни Цвейг опублікував ліричний нарис про Р. Роллана, назвавши його «сумлінням Європи». Цвейг присвятив есе Максимові Горькому, Томасові Манну, Марселеві Прусту і Йозефові Роту.

Особливості творів Цвейга[ред.ред. код]

Новели Цвейгa — «Амок» (Amok, 1922), «Сум'ятиця почуттів» (Verwirrung der Gefühle, 1927), «Шахова новела» (Schachnovelle, 1941) — зробили ім'я автора популярним у всьому світі. Новели вражають драматизмом, захоплюють незвичайними сюжетами і змушують міркувати над змінністю людських доль. Цвейг не втомлюється переконувати в тому, наскільки беззахисне людське серце, на які подвиги, а часом злочини, штовхає людину пристрасть.

Цвейг створив і детально розробив свою власну модель новели, відмінну від творів загальновизнаних майстрів короткого жанру. Події більшості його історій відбуваються під час подорожей, то захоплюючих, то утомливих, а то й по-справжньому небезпечних. Все, що трапляється з героями, підстерігає їх в дорозі, під час коротких зупинок або короткого відпочинку з дороги. Драми розігруються у лічені години, але це завжди головні моменти життя, коли відбувається випробування особистості, перевіряється здатність до самопожертви. Серцевиною кожної розповіді Цвейга стає монолог, який герой вимовляє в стані афекту.

Новели Цвейга є свого роду конспектами романів. Але коли він намагався розгорнути окрему подію в просторову розповідь, то його романи перетворювалися в розтягнуті багатослівні новели. Тому романи з сучасного життя Цвейгові в цілому не вдавалися. Він це розумів і до жанру роману звертався рідко. Це «Нетерпіння серця» (Ungeduld des Herzens, 1938) і «Шалені перетворення» (Rauch der Verwandlung), надрукований німецькою вперше через сорок років після смерті автора, у 1982 році (у СРСР надрукована під назвою «Христина Хофленер», 1985).

Цвейг нерідко писав на стику документа і мистецтва, створюючи захоплюючі життєписи Магеллана, Марії Стюарт, Еразма Роттердамського, Жозефа Фуше, Бальзака (1940).

В історичних романах прийнято домислювати історичний факт силою творчої фантазії. Де не вистачало документів, там починала працювати уява художника. Цвейг, навпаки, завжди віртуозно працював з документами, знаходячи в будь-якому листі або мемуарах очевидця психологічне підґрунтя.

«Марія Стюарт»[ред.ред. код]

Загадкова особистість і доля Марії Стюарт, королеви Франції, Англії та Шотландії, завжди буде хвилювати уяву нащадків. Автор визначив жанр книги «Марія Стюарт» (Maria Stuart, 1935) як біографія в жанрі роману. Шотландська та англійська королеви ніколи не бачили одна одної. Так побажала Єлизавета І. Але між ними протягом чверті століття йшло інтенсивне листування, зовні коректне, але повне прихованих уколів та образ. Листи й покладені в основу книги. Цвейг скористався також свідоцтвами друзів і недругів обох королев, щоб винести неупереджений вердикт обом.

Завершивши життєпис страченої королеви, Цвейг віддається підсумковим роздумам: «У моралі і політики свої різні шляхи. Події оцінюються по-різному, дивлячись по тому, судили ми про них з точки зору людяності або з точки зору політичних переваг». Для письменника на початку 30-х років конфлікт моралі і політики носить вже не теоретичний, а цілком практичний характер, що стосується його самого особисто.

Герой книги «Тріумф і трагедія Еразма Роттердамського» (Triumph und Tragik des Erasmus von Rotterdam, 1935) особливо близький Цвейгу. Йому імпонувало, що Еразм Роттердамський вважав себе громадянином світу. Еразм відмовлявся від престижних посад на церковному і світському теренах. Чужий суєтних пристрастей і марнославства, він докладає свої зусилля для того, щоб домогтися незалежності. Своїми книгами він підкорив епоху, бо зумів сказати слово ясності стосовно тогочасних дражливих проблем.

