Стефан II (неаполітанський дука)
| Стефан II | |
|---|---|
| Народився | 8 століття |
| Помер | 799 |
| Країна |
.png){kind=small} Візантійська імперія |
| Діяльність | священник |
| Посада | Duke of Naplesd[1] і bishop of Naplesd[1] |
| Родичі | Стефан III[1] і Антим |
| Діти | Григорій II[1] |
Стефан II (†799), неаполітанський дука (756—766), який володів титулом консула та був лідером місцевої аристократії на час призначення його патрицієм Сицилії. Близько закінчення його правління Неаполь був практично незалежним. У період, який тривав після його зречення та до обрання дукою Сергія I в 840 дукат пережив певну кризу.
На початку правління Неаполь все-ще був лояльним до Візантії, де на той час панувало іконоборство. У 761 Стефан не прийняв призначеного папою Римським єпископа Неаполя Павла, який був противником іконоборства. Пізніше Стефан відмовився від підтримки цього напрямку в релігії, а тому в 764 єпископ Павло зайняв свій престол.
Після 12 років мирного правління Неаполь вразила чума, після епідемії якої населення міста зменшилось у 10 разів. Від цієї хвороби помер і єпископ Павло. Містяни проголосили дуку Стефана своїм єпископом. Стефан зрікся престолу та був висвячений єпископом папою, передавши правління своєму синові Григорію. Він мав ще 2 синів — Цезаря та Феофилакта.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Dizionario Biografico degli Italiani — 1960.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gay, Jules. L'Italie méridionale et l'empire Byzantin: Livre I. Burt Franklin: New York, 1904.
- Chalandon, Ferdinand. Histoire de la domination normande en Italie et en Sicilie. Paris, 1907.