Стефан цу Шаумбург-Ліппе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефан цу Шаумбург-Ліппе
нім. Stephan zu Schaumburg-Lippe
Ім'я при народженні Стефан Александр Віктор
Народився 21 червня 1891(1891-06-21)
Штадтгаген, Німецька імперія
Помер 10 лютого 1965(1965-02-10) (73 роки)
Замок Кемпфенхаузен, Берг (Верхня Баварія), ФРН
Поховання сад мавзолея Бюккебургу
Національність німець
Діяльність дипломатія
Членство СС[1]
Титул принц Шаумбург-Ліппе
Військове звання оберштурмбаннфюрер СС
Партія НСДАП
Рід Дім Ліппе
Батько Георг цу Шаумбург-Ліппе
Мати Марія Анна Саксен-Альтенбурзька
Брати, сестри Вольрад цу Шаумбург-Ліппе, Адольф II (князь Шаумбург-Ліппе) і Фрідріх Крістіан цу Шаумбург-Ліппе
У шлюбі з Інгеборга Аліса Ольденбурзька
Діти Марія Аліса, Георг Моріц
Нагороди
Орден Заслуг дома герцога Пітера-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург)
Орден Заслуг дома герцога Пітера-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден дому Ліппе
Орден дому Ліппе
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Стефан Александр Віктор цу Шаумбург-Ліппе (нім. Stephan Alexander Viktor zu Schaumburg-Lippe), (нар. 21 червня 1891 — пом. 10 лютого 1965) — принц Шаумбург-Ліппе, син князя Шаумбург-Ліппе Георга та саксен-альтенбурзької принцеси Марії Анни. Дипломат. Член НСДАП від 1930 року. Оберштурмбанфюрер СС.

Біографія[ред. | ред. код]

Стефан народився 21 червня 1891 року у Штадтгагені, одному з двох міст князівства Шаумбург-Ліппе. Він був п'ятою дитиною та п'ятим сином в родині принца Шаумбург-Ліппе Георга та його дружини Марії Анни Саксен-Альтенбурзької. Мав старших братів Адольфа, Моріца та Вольрада. Ще один брат помер до його народження.

Князівством в цей час правив їхній дід Адольф I Георг. У травні 1893 року він пішов з життя, і батько став правлячим князем. Родина після цього переїхала до Бюккебурзького замку[2], де з часом поповнилася чотирма молодшими дітьми.

У 1911 році Георга не стало, князівство очолив брат Стефана — Адольф.

Принц перебував на військовій службі. 16 квітня 1907 отримав чин лейтенанта. Служив у Вестфальському мисливському батальйоні № 7, росквартированому у Бюккебурзі та очолюваному його батьком. Підрозділ носив також назву «Бюккебурзькі мисливці»[3]. Згодом був вояком Уланського полку «Імператор Александр II Російський» (1-й Бранденбурзький) № 3. Під час Першої світової війни перебував ад'ютантом у штабі відділу армій Б[4], створеному для захисту Ельзас-Лотарингії[5].

Бюккебурзький замок

Після Листопадової революції 1918 року та повалення монархії князівство Шаумбург-Ліппе перестало існувати, однак, перетворене на Вільну державу Шаумбург-Ліппе, так само входило до складу німецької держави.

Перед своїм 30-м днем народження Стефан узяв шлюб із 19-річною принцесою Інгеборгою Ольденбурзькою. Весілля відбулося 4 червня 1921 у замку Растеде. У подружжя народилися донька і сини-близнюки:

1 жовтня 1930 принц вступив до лав НСДАП під номером 309344[6]. 12 вересня 1937 став членом СС № 277528.

Працював у консульстві в Чилі у 1936—1941 роках[7]. У 1930-х та 1940-х роках був радником посольства Німеччини в Буенос-Айресі. У 1941 році відбувся судовий процес над послом Німеччини в Аргентині Едмундом фон Терманном, Стефаном цу Шаумбург-Ліппе та ще одним радником посольства, де йшлося про «розслідування антиаргентинської діяльності»[8]. Повернувся Стефан до Німеччини у грудні 1943 року[9].

У вересні 1946 року давав свідчення комісії з розслідування нацистської діяльності в Аргентині. Між іншим, згідно саме з протоколів допитів його та фон Терманна, стало відомо, що Ева Дуарте була агентом німецького абверу від 1941 року і мала завдання від Вільгельма Канаріса завербувати полковника Хуана Перона[10]. Через підтримку нацистів, після закінчення війни він із родиною перебував під наглядом.

Помер Стефан 10 лютого 1965 року у замку Кемпфенхаузен у Берзі. Похований у саду мавзолею Бюккебургу[11].

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Георг Вільгельм
 
Іда цу Вальдек-Пірмонт
 
Георг II
 
Емма Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймська
 
Георг Саксен-Альтенбурзький
 
Марія Луїза Мекленбург-Шверінська
 
Бернхард II
 
Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Адольф I Георг
 
 
 
 
 
Ерміна цу Вальдек-Пірмонт
 
 
 
 
 
Моріц Саксен-Альтенбурзький
 
 
 
 
 
Августа Саксен-Мейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг цу Шаумбург-Ліппе
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Анна Саксен-Альтенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Стефан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  2. Будинок районного суду [1] [Архівовано 5 вересня 2012 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. Jäg.B 7 [2] (нім.)
  4. а б Історичний форум. Стефан Александр цу Шаумбург-Ліппе [3] (англ.)
  5. Відділ армій Б [4] (нім.)
  6. Jonathan Petropoulos. Royals and the Reich: The Princes von Hessen in Nazi Germany. Oxford: Oxford University Press, 2006.
  7. Саймон Данстен, Джерард Уильямсː Серый волк. Бегство Адольфа Гитлера — М.: ООО "Издательство «Добрая книга», 2012. — 432 с.,. 40 отд. л. ил. ISBN 978–5–98124–578–7. [5][недоступне посилання] (рос.)
  8. Королівське весілля: Шаумбург-Ліппе [6] (англ.)
  9. Стефан Александр цу Шаумбург-Ліппе [7] (нім.)
  10. Стаття Костянтина Стогнія «Откуда у американцев в 1945 году взялась атомная бомба» від 2 травня 2013 року [8] [Архівовано 2014-11-20 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. Бюккебург. Мавзолей та сад мавзолею [9] [Архівовано 10 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]