Еразм засуджував фанатиків і схоластів, хабарників і дурнів. Але особливо ненависні йому були ті, хто розпалює ворожнечу між людьми. Однак внаслідок жахливого релігійного розбрату Німеччина, а слідом за нею і вся Європа були залиті кров'ю.

За концепцією Цвейга, трагедія Еразма в тому, що він не зумів запобігти цим побоїщам. Цвейг довгий час вірив, що перша світова війна — трагічне непорозуміння, що вона залишиться останньою війною у світі. Він вважав, що разом з Роменом Ролланом та Анрі Барбюсом, разом з німецькими письменниками-антинацистами він зуміє запобігти новому світовому побоїщу. Але в ті дні, коли він працював над книгою про Еразма, нацисти у нього в домі зробили обшук. Це був перший сигнал тривоги.

Еволюція ставлення до сталінського СРСР[ред.ред. код]

У 1920-30-ті роки у багатьох західних письменників посилюється інтерес до СРСР. Вони бачили в цій країні єдину реальну силу, яка може протистояти нацизмові. Цвейг приїхав в СРСР в 1928 році на урочистості з нагоди сторіччя від дня народження Льва Толстого. Цвейг досить скептично оцінив бурхливу бюрократичну діяльність керівної верхівки радянських республік. В загальному, його ставлення до Країни Рад можна було тоді охарактеризувати як доброзичливо-критична цікавість. Але з роками доброзичливість зменшувалася, а скептицизм наростав. Цвейг не міг зрозуміти і прийняти обожнювання вождя, а брехня інсценованих політичних процесів його не ввела в оману. Він категорично не приймав ідею диктатури пролетаріату, яка узаконювала будь-які акти насильства і терору.

Серед чужих[ред.ред. код]

Передсмертний лист Стефана Цвейга

Положення Цвейга в кінці 30-х років було між серпом і молотом, з одного боку, і свастикою — з іншого. Ось чому настільки елегійна його заключна мемуарна книга " Вчорашній світ ": добре знаний старий світ зник, а в жахливому новому світі він всюди почував себе чужим. Останні його роки — роки вимушених мандрів. Він утікає з Зальцбурга, обираючи тимчасовим місцем проживання Лондон (1935). Але і в Англії він не відчував себе захищеним. Він подався до Латинської Америки (1940), а потім переїхав в США (1941), але незабаром вирішив оселитися в невеликому бразильському місті Петрополіс, розташованому високо в горах. 22 лютого 1942 року Цвейг пішов з життя разом з дружиною, прийнявши велику дозу снодійного. Еріх Марія Ремарк так написав про це в траґічному епізоді в романі «Тіні в раю»: «Якщо б у той вечір у Бразилії, коли Стефан Цвейг і його дружина покінчили життя самогубством, вони могли б вилити кому-небудь душу хоча б по телефону, нещастя, можливо, не сталося б. Але Цвейг опинився на чужині серед чужих людей». Але це не просто результат відчаю. Цвейг пішов з цього світу, категорично його не приймаючи.

Вибрана бібліографія[ред.ред. код]

Віршовані збірники[ред.ред. код]

  • «Срібні струни» (1901)
  • «Ранні вінки» (1906)

Драми, трагедії[ред.ред. код]

  • «Будинок біля моря» (трагедія, 1912)
  • «Ієремія» (Jeremias, 1918, драматична хроніка)

Цикли[ред.ред. код]

