Стоколос безостий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Bromus inermis
Bromus inermis - Berlin Botanical Garden - IMG 8552.JPG
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Однодольні
- Commelinida
Ряд: Тонконогоцвіті
Родина: Тонконогові
Підродина: Pooideae
Триба: Bromeae
Рід: Bromus
Вид: Стоколос безостий
Біноміальна назва
Bromus inermis
Leyss., 1761
Синоніми
Bromopsis inermis
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bromus inermis
EOL: 1114232
IPNI: 74816-3
ITIS logo.jpg ITIS: 40502
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 15371
The Plant List: kew-401195
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bromus inermis
Commons
Розділ Віківиди має дані за темою:


Стоколос безостий (лат. Bromus inermis) — рослина родини Тонконогові (Poaceae).

Опис[ред.ред. код]

Поширена багаторічна кореневищна верхова злакова рослина. Введена в культуру в 1860 р. селянами Воронезької губернії (с. Студений Колодязь). Використо­вують переважно для створення багаторічних сіножатей і пасовищ із сумішей з нещільнокущових трав. Росте в заплавах річок і на на­носних ґрунтах, схилах балок.

Розрізняють 4 типи стоколосу безостого: степовий, лісостепо­вий, лучний північної нечорноземної смуги, лучний південної нечорноземної смуги. Стоколос безостий — рослина озимо-ярого типу.

Високі стебла за сприятливих умов вирощування досягають ви­соти 120–150 см. Листя шорсткувате або голе, піхва листка на біль­шій частині замкнена коротким тупим язичком. Завдяки високій врожайності (300–400 ц/га) і облистненості, що пояснюється наяв­ністю в травостої вегетативних пагонів, стоколос безостий займає одне з перших місць серед сінокісних злакових. Характери­зується підвищеною посухостійкістю. Більшість коренів розміщена в шарі ґрунту 0 — 30 см, а окремі корені проникають углиб його на 1,5 — 2 м і більше. Суцвіття — розкидиста волоть. Насіння велике, має високу схожість.

Повного розвитку досягає на другому році життя, за сприятливих умов дає високі врожаї протягом 10 — 12 років і більше. Відростає рано навесні, дає два укоси. На родючих ґрунтах при достатній во­логості вихід сіна становить 60 — 70 ц/га, насіння 7—10 ц/га.

Вирощування[ред.ред. код]

Стоколос висівають у травосумішах із злаковими і бобовими тра­вами. Особливо підходить він для висівання з еспарцетом і люцерною на схилах. Сіють одночасно з озимими або рано навесні. За звичайної рядкової сівби норма висіву стоколосу становить 18 — 20 кг/га, у сумі­шах 8—10 кг/га. В Україні широко районовано сорти стоколосу Козаровицький, Полтавський 30, Дніпровський. Заслуговує на увагу збір і розмноження місцевих дикоростучих екотипів.

Поширення[ред.ред. код]

Природний ареал[ред.ред. код]

Натуралізація[ред.ред. код]

Культивування[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]