Стрелітція королівська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стрелітція королівська
Canna JPG1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Стрелітцієві (Strelitziaceae)
Рід: Стрелітція (Strelitzia)
Вид: Стрелітція королівська
Біноміальна назва
Strelitzia reginae
Aiton, 1789
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Strelitzia reginae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Strelitzia reginae
EOL logo.svg EOL: 345180
IPNI: 798194-1
ITIS logo.svg ITIS: 897449
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 255355

Стрелі́тція (або стрелі́ція[1]) королі́вська (Strelitzia reginae)[2] — отруйна багаторічна рослина родини Стрелітцієвих, також відома під назвами ра́йська пта́шка, журавли́на кві́тка. Цінна декоративна культура відкритого та захищеного ґрунту.

Назва[ред.ред. код]

Епітет «королівська» слугує уточненням до родової назви «стрелітція», яка, в свою чергу, була надана рослині на честь англійської королеви Шарлотти — засновниці Королівських ботанічних садів в К'ю. Народні назви вказують на оригінальну форму квіток, що нагадує чубчик вінценосного журавля чи то пір'я райських птахів.

Опис[ред.ред. код]

Загальний вигляд неквітучих рослин
Суцвіття з двох квіток
Плоди з насінням
Насінини великим планом
Стрелітція королівська форма цитринова

Вічнозелена трав'яниста рослина заввишки 1-2 м. Кореневище коротке, розгалужене; корені соковиті, ламкі, завтовшки до 7 мм. Листки з черешками завдовжки 50-100 см, завширшки до 1 см, розташованими в два ряди так, що їх сукупність нагадує віяло. Їх основи розширюються у невеликі піхви і формують несправжнє стебло. Воно пряме, голе, вкорочене, міцне, трохи сплюснуте. Листкова пластинка гола, жорстка, шкіряста, довгасто-ланцетна, сизувато-зелена, завдовжки 25-70 см, завширшки 10-40 см. Жилкування пірчасте, жилки рельєфні, причому центральна білувата або червонувата жилка зверху виглядає дещо вдавленою, а знизу помітно виступає над поверхнею листкової пластинки.

квітконоси міцні, довгі, дещо підіймаються над листям. В залежності від віку рослини їх може бути від 6 до 35 штук. Приквіток цупкий, пурпурово-червонуватий, завдовжки 12-25 см, під час цвітіння розташований горизонтально і перпендикулярно до осі квітконоса. Суцвіття — видозмінений малоквітковий завиток. Квіти великі (10-15 см завширшки), сидячі, двостатеві, зигоморфні, без запаху. Оцвітина тричленна, дворядна. Чашолистки довгасто-яйцеподібні, помаранчеві, вільні. Пелюстки сині, з них дві зростаються разом на кшталт стріли й охоплюють пружний стовпчик і 5 тичинок. Плід — тригнізда розкривна коробочка, що містить від 6 до 80 насінин. Насінини завширшки до 0,7 см, сидячі, кулясті, гладенькі, лискучі, чорні, з принасінником у вигляді густого помаранчевого опушення з одного боку.

Листя, квіти та насіння стрелітції королівської мають слабкі отруйні властивості.

Екологія[ред.ред. код]

Світло-, тепло- та помірно вологолюбний вид. В природі зростає по берегах річок, на узліссях та вирубках, віддає перевагу нейтральним, глинисто-дерновим ґрунтам з домішками піску, торфу, перегною. Добре розвивається на освітлених місцях, але прямі сонячні промені влітку можуть завдати шкоди. Рослини гинуть при температурі вище 45 °C та нижче −2…-5°C, хоча ушкоджень зазнають вже при температурі нижче 10 °C. Оптимальною для вирощування в культурі є зимова температура 12-15 °C при вологості повітря 60-65% і літня 20-25 °C при вологості повітря 80-85%.[1]

Період цвітіння триває з осені до ранньої весни, зазвичай з двома піками в жовтні-листопаді та в лютому-березні. Від появи квітконоса до розкриття першої квітки проходить два місяці. Квітки у суцвітті розквітають з інтервалом в 3-4 дні. Цвітіння кожної з них триває 10-12 днів, а суцвіття загалом зберігає декоративність протягом 3-5 тижнів. Запилення в природі відбувається за допомогою нектарниць, які сідають на приквіток, щоб поласувати нектаром, а в цей час пиляки вистрелюють в них пилком. В культурі застосовують штучне запилення пензликом, яке найбільш ефективне на другий день після розкриття квітки.

Плодоношення затримує бутонізацію і зменшує кількість суцвіть під час наступного цвітіння. Насіння дозріває через 175–185 днів після запилення. Свіже насіння проростає через 25-30 діб, насіння, що зберігалося протягом місяця, — через 40-45 діб, насіння, що зберігалося до півроку, може прорости через 6-12 місяців після посіву, насіння, що зберігалося понад півроку втрачає схожість. Розвиток сіянців відбувається повільно, наприклад, перший листок розгортається через 20-25 днів, другий з'являється лише через 4-5 місяців.[1] В подальшому розвиток рослини дещо прискорюється, але перше цвітіння настає лише у віці 5-6 років.