  • "Перші переживання: 4 новели з країни дитинства (У сутінках, Гувернантка, Пекуча таємниця, Літня новела) (Erstes Erlebnis.Vier Geschichten aus Kinderland,1911)
  • «Три майстра: Діккенс, Бальзак, Достоєвський» (Drei Meister: Dickens, Balzac, Dostoyevsky, 1919)
  • «Боротьба з безумством: Гельдерлін, Клейст, Ніцше» (Der Kampf mit dem Dämon: Hölderlin, Kleist, Nietzsche, 1925)
  • «Три співака свого життя: Казанова, Стендаль, Толстой» (Drei Dichter ihres Lebens, 1928)
  • «Психіка та лікування: Месмер, Бекер-Едді, Фрейд» (1931)

Новели[ред.ред. код]

Обкладинка книги «Шахова новела»
  • «Совість проти насильства: Кастелліо проти Кальвіна» (Castellio gegen Calvin oder. Ein Gewissen gegen die Gewalt, 1936)
  • «Амок» (Der Amokläufer, 1922)
  • «Лист незнайомки» (Brief einer Unbekannten, 1922)
  • «Невидима колекція» (1926)
  • «Сум'яття почуттів» (Verwirrung der Gefühle, 1927)
  • «Двадцять чотири години з життя жінки» (1927)
  • «Зоряні години людства» (цикл новел, 1927)
  • «Мендель-букініст» (1929)
  • «Шахова новела» (1942)
  • «Пекуча таємниця» (Brennendes Geheimnis, 1911)
  • «У сутінках»
  • «Жінка та природа»
  • «Захід одного серця»
  • «Фантастична ніч»
  • «Вулиця в місячному світлі»
  • «Літня новела»
  • «Останнє свято»
  • «Страх»
  • «Лепорелла»
  • «Невідворотна мить»
  • «Вкрадені рукописи»
  • «Гувернантка» (Die Gouvernante, 1911)
  • «Примус»
  • «Випадок на Женевському озері»
  • «Таємниця Байрона»
  • «Несподіване знайомство з новою професією»
  • «Христина» (Rausch der Verwandlung, 1982)
  • «Клариса» (не закінчено)

Легенди[ред.ред. код]

  • «Легенда про сестер-близнючок»
  • «Ліонська легенда»
  • «Легенда про третього голуба»
  • «Очі одвічного брата» (1922)

Романи[ред.ред. код]

Белетризовані біографії, життєписи[ред.ред. код]

  • «Франс Мазерель» (Frans Masereel, 1923; спільно з Артуром Холічером)
  • «Марія-Антуанетта: портрет ординарного характеру» (Marie Antoinette, 1932)
  • «Тріумф та трагедія Еразма Роттердамського» (1934)
  • «Марія Стюарт» (Maria Stuart, 1935)
  • «Совість проти насильства: Кастелліо проти Кальвіна» (1936)
  • «Подвиг Магеллана» («Магеллан. Людина та її діяння») (1938)
  • «Бальзак» (Balzac, 1946, опублікована посмертно)
  • «Амеріго. Повість про одну історичної помилку»
  • «Жозеф Фуше. Портрет політичного діяча»

Автобіографія[ред.ред. код]

  • «Вчорашній світ: спогади європейця» (Die Welt von gestern, 1943, опублікована посмертно)

Статті, есе[ред.ред. код]

  • «Вогонь»
  • «Діккенс»
  • «Данте»
  • «Промова до шістдесятиріччя Ромена Роллана»
  • «Промова до шістдесятиріччя Максима Горького»
  • «Сенс та краса рукописів (Промова на книжковій виставці в Лондоні)»
  • «Книга як ворота в світ»
  • «Ніцше»

Екранізації[ред.ред. код]

