Стоянкове гальмо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стоянкове гальмо — частина гальмівної системи, призначена для утримання транспортного засобу в нерухомому стані відносно опорної поверхні.

Привід резервного ручного гальма стоянки купейного вагона
Важіль ручного гальма в автомобілі Saab 9-5
Напис на педалі ножного гальма стоянки PUSH ON - PUSH OFF
Салон автомобіля ГАЗ-21 «Волга» з суцільним переднім «диваном». Зліва від рульового колеса - рукоятка ручного гальма (сріблястого кольору)
Стрілкою біля важеля автоматичної коробки передач показана кнопка включення / виключення електронного стоянкового гальма
Так відбувається розгальмовування автомобіля
Трансмісійні гальма автомобіля ГАЗ-69
1 — поперечка, до якої кріпиться роздавальна коробка
2 — права поздовжня балка рами автомобіля
3 — стоянковий гальмівний механізм
4 — гальмовий барабан
5карданний вал до заднього мосту
6 — основний паливний бак
ЗІЛ-157, трансмісія:
1роздавальна коробка
2карданний вал до середнього мосту
3 — карданний вал до заднього мосту через середній міст
4 — карданний вал до заднього мосту від середнього моста
5 — стоянковий гальмівний механізм
6 — середній міст
7 — задній міст
Гальмівні камери з пружинними енергоакумуляторами (пневматичне гальмо автомобіля Shacman)

Стоянкове гальмо призначене для загальмування автомобіля, трактора[1], комбайна[2] на стоянках і утримання його на ухилах.

Здебільшого гальмо приводиться в дію рукою, за допомогою підняття важеля вгору, що як правило, розташовується на трансмісійному тунелі між сидіннями водія і переднього пасажира. На спортивних машинах важіль може розташовуватися між сидінням і дверима водія, у цьому випадку пасажир не має до важеля випадкового доступу. В силу цього часто простонародно називається «ручне гальмо», «ручник», а постановка машини на стоянкове гальмо позначається як «затягнути ручник».

Однак існує велика кількість моделей, в яких гальмо приводиться в дію ножною педаллю, наприклад Toyota Crown, як правило, це автомобілі з автоматичною коробкою зміни передач. Педаль стоянкового гальма зазвичай знаходиться біля майданчика для відпочинку ноги водія, в стороні від основних педалей і має невеликі розміри, щоб водій не переплутав її з однією з основних педалей. Здебільшого, вона ж призначена і для розгальмовування автомобіля, однак іноді для цього застосовується важіль під кермом, схожий з важелем для відкривання капота. Широке поширення таке стоянкове гальмо отримало в автомобілях північноамериканських виробників, а також на «праворульних» японських автомобілях. Також існують автомобілі, на яких важіль ручного гальма знаходиться біля рульової колонки, наприклад ГАЗ-21 «Волга».

У автовиробників спостерігається тенденція по заміщенню механічних стоянкових гальм на електронні[3].

Привід на задні колеса[ред. | ред. код]

На легкових автомобілях, в більшості випадків, важіль стоянкового гальма з'єднується гнучким металевим тросом в оболонці з задніми барабанними гальмівними механізмами, в яких знаходиться пристрій, що приводить в дію штатні колодки.

Водій натягує рукоятку, захоплюючи разом з нею прокладений в оболонці трос і коромисло. Коромисло зрівнює натяг тросів і через них натягує важелі в гальмівних пристроях правого і лівого задніх коліс, які, спираючись на планки, розсовують гальмівні колодки в різні сторони. Для розгальмовування коліс автомобіля водій повинен трохи потягнути на себе рукоятку ручного гальма, натиснути на торцеву кнопку, що розводить храповий механізм, потім поставити рукоятку в початкове положення.

Якщо на легковому автомобілі ззаду встановлені дискові гальмівні механізми — то технічно поєднати в дисковому гальмі гідравлічний і механічний привід складно. В цьому випадку маються окремі стоянкові барабанні гальмівні механізми.[4]

Трансмісійне гальмо[ред. | ред. код]

На деяких вантажних автомобілях, а також на позашляховиках і на деяких легкових автомобілях (ГАЗ-21 «Волга», ГАЗ-13 «Чайка»), стоянкове гальмо діє не на колеса, а на трансмісію. Деталі гальмівного механізму монтуються на коробці передач або роздаточній коробці, діють на карданний вал і іменуються ще центральним гальмом[5]. У свою чергу, трансмісійні гальма бувають дискові (ЗІС-150) і барабанні (ГАЗ-51, ЗІЛ-130 та ін).

