Стибій самородний
| Стибій самородний | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Sb[2] |
| Хімічна формула | Sb |
| Nickel-Strunz 10 | 1.CA.05[3] |
| Dana 8 | 1.3.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія[4] |
| Просторова група | кристалографічна група 166d[4] |
| Твердість | 3,3 ± 0,2 |
| Густина | 6,66 ± 0,05 г/см³ |
 Стибій самородний у Вікісховищі | |
Стибій самородний (рос. сурьма самородная; англ. native antimony; нім. gediegenes Antimon n) — мінерал класу самородних елементів, Sb.
Назва — від перського «сурме» — натирати.
Опис[ред. | ред. код]
Іноді містить домішки As (до 11 %), Ag, U, S (до 1 %), Bi і Fe (0,n%), а також механічні включення стибарсену (AsSb) і антимоніту. Сингонія тригональна. Кристалічна структура молекул. типу, виводиться з структур NaCI (PbS), де всі вузли зайняті атомами Sb. У основі структури — пласкі двошарові макромолекули Sb. Характерні масивні, зернисті, рідше натічні ниркоподібні, іноді скорлупуваті, променисті аґреґати, кристали дуже рідкісні. Спайність довершена в одному напрямі. Густина 6,6-6,7. Тв. 3,0-3,75. Колір олов'яно-білий. Жовта гра кольорів. Блиск металічний. Злом нерівний. Дуже крихкий. Діамагнітний. Непрозорий.
Характерні парагенезиси С.с.: антимоніт, шмальтин, сульфоантимоніди Fe (бертьєрит), гадмундит, бісмут самородний, сфалерит, ґаленіт, ауростибіт, телуриди Au, пірит, арсенопірит, арсен самородний і інш. Рідкісний.
Поширення[ред. | ред. код]
Утворюється тільки в гідротермальних умовах. Знахідки: Гарц (ФРН), Пршибрам (Чехія), Дофіне (Франція), Сала (Швеція), Мізарелла (Португалія), Новий Півд. Уельс (Австралія), о. Калімантан (Малайзія), шт. Каліфорнія (США).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Стибій самородний // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Стибій самородний // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