  • 1948 р. — «Лист незнайомої» (Letter from an Unknown Woman) — фільм німецького режисера Макса Офюльса за однойменною новелою.
  • 1979 р. — «Небезпечна жалість» (La pitié dangereuse) — двосерійний фільм французького режисера Едуара Молінаро за мотивами книги «Нетерпіння серця».
  • 1979 р. — «Сум'яття відчуттів» (La confusion des sentiments) — фільм бельгійського режисера Етьєна Пер'є за однойменною новелою Цвейга.
  • 1988 р. — «Пекельна таємниця» (Burning Secret) — фільм режисера Ендрю Біркіна, що тримав призи на Брюссельському та Венеційському кінофестивалях.
  • 2001 р. — «Лист незнайомої» (Lettre d'une inconnue) — останній фільм французького режисера Жака Дере, екранізація однойменної новели.
  • 2002 р. — «24 години з життя жінки» (24 heures de la vie d'une femme) — фільм французького режисера Лорана Буніка, екранізація однойменної новели.
  • 2004 р. — «Лист незнайомої» (Yi ge mo sheng nu ren de lai xin) — фільм китайського режисера Сю Цзінлей.
  • 2014 р. — «Готель „Ґранд Будапешт“» (The Grand Budapest Hotel) — фільм американського режисера Веса Андерсона за мотивами творів Цвейга.

Переклади українською[ред.ред. код]

У 1930-их роках Василь Софронов-Левицький надрукував оповідання «Ґувернантка» Стефана Цвайґа у львівському тижневику «Діло».[1]

Переклади
  • Стефан Цвайґ. "Лист незнайомої". Переклад з німецької: Василь Бобинський. Львів: «Ізмарагд»; Київ: «Західна Україна», 1928. 102 стор.
  • Стефан Цвайґ. "Амок". Переклад з німецької: Василь Бобинський. Львів: «Ізмарагд»; Київ: «Західна Україна», 1928. 72 стор.
  • Стефан Цвайґ. "Оповідання в сутінках". Переклад з німецької: Освальд Бургардт. // Сучасна чужоземна новела: Альманах. Київ: ДВУ, 1928. 179 стор.
  • Стефан Цвайґ. "Збірник творів". Переклад з німецької: Василь Бобинський. Київ: «Західна Україна». 1929. ? стор.[2][3]
  • Стефан Цвайґ. Новели. Переклад з німецької: Галина Яр; редакція та вступна стаття: Освалд Бурггардт. Київ: Сяйво, 1929. 249 стор.[4]
  • Стефан Цвейг. Лист незнайомої: новели.[5] Переклад з німецької: Василь Бобинський за редакціїю Євгена Поповича. Київ : Дніпро, 1968. - 184 стор.
  • Стефан Цвейг. Лист незнайомої: новели.[6] Переклад з німецької: Ірина Стешенко, Василь Бобинський за редакцією Євгена Поповича, Євген Попович; передмова Надія Матузова. Київ : Дніпро, 1981. 263 стор. (Зарубіжна новела ; Кн.35)
  • Стефан Цвейг. «Пломбований поїзд»: оповідання. З німецької переклав: Віталій Коломієць. Київ: журнал "Всесвіт", №11 за 1988 рік
  • Стефан Цвейг. Марія Антуанетта: Портрет пересічності. Магеллан: Лідина та її діяння. Переклад з німецької: Петро Таращук, Іван Сойко; післямова К. Шахова. Київ: Дніпро, 1991. 590 с. (Життєписи: бібліотека історико-біографічної літератури) ISBN 5-308-00889-2, ISBN 978-530-8008-89-7
    • (передрук) * Стефан Цвайґ. Марія Антуанета: роман. Переклад з німецької: Петро Таращук. Київ: "Основи", 2007. 576 стор. (Зарубіжна класика). ISBN 966-500-270-8
  • Стефан Цвейг. Чародій кохання: з книги "Три співці свого життя". Упорядкував і переклав з французької та німецької: Юрій Кузнєцов та Микола Шудря. // Стефан Цвейг. Любовні пригоди: з "Мемуарів"/ Джіакомо Казанова. Київ: Редакція газети "Вісті. Центр, спілки споживчих товарів України", 1993. 144 стор. ISBN 5-7707-4906-7
  • Стефан Цвайґ. Жозеф Фуше: Портрет політичного діяча: роман. Переклад з німецької: Петро Таращук. Київ: "Основи", 2000. 285 стор. (Зарубіжна класика). ISBN 3-596-21915-9
  • Стефан Цвейг. Новели. Переклад з німецької: ?; автор вступної статті та коментарів: Р. А. Кордуп . Харків: Ранок-НТ, 2003. 240 стор. ISBN 966-8082-35-4
  • Стефан Цвейг. Лист незнайомої.[7] Переклад з німецької: Ірина Стешенко, Наталя Сняданко, Василь Бобинський; передмова: Дмитро Затонський. Харків: Фоліо; Київ: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка Нац. акад. наук України, 2010. 411 с. (Бібліотека світової літератури). ISBN 978-966-03-4679-6 (передрук 2014 ISBN 978-966-03-6917-7 )
  • Стефан Цвейг. Лист незнайомки; Згасле серце; Амок; Страх: новели.[8] Переклад з німецької: Галина Яр, Василь Бобинський, Ірина Стешенко. Київ: Знання, 2016. 222 стор. (Скарби). ISBN 978-617-07-0392-7
Скорочені перекази та двомовні видання
  • Стефан Цвейг. Новели. Переклад з німецької: ? Харків: Фоліо, 2006. - 223 с. ISBN 966-03-3399-4 (паралельно текст українською та німецькою)
  • Стефан Цвейг. Марія Стюарт. Літературний переказ за мотивами роману С. Цвейга: І. Бондар-Терещенко; ілюстрації: В. Трунова. Харків: Фактор, 2007. - 111 с. (Бібліотека світової класики для дітей "Laterna magica"). ISBN 978-966-312-574-9

