Стибін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стибін
Stibine-3D-vdW.png
Stibine.png
Назва за IUPAC стибан
Інші назви стибій тригідрид, гідрид сурми
Ідентифікатори
Номер CAS 7803-52-3
Номер EINECS 620-578-3
ChEBI 30288
RTECS WJ0700000
SMILES
[SbH3][1]
InChI
InChI=1S/Sb.3H
Номер Гмеліна 795
Властивості
Молекулярна формула SbH3
Молекулярна маса 124,784 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвний газ
Запах тухлі яйця
Густина 5,1 г/л[2]
Тпл -88 °C[2]
Ткип -17 °C[2]
Розчинність (вода) малорозчинний (0,2:1)
Розчинність (етанол) розчинний (15:1)
Розчинність (сірковуглець) добре розчинний (250:1)
Пов'язані речовини
Пов'язані речовини фосфін, арсин, трифенілстибін
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Стибі́н, гідри́д сти́бію — неорганічна бінарна сполука складу SbH3. За звичайних умов є безбарвним, легкозаймистим газом із неприємним запахом тухлих яєць. Використовується для виробництва напівпровідників для мікроелектроніки. Стибін є дуже токсичною речовиною.

Заміщенням у стибіні одного, двох або трьох атомів H гідрокарбільними групами утворюються похідні RSbH2, R2SbH і R3Sb, котрі називають первинними, вторинними й третинними стибінами відповідно. Окремі стибіни краще називати як заміщені стибану, наприклад, тривінілстибан (CH2=CH)3Sb.

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Стибін у суміші з воднем горить блідо-зеленим полум'ям, утворюючи наліт чистого стибію («дзеркало»):

Загалом стибін проявляє властивості, аналогічні до арсину. Спільною якісною реакцією є взаємодія з твердим нітратом срібла з утворенням жовтого нальоту Ag3Sb·3AgNO3. Якщо цей осад змочити водою, то залишиться тільки чорний Ag3Sb.

Через схожі із арсином властивості, стибін може заважати визначенню першого за пробою Марша. Але відрізнити їх можна завдяки розчинності чистого арсену в перекисі водню.

Отримання[ред. | ред. код]

Синтезувати стибін можна відновленням його оксидів воднем в момент виділення останнього:

Або відновити зі сполук стибію дією гідридів:

Токсичність[ред. | ред. код]

Стибін має сильнотоксичну дію. Отримати ураження ним можливо шляхом інгаляції. Симптомами отруєння є сильний головний біль, слабкість, нудота, болі в животі, потрапляння крові до сечі. Стибін уражує кров, печінку, нирки та дихальні шляхи.[3]

Застосування[ред. | ред. код]

Гідрид стибію використовується у виробництві стибійвмісних напівпровідників для мікроелектроніки. Також завдяки наявності отруйної дії інколи застовується у господарстві для боротьби зі шкідниками.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0.