Окрім насіннєвого можливе вегетативне розмноження поділом куща, але після нього розвиток дочірніх рослин дещо уповільнюється, тому повного розвитку вони досягають лише через 2 роки.

Поширення[ред.ред. код]

Первинний ареал стрелітції королівської охоплював терени Південної Африки. Наразі як популярна декоративна культура ця рослина акліматизована практично в усіх тропічних та субтропічних районах, як от: в Австралії, Мексиці, Белізі, Гаяні, Бангладеш, на островах Мадейра, Мартиніка, Гаїті, архіпелазі Хуан-Фернандес, у штатах Флорида та Каліфорнія (США). Певним чином можна сказати, що стрелітція королівська поширена і в помірному поясі, де її часто вирощують в захищеному ґрунті.

Застосування[ред.ред. код]

Завдяки привабливим квітам і тривалому періоду цвітіння стрелітція королівська набула значної популярності серед садівників. В культурі вона відома з XVIII століття. В регіонах з теплим кліматом її можна часто побачити не тільки в садах і квітниках, але і на узбіччях доріг, посеред вуличних газонів. В Лос-Анджелесі цей вид став настільки поширеним, що був офіційно визнаний «квіткою міста». В помірних регіонах планети стрелітцію королівську можна побачити в оранжереях ботанічних садів. Крім того, її вирощують в кімнатах, а також використовують як чудовий матеріал для складання букетів.

Найбільш відомі сорти 'Mandela's Gold' з жовтими квітами, названий на честь Нельсона Мандели, та 'Humilis' (він же 'Pygmaea') заввишки лише 80 см, з якого утворюють щільні групи на газонах.

Вирощування[ред.ред. код]

Найкращий час для посіву насіння — рання весна. Посів здійснюють на глибину 2-2,5 см у пухку, поживну суміш з рівних частин землі, торфу і піску. Оптимальна температура для проростання насіння — 20-25 °C. Після появи другого листка рослини обережно пересаджують у більший горщик, протягом перших 2-3 років утримують за постійної температури 18-20 °C. Після досягнення трирічного віку до саджанців застосовують зимове пониження температури до 12-14 °C. Рослини поливають помірно, а під час появи пуп'янків та квіток — рясно. Під час цвітіння не підживлюють, в період відносного спокою підживлюють щодекади повним мінеральним добривом і 0,05% розчином борної кислоти (10 г/м³ ґрунту).[1] Стрелітція королівська добре реагує на обприскування теплою водою, влітку її бажано виносити на свіже повітря у напівзатінок.

Для вегетативного розмноження використовують особини у віці не менше 7 років. Загалом ці рослини зберігають високу декоративність до 10-12 років.

Підвиди і форми[ред.ред. код]

  • Strelitzia reginae Aiton subsp. reginae — поширений в Східній Капській провінції та провінції Квазулу-Наталь на висотах від 155 до 600 м над рівнем моря;
  • Strelitzia reginae Aiton subsp. mzimvubuensis Van Jaarsv. — зростає лише в Східній Капській провінції;
  • Strelitzia reginae var. citrina Hort — форма з жовтими чашолистками.

Синоніми[ред.ред. код]

  • Heliconia strelitzia J.F.Gmel.
  • Strelitzia angustifolia W.T.Aiton
  • Strelitzia farinosa W.T.Aiton
  • Strelitzia gigantea J.Kern
  • Strelitzia glauca Rich.
  • Strelitzia humilis Link
  • Strelitzia ovata W.T.Aiton
  • Strelitzia parvifolia Aiton
  • Strelitzia reginae Banks
  • Strelitzia reginae var. crinita W.J.Richards
  • Strelitzia reginae var. farinosa (W.T.Aiton) Baker
  • Strelitzia reginae var. flava Gouas
  • Strelitzia reginae f. flava (Gouas) Siebert & Voss
  • Strelitzia reginae var. glauca (A.Rich.) Baker
  • Strelitzia reginae var. humilis (Link) Baker
  • Strelitzia reginae f. humilis (Link) Siebert & Voss
  • Strelitzia reginae var. juncea (Ker Gawl.) H.E.Moore
  • Strelitzia reginae subsp. juncea (Ker Gawl.) Sm.
  • Strelitzia reginae var. lemoinieri Miellez ex Planch.
  • Strelitzia reginae var. ovata (W.T.Aiton) Baker
  • Strelitzia reginae var. parvifolia (W.T.Aiton) Maire & Weiller
  • Strelitzia reginae subsp. reginae
  • Strelitzia reginae var. rutilans C.Morren
  • Strelitzia regalis Salisb.
  • Strelitzia rutilans C.Morren.


Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в г Квітникарство захищеного ґрунту / Білорусець Є. Ш., Гиль Л. С., Зикова Т. О., Приходько С. М., Фещенко Н. Д. — К.: «Урожай», 1994. — С. 156–157. — ISBN 5-337-01273-8.
  2. The Plant List.(англ.)