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Коломієць Л. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років. Луцьк: Нова Книга. 2015. 360 стор. ISBN 978-966-382-574-8
  2. В. А. Бурбела. Видавництво "Західна Україна" Українська літературна енциклопедія : [в 5 т.] / Головна редакція УРЕ ; Відповідальний редактор: І. О. Дзеверін. — Київ, 1988—1995.
  3. Б. М. Гавришків. Стефан Цвейг Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Novely by Stefan Zweig; Halyna Iar; I︠U︡riĭ Klen - WorldCat
  5. Зміст: Лист незнайомої; Амок; Вуличка в місячному світлі; Згасле серце
  6. Зміст: Гувернантка (Переклад Ірина Стешенко); Страх (Переклад Ірина Стешенко); Амок (Переклад Василь Бобинський за редакцією Євгена Поповича); Лист незнайомої (Переклад Василь Бобинський за редакцією Євгена Поповича); Вуличка в місячному сяйві (Переклад Василь Бобинський за редакцією Євгена Поповича); Згасле серце (Переклад Василь Бобинський за редакцією Євгена Поповича); Невидима колекція (Епізод з часів інфляції в Німеччині) (Переклад Євген Попович)
  7. Гувернантка (Переклад: Ірина Стешенко); Пекуча таємниця (Переклад: Наталя Сняданко); Літня новелета (Переклад: Наталя Сняданко); Страх (Переклад: Наталя Сняданко); Амок (Переклад: Василь Бобинський); Фантастична ніч (Переклад: Наталя Сняданко); Лист незнайомої (Переклад: Василь Бобинський за редакцією Євгена Поповича); Вулиця у місячному сяйві (Переклад: Наталя Сняданко); Згасле серце (Переклад: Василь Бобинський за редакцією Євгена Поповича); Невидима колекція, Епізод періоду німецької інфляції (Переклад: Наталя Сняданко)
  8. Зміст: Лист незнайомки (переклад Галина Яр); Згасле серце (переклад Василь Бобинський); Амок (переклад Василь Бобинського); Страх (переклад Ірина Стешенко)
  9. База даних малих космічних тіл JPL: Стефан Цвейг (англ.). 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]