Стойчо Панчев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стойчо Панчев
Стойчо Панчев
03 Pocheten gost akademik Stoicho Panchev.jpg
Народився 6 березня 1933(1933-03-06)
Лисець, область Ловеч, Болгарія
Помер 30 серпня 2014(2014-08-30) (81 рік)
Софія, Болгарія
Місце проживання Софія
Громадянство Болгарія Болгарія
Національність болгарин
Діяльність фізик
Alma mater Софійський університет
Сфера інтересів метеорологія, математика, фізика
Заклад Софійський університет Святого Климента Охридського
Посада заступник голови Болгарської академії наук
Вчене звання академік
Науковий ступінь доктор наук
Член Болгарська академія наук
Нагороди Димитровська премія 1972
03 Pocheten gost akademik Stoicho Panchev.jpg

Сто́йчо Па́нчев Ви́лчев (болг. Стойчо Панчев Вълчев, *6 березня 1933, Лисець, область Ловеч, Болгарія — 30 серпня 2014, Софія, Болгарія) — болгарський метеоролог, математик і фізик, член Болгарської академій наук (БАН).

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Стойчо Панчев народився в Лисеці 1933 року. У 1951 закінчив гімназію імені Христо Кирпачева в Ловечі (нині святого Климента Охридського) з відмінними оцінками, а 1956 року став випускником Софійського університету (фізичний факультет, спеціальність «Фізика». Спеціалізувався на метеорології, підвищував свою кваліфікацію в СРСР (19621963, 19731974), США (19671968) і Японії.

Закінчивши аспірантуру в БАН, з 1959-го працював асистентом на кафедрі метеорології і геофізики Софійського університету. У 1963 став доцентом, у 1970 — професором. Був завідувачем кафедри фізики у 19741994 роках і деканом фізичного факультету того ж таки університету (19791983). Під його керівництвом захистили дисертації 15 докторантів. В університеті працював до 2002 року.

У 1965 році став доктором фізичних наук. З 1985-го Панчев член-кореспондент, а з 1997 — академік БАН. Був заступник голови цієї академії (19881991). Працював у Центральній лабораторії сонячно-земної взаємодії при БАН з 2002 по 2008 рік. У 19951997 роках був заступником голови Вищої атестаційної комісії при Раді міністрів Болгарії. Член Англійського королівського метеорологічного товариства, Американського метеорологічного товариства, Міжнародної асоціації з математичної фізики, Спілки вчених Болгарії.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Панчев був профессор базових і спеціалізованих курсів (загальної і динамічної метеорології, турбулентності, теорії хаосу та ін.). Провадив теоретичні дослідження в галузях геофізичної гідродинаміки (турбулентність, побережні шари, хвилі), теорії хаосу, нелінійної динаміки природних і соціальних явищ, історії фізики. Учений активно розвивав проблематику в таких дисциплінах, як соціальна динаміка, популяційна динаміка, національна безпека. Він побудував низку фізичних і математичних моделей конкретних явищ, які вивчаються в цих галузях.

Панчев автор понад 250 наукових статей у болгарських і зарубіжних виданнях[1]. Написав книжки «Теорія хаосу» (1996), «Фізика атмосфери», «Основи атмосферної фізики», «Загальна метеорологія», «Атмосферні явища», «Динамічна метеорологія» (1981), «Випадкові функції і турбулентність» (1965), «Шлях дощової краплі» та інші. Його праці перекладено англійською, російською та китайською мовами.

Стойчо Панчев виступав з доповідями на вітчизняних і міжнародних конференціях, читав лекції в університетах Росії, США, Японії, Сербії та інших. Він член редакційних колегій наукових журналів Болгарії, Німеччини,Угорщини, Китаю, Індії та ін.

Монографії[ред. | ред. код]

  • (1965) «Случайни функции и турболентност», (Random Functions and Turbulence, Oxford: Pergamon Press, 1971)
  • (1975) «Математически спектрален анализ», София: Наука и изкуство
  • (1981) «Динамична метеорология», София: су (Dynamic Meteorology, Hague: D Reidel, 1985)
  • (1996) «Теория на хаоса», С.: АИ «Проф. Марин Дринов». (2po С., 2001)
  • Радев С., Панчев С., Витанов Н., 2012, С.: АИ «Проф. Марин Дринов». «Неустойчивост, хаос, турбулентност», ISBN 9789543225507

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Димитровська премія, 1972
  • Медаль «100 років міжнародній геофізиці» від Міжнародного геофізичного комітету при Академії наук СРСР
  • Звання «Людина року» в галузі науки за 1991—1992 роки — від Міжнародного біографічного центру в Кембриджі (Велика Британія),
  • Академічна нагорода БАН за успіхи в популяризації науки, зокрема книги «Теорія хаосу», 1998
  • Почесна відзнака Софійського університету «Святий Климент Охридський» із синьою стрічкою — за вклад у науку (2002)
  • Медаль імені Марина Дринова — за вклад у діяльність БАН (2003)
  • Звання почесного громадянина Ловеча (29 квітня 2009) — «за винятковий вклад у болгарську і світову науку».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт академічного видавництва імені Марина Дринова[недоступне посилання з травень 2019]
  • Почетните граждани на Ловеч, Регионален исторически музей — Ловеч, съставител Капка Кузманова, ИК «Витал», Вт., 2009, ISBN 978-954-8259-84-2