Стефка Георгієва
| Стефка Георгієва | |
|---|---|
| болг. Стефка Георгиева[1] | |
| Народилася |
7 серпня 1923[1] Джулюниця (Великотирновська область), Третє Болгарське царство[1] |
| Померла |
2004 Софія, Болгарія[2] |
| Країна |
 Болгарія |
| Діяльність | архітекторка |
| Галузь | архітектура[1] |
| Alma mater | Мюнхенський технічний університет і State Polytechnical Schoold[1] |
| Знання мов | болгарська і німецька |
| Заклад | Q12277001? |
| Членство | Q12295873? |
| Нагороди | |
Стефка Кристєва Георгієва-Манойлова — болгарська архітекторка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 7 серпня 1923 в селі Джулюниця Великотирновської області.
Почала вивчати архітектуру в 1940 в Мюнхенському технічному університеті, але у зв'язку з Другою світовою війною перервала навчання в Німеччині, а згодом продовжила його у Софії і закінчила Державний політехнічний інститут у 1947.
З 1948 була дизайнером в ЦАПО (Центральна архітектурно-проектна організація), яку згодом реформували у Главпроект. З 1973 Геогрієва була керівником цієї студії. За її проектами побудовано багато громадських та житлових будинків і комплексів — готелі «Бузок» та «Мак» у курортному комплексі Золоті піски (1956—1959).
У складі колективу архітектора Ніколи Ніколова проектувала готелі «Бор», «Нарцис» та ресторан «Дюні» (1958—1960) на курорті Сонячний берег, спортивний зал для тенісу у Софії (1968), ресторан «Водениця» в Драгалевці (1970), житловий комплекс для дипломатичного корпусу в Софії (1972), готельні комплекси «Чорне море» і «Фрегат» та інші готелі й ресторани на Сонячному березі (1972—1973). Створила містобудівний план та готель Державної ради в урядовій резиденції «Бояна» (Софія, 1974) за активної участі художників Маріна Вирбанова, Суна Вирбанова, Димитра Балєва, Ніколи Тузсузова, Івана Ненова та ін. Спроектувала багато павільйонів Народної Республіки Болгарія за кордоном.
Померла у Софії в 2004.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- 1959 — премія Димитрова (з колективом)
- 1962 — Народний орден праці (золото)
- 1968 — Народний орден праці (срібло)
- 1972 і 1973 — Премія Софії
- 1974 — орден Георгія Димитрова
- 1977 — Почесне звання «заслужений архітектор»
- 1981 — Премія Гердера.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедия България в 7 тома, т. 2 (Г-З), БАН, Българска енциклопедия, Издателство на Българската академия на науките, София, 1981.
- Енциклопедия на изобразителните изкуства България в 3 тома, т. 1 (А-Л), Институт за изкуствознание на БАН, Издателство на Българската академия на науките, София, 1980.
Посилання[ред. | ред. код]
- Анета Василева. Архитектурата на Стефка Георгиева: На границата между локално и глобално. Изкуствоведски четения 2013: 589—600. ISSN 1313—2342. С. 2015: Институт за изследване на изкуствата — БАН.
- Павел Попов. Стефка Георгиева-Маноилова (1923—2004), в-к «Култура», бр. 11, 12 март 2004.
- Анета Василева. Стефка Георгиева и непознатото лице на българския архитектурен брутализъм. WhAT Association, 17.07.2019.
- Анета Василева. Стефка Георгиева и непознатото лице на българския архитектурен брутализъм. К — вестник за критика, дебати и културни удоволствия, K-38- брой 25,12.07.2019
- Анета Василева. Стефка Георгиева и непознатото лице на българския архитектурен брутализъм. К — вестник за критика, дебати и културни удоволствия, Бр. 26 (37), година I, 12.07.2019
- Роси Михова. Арх. Стефка Георгиева и елегантният брутализъм. Виена се запознава с наследството на една изключителна българска архитектка. Ние също. Капитал — брой 29/2019, Капитал Light, 19.7.2019, 9:25.