Стилістична фігура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Стилісти́чні фігу́ри (від лат. stilus ‘грифель для писання’ figura ‘образ, зовнішній вигляд’), фігу́ри мовлення — синтаксичні мовні звороти, орієнтовані на незвичність слововживання, посилення емоційності, образності вислову,[1] оздобу мовлення.

У широкому розумінні — це будь-які мовні засоби, включаючи тропи, що надають мовленню образності і виразності.[2]

Визначення[ред.ред. код]

Стилістичні фігури поширені в поезії, вони індивідуалізують мовлення автора, збагачуючи його емоційними нюансами, увиразнюють художнє зображення. Поняття стилістичні фігури у вузькому тлумаченні (синтаксичні фігури поетичного мовлення) не включає тропів, які являють собою вживання слів у переносному значенні.

У широкому тлумаченні понятя стилістичні фігури або фігури мовлення включає тропи і власне синтаксичні фігури.

Хоча тропи завжди були в центрі уваги вчених, які досліджували художні тексти, але й досі єдиної чіткої загальноприйнятої класифікації фігур мови немає.[3]

Більш того, у мовознавстві немає вичерпно точного і загальноприйнятого визначення фігур мовлення. Сам термін вживається у різних смислах (найчастіше приблизних), але є тенденція до закріплення цього терміну і виявленню його лінгвістичного смислу. Зазначена невизначеність корениться як в історії терміну «фігури мовлення» (і, ширше, «фігури»), так і в прагненні мовознаства засвоїти поняття, що склалося поза його межами.[4]

Найпоширеніші стилістичні фігури[1][2]анафора, антитеза, багатосполучниковість, безсполучниковість, градація, еліпс, епіфора, інверсія, паралелізм, риторичне запитання, риторичне звертання, умовчання.

Типи фігур[ред.ред. код]

Термін «фігура» (дав.-гр. σχημα) вперше використано Анаксіменом з Лампаска (IV ст. до н. е.), питання було ретельно опрацьовано Аристотелем, учні якого (особливо Деметрій Фалерський) запровадили розділення на «фігури мовлення» (слів) та «фігури думки».[5]

Фігура слів[ред.ред. код]

Фігура слів — це свідомо спрямований уклад стилістичних виразів додаванням, насиченням ознак (анафора, полісиндетон, синонімія), фігури мінусового характеру, що характеризуються відсутністю якоїсь ознаки чи елемента (асиндетон, еліпсис) і фігури за схожістю (параномазія, антитеза).[6]

Фігура думки[ред.ред. код]

Фігура думки — це вид вираження думки. До фігур думки у класичній риториці належали: анотування (підстави), епілог, звертання, виклад, парадигма, умовчання, відхилення від теми, оклик, лихослів’я, заклинання, розважання, вагання, нагадування (і ніби нагадування), підставлення особи, затримування оповіді, згода, розмірковування, риторичне питання, побажання, застереження, сентенції, дефініції, опис, іронія, літота, дистрибуція, наслідування, нав’язування, упередження, уособлення, тавтологія, вдаване незгадування (вже не кажемо про те...; вже не будемо згадувати..., але ж...) тощо.[7]

Приклади стилістичних фігур[ред.ред. код]

Риторичні фігури[ред.ред. код]

Осн. стаття Риторичні фігури

У вузькому значенні — фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер: риторичні звертання, запитання, заперечення, оклик.

У широкому значенні — те саме, що і стилістичні фігури.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Стилістичні (риторичні) фігури // Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г., за ред. С. Я. Ярмоленко. — К.: Либідь, 2001. — 223 с. — ISBN 966-06-0177-8
  2. а б Фігури мови (стилістичні, риторичні) // Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — С. 319.
  3. Мацько Л. I. та ін. Стилістика української мови: Підручник / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько; За ред. Л. І. Мацько. — К.: Вища шк., 2003. — 462 с. — ISBN 966-642-155-0. — С. 318.
  4. Топоров В. Н. Фигуры речи // Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: СЭ, 1990. — С. 542.(рос.)
  5. Лотман Ю. М. Избранные статьи в 3-х тт. Т. 1. Статьи по семиотике и типологии культуры. — Таллинн: Александра, 1992. — С. 171.(рос.)
  6. Фігура слів // Стилістичні терміни — Тлумач
  7. Фігура думки // Стилістичні терміни — Тлумач

Джерела[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.