Стецьків Тарас Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарас Степанович Стецьків
Taras Stetskiv.jpg
Тарас Стецьків на мітингу 2007 року
Народився 7 червня 1964(1964-06-07) (57 років)
Львів, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Київ, Україна
Діяльність політик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4] і Народний депутат України[5]
Партія безпартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден святого Юрія Переможця УПЦ КП[6]
Україна Народний депутат України
1-го скликання
Народний Рух України (Народна Рада) 15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
ПДВУ 11 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
НДП 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
6-го скликання
безпартійний (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Тара́с Степа́нович Сте́цьків (нар. 7 червня 1964, Львів, Українська РСР) — український політик. Народний депутат України 1-4 та 6 скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 07 червня 1964 року у місті Львові. Українець.

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Степан Григорович, 1932 року ювелір Львівської ВО «Ювелірпром».
  • Мати — Катерина Степанівна, 1938 року — модельєр ВО «Ювелірпром».
  • Дружина — Галина Степанівна, 1962 року — вчителька.
  • Має — двоє дітей.

Освіта[ред. | ред. код]

Освіта вища, закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка в 1986 році, історик.

Кар`єра[ред. | ред. код]

Входив до Народної Ради, фракції «Нова Україна».

Член Комісії з питань законодавства і законності.

Народний депутат України 2-го скликання з 11 травня 1994 року до 12 травня 1998 року, Городоцький виборчій округ № 273, Львівська область, висунутий трудовим колективом. На час виборів — народний депутат України.

Член Комісії з питань законодавства і законності, член ПДВУ.

Член групи «Конституційний центр» (до цього — групи «Реформи»).

Член Комітету з питань правової політики та судово-правової політики.

Член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи (липень 1997 року по січень 1999 року).

У лютому 1996 року по травень 1999 року - член політвиконкому і Політради, заступник голови з питань ідеологічної роботи та голова Львівської обласної організації Народно-демократичної партії (НДП).

З травня 1999 року — член правління партії «Реформи і порядок» (ПРП), голова Львівської обласної організації з червня 1999 року.

Був членом спеціальної ради Громадської ініціативи «Форум національного порятунку» з лютого 2001 року.

Член президії Громадського комітету опору «За правду» з березня 2001 року.

Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 року до 14 травня 2002 року від НДП, № 10 в списку. На час виборів — народний депутат України, Член НДП. Паралельно балотувався по виборчому округу № 120 Львівської області.

Член фракції НДП травень 1998 року по червень 1999 року.

Член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» з червня 1999 року.

Член Комітету з питань правової реформи з липня 1998 року.

Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 року до 25 травня 2006 року, виборчий округ № 118, Львівська область, висунутий виборчим Блоком Віктора Ющенка «Наша Україна». На час виборів — народний депутат України, Член ПРП.

Член фракції «Наша Україна» травень 2002 року по вересень 2005 року, фракції політичної партії «Реформи і порядок» з вересня 2005 року.

Член Комітету з питань бюджету з червня 2002 року.

Під час Помаранчевої революції один з «польових командирів» Майдану.

З 25 лютого до 8 вересня 2005 року — Президент Національної телекомпанії України[9][10].

На парламентських виборах 2006 року балотувався за списками Громадянського блоку «Пора—ПРП», однак до Верховної Ради не потрапив — блок не подолав 3 % бар'єр.

Вересень 2006 року по серпень 2007 року — радник Президента України[11][12].

16 листопада 2006 року — виключений з ПРП у зв'язку з тим, що своїми діями завдавав шкоди авторитету партії.

У січні 2007 року разом з Юрієм Луценком організував громадський рух «Народна Самооборона».

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 року до 12 грудня 2012 року від Блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», № 29 в списку. На час виборів - тимчасово не працював, безпартійний.

Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», заступник голови з листопада 2007 року.

Член Комітету з питань паливно - енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації з грудня 2007 року.

На виборах до Верховної Ради 2014 року проходив по виборчому списку (№ 7) партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка[13].

Володіє англійською, польською мовами.

Захоплюється футболом і літературою.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Нагороди, державні ранги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  5. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  6. а б Святійший Патріарх Філарет нагородив політичних діячів України
  7. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1992 року № 672 «Про призначення Стецьківа Т.С. радником Прем'єр-міністра України».
  8. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 1993 року № 722 «Про звільнення Стецьківа Т.С. з посади радника Прем'єр-міністра України».
  9. Указ Президента України від 25 лютого 2005 року № 333/2005 «Про призначення Т. Стецьківа президентом Національної телекомпанії України»
  10. Указ Президента України від 8 вересня 2005 року № 1236/2005 «Про звільнення Т. Стецьківа з посади президента Національної телекомпанії України»
  11. Указ Президента України від 21 вересня 2006 року № 775/2006 «Про призначення Т. Стецьківа Радником Президента України»
  12. Указ Президента України від 6 серпня 2007 року № 686/2007 «Про звільнення Т. Стецьківа з посади Радника Президента України»
  13. Молодая кровь и спонсоры. 15 проходных кандидатов Гриценко (рос.)
  14. Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: 8-й президент НТКУ
25 лютого 2005 —
8 вересня 2005
Наступник:
Савенко Олександр Миколайович Докаленко Віталій Вікторович