Стоваришіня лемків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стоваришыня Лемків
Стоваришіня лемків
Тип асоціація
Засновано 1989
Правовий статус асоціація
Штаб-квартира Леґниця
Місце діяльності Польща Польща
Членство «Світова рада русинів»
Голова Андрій Копча[1]
Ключові особи Оле­на Дуць-Файфер[2], Андрій Копча, Петро Мурянка
Веб-сайт stowarzyszenielemkow.pl

Стоваришіня лемків, Стоваришыня Лемків (пол. Stowarzyszenie Łemków) — лемківська громадська організація, з центром у місті Леґниця, яка охоплює своєю діяльністю територію всієї Польщі. На відміну від іншох лемківської організації Польщі «Об'єднання лемків», що входить до «Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань» («СФУЛО»), «Стоваришіня лемків» є членом неорусинського руху та входить до «Світової ради русинів»[3].

Історія[ред. | ред. код]

У комуністичні часи польська влада використовувала «лемківське питання», як знаряддя для боротьби з «націоналістичними елементами» серед українців у Польщі. Так одним з ініціяторів створення «Товариства любителів лемківської культури» мав бути інфоматор польської СБ «Анджей»[4].

Наприкінці 1980-их років у Польщі починаються рухи на відокремлення «лемківського» руху від українців Польщі. Так польський історик Едвард Прус у 1985 році заявив, що «в національному інтересі є відірвання бойків та лемків від українців».

5 березня 1989 року в Леґниці поспіхом була створена організація під назвою «Стоваришиня лемків», без представників лемківського комітету, який був створений з представників лемківської секції Українського суспільно-культурного товариства («УСКТ»), для відстоювання потреб лемків перед польськими органами влади[5]. Серед засновників «Стоваришіня лемків» був лемківський поет Петро Мурянка, аганет Служби безпеки Польської Народної Республіки, псевдо «Оlek» («Олек»)[6]. Організацію зареєстровано 7 квітня 1989 року. 30 березня 1990 року в Горлиці створюється друга організація «Об'єднання лемків», яка стає членом «Об'єднання українців у Польщі» та входить до «Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань» («СФУЛО»).

На першому «Світовому конгресі русинів» у Меджилабірці, який пройшов 23–24 березня 1991 року, «Стоваришіня лемків» стало співзасновником «Світової ради русинів»[7][8][9].

Організація «Стоваришиня лемків» відкидає те, що лемки є етнографічною групою українців, та є послідовниками Пола Магочі та його неорусинства. Організацію «Стоваришиня лемків» називають так званими польськими «лем-лемками», щоб відрізняти від «лемко-українців» з проукраїнського «Об'єднання лемків». Член керівництва організації, письменник Ярослав Горощак, склав «Лемківський словник»[10].

Польський уряд та фундація «Рутеніка» всіляко підтримують «Стоваришиня лемків». Більшість провідних діячів «лем-лемківства» свого часу вважали себе українцями, Оле­на Дуць-Файфер, Петро Мурянка та инші, але згодом стали апологетами русинства. Певні з них (такі, як письменник і автор словника лемківського діалекту Ярослав Горощак) з самого початку були противниками ідентифікації демків з українцями[11].

Організація проводить фестиваль «Лемківска ватра на чужині» («Лемківска ватра нa чужыні») у селі Міхалув ґміна Хоцянув Польковицького повіту Нижньосілезького воєводства[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 60. уродины Андрия Копчы – на многы і благы літа!
  2. Юлія Дошна: Як хочеш зрозуміти бесіду лемка, то зрозумієш
  3. Московські ляльководи неорусинських проектів
  4. Ярослав Сирник. Власті комуністичної Польщі та лемківське питання «Український журнал». 1/2009
  5. На Лемківщині про Лемківщину «Лемківщина». 1991. Ч 3
  6. Петро Трохановський — «Olek», секретний співробітник СБ
  7. В. АлмашійПерший світовий конгрес русинів у Меджилабірцях 23–24 березня 1991 року та його передумови. Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. — Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2010. — Вип. 15. — С. 125—134.
  8. Мало знана річниця Стоваришыня Лемків… «ЛЕМ.FM»
  9. Роман Кабачій. Останній із… лемків? «Тиждень», 4 серпня 2013
  10. http://www.lem.fm/yaroslav-goroshhak-lemkivskiy-pismennik-diyach-inzhyinyer-svyatkuye-yuviley/
  11. http://www.lemko.org/books/OOL/OOL1989_4.pdf
  12. Дотації на лемківські проекти 2018 р. «Наше слово»

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ewa Michna: Łemkowskie organizacje społeczne – współczesna działalność na rzecz podtrzymania i rozwoju kultury. W: B. Machul-Telus (red): Łemkowie. Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2013, ss. 197-223. ISBN 978-83-7666-232-9. 

Посилання[ред. | ред. код]