Якщо станеться аварія (обрив карданного валу) — автомобіль залишиться без стоянкової гальмівної системи.

На автомобілях з АКПП роль додаткового ручного гальма виконує механізм блокування вихідного вала АКПП в режимі «P». Але його можливості по утриманню автомобіля, особливо на ухилі, досить обмежені і користуватися ним слід тільки спільно з основним стоянковим гальмом.

Пружинні енергоакумулятори[ред. | ред. код]

На вантажних автомобілях і автобусах з пневматичним гальмівним приводом (наприклад, на автомобілях КАМАЗ) в гальмівних камерах встановлені пружинні енергоакумулятори, загальмовуючі транспортний засіб не тільки в робочому режимі, але і на стоянці або у випадку аварії (зниження тиску, відмова повітряного компресора, обрив гальмівного шланга). Для постановки на стоянку водій знижує тиск в пневматичній системі, пружини надійно притискають гальмівні колодки до барабану. Розгальмовують машину, підвищуючи тиск повітря. При буксируванні аварійного автомобіля (на жорсткому зчепленні) необхідно викрутити болти в енергоаккумуляторах, стискуючи пружини[6].

Ситуації застосування[ред. | ред. код]

  • Рушання на крутому підйомі;
  • Паркування на майданчику;
  • Короткочасний вихід з машини (автозаправка, магазин та ін)
  • Тривале використання основного гальма (стоянка в дорожній пробці, перед світлофором та ін.);
  • Відмова основної гальмівної системи. У випадку аварійної ситуації потрібно гальмувати різким і сильним витягуванням рукоятки гальма, не допускаючи тривалого тертя гальмівних колодок об барабан, бо при цьому фрикційні накладки та механізм перегріваються і зменшується максимальний гальмівний момент;
  • Для входження в керований занос.

Не рекомендується тривале зберігання автомобіля, загальмованого стоянковим гальмом, так колодки можуть прикипіти (а в холодну пору року примерзнути) до барабану.

Інструктори в автошколах вчать паркуватися занесенням, включивши першу передачу, вивернувши кермо і затягнувши ручник (даний прийом використовується здебільшого при контраварійній підготовці).

Замісні механізми[ред. | ред. код]

  • При виключеному запалюванні, утримання автомобіля на поверхні може бути здійснене включенням зниженої передачі. Однак при значному нахилі ця міра не зможе гарантувати нескатування машини.
    • Автоматичні коробки зміни передач мають сектор «P» (parking, парковка). У цій позиції вали коробки передач блокуються і автомобіль випадково нікуди не поїде. Однак якщо підняти домкратом машину, наприклад, з метою заміни переднього колеса (на передньопривідною моделі), то необхідно обов'язково скористатися стоянковим гальмом, бо при вивішеному одному колесі друге колесо отримає можливість вільного обертання через диференціал (який ніяк не заблокований) і машина може зрушитися з місця і впасти з домкрата. Незважаючи на зручність повсякденного використання «паркування» на АКПП, рекомендується час від часу користуватися стоянковим гальмом, перевіряючи його справність (що дозволяє проконтролювати справність гальм і знос колодок тільки задніх коліс), і користуватися ним завжди при підйомі автомобіля на домкраті.
  • Підкласти під колеса противідкатні упори (обов'язково є на вантажних автомобілях і автобусах), а при їх відсутності — інші відповідні предмети (цегла, каміння, дошки).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1].
  2. [2].
  3. Как умирает «ручник»: скоро такого тормоза уже не будет // Статья от 18.09.2019 г. «Mail.ru». Д. Гайдукевич.
  4. Как работают дисковые тормоза. Автомобильный интернет-журнал.
  5. Устройство ручных тормозов. Тюнинг автомобилей и мотоциклов. Все отечественные автомобили и мотоциклы. Архів оригіналу за 15 січня 2011. Процитовано 23 березня 2021. 
  6. В. С. Калисский, А. И. Манзон, Г. Е. Нагула. Автомобиль. Учебник водителя категории «С». — Москва : Транспорт, 1984. — С. 243-246.