Стиліян Чилингиров
| Стиліян Чилингиров | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 жовтня 1881[1] Шумен, Князівство Болгарія |
| Помер |
23 листопада 1962[1] (81 рік) Софія, Народна Республіка Болгарія |
| Поховання | Центральний цвинтар Софіїd |
| Країна |
.svg){kind=small} Болгарія |
| Діяльність | письменник, етнограф, політик |
| Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського (1909) |
| Знання мов | болгарська і німецька |
| Членство | 15th Regular National Assembly of Bulgariad, Q12291037? і Спілка болгарських письменників |
| Посада | депутат Народних зборів Болгарії[d] |
| Партія | Прогресивна ліберальна партія |
| Діти | Q46994803? |
Чилингиров Стиліян Хаджидобрев (1881—1962) — болгарський письменник та етнограф, політичний та громадський діяч початку ХХ століття. Був одним із засновників Спілки болгарських письменників у 1923 році та її головою (1941—1944).
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив початкову та педагогічну школу у рідному місті Шумен, працюючи шевцем та учнем книгарні. Вчителював в селі Мечка Русенської області та селі Султанці (Султанлар) Варненської області.
Був головою Студентського клубу (1904), серед ініціаторів будівництва Студентського гуртожитку в Софії. Закінчив педагогіку в Софійському університеті (1904) і був призначений бібліотекарем Національної бібліотеки в Софії. Спеціалізувався (1905—1907) у Берліні та Лейпцигу з історії літератури та естетики завдяки професору Івану Шишманову.
Працював в адміністрації журналу «Звездиця». Іван Шишманов призначив його коректором журналу «Шкільний огляд». Був викладачем німецької та болгарської мов у Другій чоловічій середній школі в столиці.
Під час Балканських війн був начальником тилового транспорту та військовим кореспондентом у штабі Другої болгарської армії.
Був головним редактором газети «Болгарія» (1911—1913) та журналу «Бразда» (1914—1915).
Був заступником директора (1916—1919) і директором (1919—1922) Національної бібліотеки «Св. Кирила та Мефодія» у Софії. З 1923 р. — директор Національного етнографічного музею (нині Етнографічний інститут з музеєм).
Після 9 вересня 1944 року його творчість була оголошена «посередньою і без значних літературних досягнень», після чого була вилучена з навчальної програми.
У 1955 році він пішов з громадського життя після серцевого нападу. Помер у Софії 23 листопада 1962 року.
Джерела[ред. | ред. код]
- С. Русакієв, О. Шпильова. Чилингиров Стиліян // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 783-784.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
|
