Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни
Strategic bombing during World War II
Європейський театр Другої світової війни
Тихоокеанський ТВД
Operation Tidal Wave in 1943.jpg
Бомбардування американською авіацією об'єктів нафтової промисловості в Плоєшті. Румунія. На передньому плані — важкий бомбардувальник B-24 «Ліберейтор». 1 серпня 1943
Дата: 1 вересня 1939 — 9 травня 1945
Місце: Європа, країни Тихоокеанського басейну (Китай, Корея, Японія тощо)
Результат: Перемога антигітлерівської коаліції
Сторони
Велика Британія Велика Британія
США США
Канада Канада
Австралія Австралія
Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Японія Японія
Командувачі
Велика Британія Ч.Портал
Велика Британія Р.Пирс
Велика Британія А.Гарріс
США К.Спаатс
США Г.Арнольд
США К.Лемей
Канада К.Мак-Івен
Третій Рейх Г.Герінг
Третій Рейх А.Кессельрінг
Третій Рейх Г. Шперрле
Японія Н.Хігашикуні
Японія М.Кавабє
Військові формування
Air Force Ensign of the United Kingdom.svg Королівські ВПС
США ВПС армії США
Королівські ВПС Канади
Air Force Ensign of Australia.svg Королівські ВПС Австралії
Третій Рейх Люфтваффе
War flag of the Imperial Japanese Army.svg ВПС Японії
Втрати
60 595 британських громадян[1]
160 000 льотчиків (Європейський ТВД)[2][3]
500 000 + радянських громадян[4]
67 078 французьких громадян в результаті бомбардувань союзної авіації[5]
260 000 китайських громадян[6]
305 000–600 000 громадян Німеччини, в тому числі іноземних робітників[1]
330 000–500 000 японських громадян[7]
50 000 італійських громадян в результаті бомбардувань союзної авіації[8]

Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни (англ. Strategic bombing during World War II) — стратегічна повітряна кампанія військово-повітряних сил західних союзників та країн Осі, складова їхньої військової стратегії, що мала за мету підрив (знищення або виведення з ладу) економічного та воєнного потенціалу держав супротивника, намагання знищити його основні економічні джерела, елементи потенціалу цілісної економічної системи, що використовувалися у військових цілях, а також зламати волю громадськості ворожих країн продовжувати боротьбу.

Стратегічні бомбардування за часів Другої світової війни набули колосального розмаху і мали характер систематичних та масштабних ударів силами військової стратегічної авіації, під час яких застосовувалися звичайні боєприпаси, запалювальна та ядерна зброя. Удари з повітря завдавалися в основному по найважливіших елементах економіки ворога, теоретики застосування повітряної міці вважали за ефективніше та життєво важливим для ведення війни з противником знищення його індустріальних об'єктів та інфраструктури, ніж бомбардування важливих військових цілей.

З 1 вересня 1939 року, з початком світової війни, практично відразу німецьке Люфтваффе розпочало активно бомбардувати стратегічні військові об'єкти Польщі та водночас розв'язало масовану кампанію з бомбардування цивільних районів великих промислових центрів та міст країни, як то Варшаву, Велюнь, Фрамполь.

3 вересня 1939, союзники Польщі, Франція та Велика Британія оголосили війну Третьому Рейху і тієї ж ночі Королівські ВПС завдали удару по бойових кораблях Крігсмаріне, що базувалися на базах Північного моря[9].

З наростанням масштабів війни, стратегічні бомбардування набувають неабиякого розмаху. Що союзники, що їх супротивник, намагаються потужними ударами з повітря завдати максимального збитку військовим та індустріальним центрам ворога, руйнують ключові об'єкти, важливі вузли комунікацій та життєзабезпечення, одночасно зростають втрати серед мирного населення. Побічним ефектом цього стає психологічний ефект, який руйнує волю цивільного населення до спротиву. Як відповідь на Роттердамський бліц, 15 травня 1940 британська авіація здійснює перший стратегічний наліт на міста Німеччини. З вересня 1940, Люфтваффе розгортає на фоні битви за Британію, наймасштабнішу у світовій історії повітряну наступальну кампанію, намагаючись «вибити» британців з війни та придушити їх здатність протистояти. «Лондонський бліц» стає справжнім іспитом для населення країни в їх спроможності встояти перед атаками агресора.

З 1942 року інтенсивність нальотів британської бомбардувальної авіації втрачає певні обмеження і стає більш зосередженою на бомбардуванні промислових центрів Німеччини і відповідно на районах, де мешкає мирне населення. З 1943 року до масованих нальотів на німецькі міста приєднується американська важка авіація. Рейди союзної авіації мають багато контроверсійних наслідків, на палаючі моря перетворюються після бомбардувань Гамбург (1943), Дрезден (1945) та інші стародавні міста Німецького Рейху[10]. Ефект цих нальотів залежить від їх тривалості та інтенсивності. Однак, як у Люфтваффе, так й у союзників нічого не вийшло із задумом підірвати мораль населення противника. Водночас, стратегічні бомбардування військових або військово-промислових цілей мають значну результативність і такі удари призводять до значного зниження темпів виробництва озброєння та військової техніки супротивника[11][12].

На Тихоокеанському театрі війни, із самого початку війни, японська авіація регулярно бомбардує китайські міста. Більш всього постраждало китайське місто Чунцін, атаки з повітря на яке здійснювалося протягом 5 років. З жовтня 1944 американська стратегічна авіація розпочала методичні бомбардування японських міст метрополії[13]. Кульмінацією таких рейдів стало атомне бомбардування Хіросіми та Наґасакі в серпні 1945, що на думку багатьох дослідників Другої світової війни послугувало одним з ключових факторів капітуляції Японської імперії в цій війні.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Clodfelter, Mark. "Aiming to Break Will: America's World War II Bombing of German Morale and its Ramifications, " Journal of Strategic Studies, June 2010, Vol. 33#3 pp 401–435, DOI:10.1080/01402390903189436
Coffey, Thomas M. (1977). Decision over Schweinfurt. New York: Doubleday. ISBN 978-0-679-50763-5. 
Coffey, Thomas M. (1987). Iron Eagle : The Turbulent Life of General Curtis LeMay. Random House Value publishing. ISBN 0-517-55188-8. 
Crane, Conrad C. (1994). The cigar that brought the fire wind: Curtis LeMay and the strategic bombing of Japan. JGSDF-U.S. Army Military History Exchange. OCLC 32844008. 
Craven, Wesley F.; Cate, James Lea (1948–1958). The Army Air Forces in World War II, volumes 1–8. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 978-0-405-12137-1. 
Garretsen, Harry; Schramm, Marc; Brakman, Steven. The Strategic Bombing of German Cities during World War II and its Impact for Germany. Discussion Paper Series nr: 03-09. Tjalling, C. Koopmans Research Institute, Utrecht School of Economics, Utrecht University. 
Greer, Ron (2005). Fire from the Sky: A Diary Over Japan. Jacksonville, Arkansas, U.S.A.: Greer Publishing. ISBN 0-9768712-0-3. 
Guillian, Robert (1982). I Saw Tokyo Burning: An Eyewitness Narrative from Pearl Harbor to Hiroshima. Jove Pubns. ISBN 0-86721-223-3. 
Harris, Arthur (1998). Bomber Offensive. Greenhill Books/Lionel Leventhal. ISBN 978-1-85367-314-6. 
Hastings, Max (1979). Bomber Command. New York: Dial. ISBN 978-0-7181-1603-3. 
Kennet, Lee (1982). A History of Strategic Bombing. New York: Scribner. ISBN 978-0-684-17781-6. 
McGowen, Tom (2001). Air Raid!:The Bombing Campaign. Brookfield, Connecticut, U.S.A.: Twenty-First Century Books. ISBN 0-7613-1810-0. 
Middlebrook, Martin; Everitt, Chris (1990). The Bomber Command War Diaries: An Operational Reference Book, 1939–1945. London: Penguin. ISBN 978-0-14-012936-6. 
Mierzejewski, Alfred (1987). The Collapse of the German War Economy, 1944–1945.. Chapel Hill: University of North Carolina Press. ISBN 978-0-8078-6338-1. 
Milward, Alan S. (1965). The German Economy at War. London: Prometheus Books. ISBN 978-0-485-11075-3. 
Ross, Stewart Halsey (2003). Strategic Bombing by the United States in World War II. The Myths and the Facts. McFarland & Co. ISBN 978-0-7864-1412-3. 
Shannon, Donald H. (1976). United States air strategy and doctrine as employed in the strategic bombing of Japan. U.S. Air University, Air War College. OCLC 2499355. 
Verrier, Anthony (1974). The Bomber Offensive. New York: Pan. ISBN 978-0-330-23864-9. 
Spaight, James M (1944). Bombing Vindicated. G. Bles. OCLC 1201928.  — Spaight was Principal Assistant Secretary of the Air Ministry (U.K)
Webster, Charles; Frankland, Noble (1961). The Strategic Air Offensive against Germany, volumes 1–4. London: Her Majesty's Stationery Office. ISBN 978-1-84574-437-3. 

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
Джерела
  1. а б White, Matthew. Twentieth Century Atlas — Death Tolls: United Kingdom.
  2. Crook, Paul (2003). Chapter 10 "The case against Area Bombing". У Peter Hore. Patrick Blackett: Sailor, Scientist, and Socialist. Routledge. с. 176. ISBN 0-7146-5317-9. 
  3. André Corvisier (1994). A Dictionary of Military History and the Art of War, Blackwell Publishing, ISBN 0-631-16848-6. «Germany, air battle (1942-45)» by P. Facon and Stephen J. Harris 000+bomber+command&source=web&ots=Liy4O9BKJp&sig=4CjKdl6dUq956122J49cCCeTblo&hl=en#PPA312,M1 p. 312
  4. Hawley, Charles (11 February 2005), «Dresden Bombing Is To Be Regretted Enormously», Der Spiegel
  5. Olivier Wieviorka, «Normandy: the landings to the liberation of Paris» p.131
  6. Jennifer M. Lind (2010). «Sorry States: Apologies in International Politics». Cornell University Press. p.28. ISBN 0-8014-7628-3
  7. Matthew White Twentieth Century Atlas — Death Tolls: Allies bombing of Japan
  8. Ian Dear, Michael Richard Daniell Foot (2001). The Oxford companion to World War II. Oxford University Press. p.837. ISBN 0-19-860446-7
  9. Richards, Denis (1953). Royal Air Force 1939–1945. HMSO. с. 38–40. Процитовано 16 April 2009. 
  10. Boog, Horst (2006). Germany and the Second World War. Volume VII: The Strategic Air War in Europe and the War in the West and East Asia, 1943–1944/5. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-822889-9.
  11. Buckley, John (1998). Air Power in the Age of Total War. UCL Press. ISBN 1-85728-589-1
  12. Murray, Williamson (1983). Strategy for Defeat: The Luftwaffe 1933–1945. Maxwell AFB: Air University Press. ISBN 978-1-58566-010-0
  13. Pimlott, John. B-29 Superfortress (London: Arms and Armour Press, 1980), p.40.